Рішення № 32299783, 02.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/29/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2013 Справа № 908/1298/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» (09000, Київська область, м. Сквира, вул. Щорса, 100)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» (75505, Запорізька область, с. Новоданилівка, вул. Чапаєва, 12)

про стягнення 1106133,70 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Післегіна А.А. - представник за довіреністю № б/н від 01.07.13.

Рішення прийнято 02.07.13., після оголошеної на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні перерви, з 01.07.13. по 02.07.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду Запорізької області 15.04.13. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» про стягнення 1 106 133,70 грн. заборгованості за Договором поставки на умовах товарного кредиту № 03 КНБО від 16.12.11., з яких: 490000,00 грн. - сума основного боргу, 32621,84 грн. - пеня, 186611,86 грн. - штраф, 396900,00 грн. - проценти за користування чужим грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та чинного законодавства України не виконав у повному обсяі свої зобов'язання перед позивачем по оплаті отриманого товару, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.».

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.04.13. порушено провадження у справі № 908/1298/13, справі присвоєно номер провадження 19/29/13, судове засідання призначено на 29.04.13. о 10-30.

Представник позивача в судове засідання 29.04.13. не з'явився, але до канцелярії господарського суду 29.04.13. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» надійшов лист з клопотанням про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю представника позивача бути присутнім в судовому засіданні 29.04.13.

Представник відповідача в судове засідання 29.04.13. не з'явився, але через канцелярію господарського суду 29.04.13. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні 29.04.13.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.04.13. розгляд справи № 908/1298/13 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 23.05.13. о 10-00.

Представник відповідача в судове засідання 23.05.13. повторно не з'явився, але через канцелярію господарського суду Запорізької області 23.05.13. від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні 23.05.13.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.05.13. розгляд справи № 908/1298/13 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 12.06.13. о 10-00.

В судовому засіданні 12.06.13. представником відповідача на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було подано письмову заяву про продовження строку вирішення спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 12.06.13. представник позивача не заперечив проти задоволення зазначеної вище заяви позивача.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.06.13. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 908/1298/13 на п'ятнадцять днів; на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.06.13. оголошено перерву до 01.07.13. о 15-00 год.

Через канцелярію господарського суду Запорізької області 01.07.13. від відповідача надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення суду, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» зазначає, що на даний час знаходиться в скрутному фінансовому становищі, а обставинами, що ускладнюють виконання рішення є: загибель врожаю кукурудзи у 2012 р., наявність заборгованості перед Державним ощадним банком України в сумі 1998319,24 грн. за Договором кредитної лінії № 0325/21-Ю від 25.01.12., наявність залогу та арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача. Також, відповідач у клопотанні просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні 01.07.13. заперечив проти задоволення клопотання відповідача про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та розстроченні рішення суду у даній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено перерву до 02.07.13. о 12-40.

Представник позивача в судове засідання 02.07.13. не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином - під розписку.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.07.13. визнав позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» в частині стягнення суми основного боргу, в частині стягнення штрафних санкцій просив суд в задоволенні позову відмовити, підтримав вимоги заявлені в клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково…

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, неявка представника позивача не перешкоджала вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/1298/13.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

16.12.11. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» (далі - Покупець) укладено Договір поставки на умовах транспортного кредиту № 03 КНБО (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору зазначено, що у строки, зумовлені Договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а Покупець зобов'язується прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами.

Згідно з п. 2.2 Договору зазначено, що кількість товару (кількість насіння відповідного гібриду або сорту, кількість препаратів відповідного виду, який зобов'язаний поставити Постачальник, може коливатись у межах +/- 5 % від кількості вказаної в специфікаціях. При цьому Покупець оплачує фактично поставлену йому кількість товару.

Вартість Договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього Договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (п. 2.3 Договору).

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано специфікацію № 1 від 16.12.11., відповідно до якої ціна товару по специфікації становить 622039,55 грн.

Товар оплачується Покупцем в порядку, вказаному у Договорі, та в такі строки:

- авансовий платіж - 40 % у сумі 248815,82 грн. перераховується Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 03.02.12.;

- другий платіж - 60 % у сумі 373223,73 грн. перераховується Покупцем Постачальнику у строк не пізніше 20.10.12.

Відповідно до п. 4.4 Договору зазначено, що товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем: за кількістю (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; за якістю - відповідно до якості, вказаної у документі про якість. Датою поставки (передачі) товару є дата, вказана у видатковій накладній. Право власності на товар переходить до Покупця в момент передачі йому товару.

Позивач посилається на те, що видатковими накладними № 266 від 27.04.12. на суму 127074,26 грн., № 241 від 27.04.12. на суму 137843,20 грн., № 303 від 10.05.12. на суму 151673,50 грн., № 304 від 09.05.12. на суму 205448,66 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» товар на загальну суму 622039,55 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» свої зобов'язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі, про що свідчить відсутність претензій з боку відповідача по поставленому товару.

Відповідач, в свою чергу, умови Договору належним чином не виконав, за поставлений товар розрахувався лише частково, в сумі 132039,55 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач вартість отриманого товару в повному обсязі не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» до суду з даним позовом склала 490000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 622039,55 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Встановлені вище видаткові накладні на передачу товару підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Судом встановлено, що в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України, відповідачем лише частково перераховано позивачу грошові кошти за поставлений товар.

Згідно з п. 8.1 Договору встановлено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладення.

Закінчення строку дії Договору не звільняє Покупця від виконання тих грошових зобов'язань, які залишились невиконаними ним.

Крім того, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

Таким чином, закінчення дії Договору не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» від відповідальності за його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Покупець зобов'язується оплатити Продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у Специфікаціях.

Як вбачається зі Специфікації № 1 від 16.12.11. до Договору, повний розрахунок за поставлену продукцію повинен бути здійснений відповідачем до 20.10.12.

Відповідач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України, свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, сплативши грошову суму за поставлений товар в розмірі 132039,55 грн., що підтверджується виписками з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.», копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: № 3 від 03.02.12. на суму 5400,00 грн., № 34 від 27.03.12. на суму 17500,00 грн., № 550 від 19.04.12. на суму 50000,00 грн., № 681 від 02.08.12. на суму 7315,82 грн., № 751 від 05.09.12. на суму 3223,73 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати боргу, про який заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» за неналежне виконання умов Договору становить 490000,00 грн.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7.1.8 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 396900 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 7.1.8 Договору зазначено, що згідно ч. 3 ст. 692, ст.ст. 694, 536 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що в разі прострочення сплати будь-якого платежу Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП= (СППх0,5 х Д): 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право Постачальника в разі несвоєчасної оплати товару Покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 396900,00 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

Також позивач на підставі п. 7.1.5 Договору просить суд стягнути з відповідача 32621,84 грн. - пені та 186611,86 грн. - штрафу.

Пунктом 7.1.5 Договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості Договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 32621,84 грн. - пені та 186611,86 грн. - штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» підлягає задоволенню повністю.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду у даній справі, суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.1.1. постанови від 17.10.12. N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначив, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим судом способом. Але, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В якості обставин, які утруднюють виконання рішення суду на даний час відповідач посилається на скрутний фінансовий стан підприємства, на підтвердження чого відповідачем було подано суду копію акту обстеження посівів кукурудзи від 10.08.12., затвердженого начальником управління агропромислового розвитку Оріхівської райдержадміністрації, відповідно до якого зазначено, що в літній період кукурудза на полях знаходиться в незадовільному стані та комісія пропонує списати кукурудзу і підготувати поля для посіву озимих культур від урожаю 2013 р.

Як вбачається з вищевикладеного та зазначено представником відповідача, фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» є незадовільним, а сезонні особливості призвели до утворення заборгованості перед банками за кредитами, отриманими з метою придбання сільськогосподарської техніки.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження фінансового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко».

Суд зазначає, що збитковість господарської діяльності відповідача не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення суду, адже відповідач здійснює господарську діяльність та має відповідні грошові надходження.

З наведеного вбачається, що складне фінансове становище та фінансова збитковість підприємства не є винятковими обставинами, які можуть бути підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки це є обставиною, що робить неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, судом встановлено, що докази, на які Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» посилається в заяві про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1298/13, як на підставу надання розстрочки виконання рішення суду, не є винятковими, оскільки посилання заявника на тяжке фінансове становище підприємства та надані ним документи, не є винятковою підставою, що ускладнює виконання рішення суду або робить його неможливим, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, який не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України № 41/510 від 23.03.10.

Також не є винятковою підставою для розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1298/13 та обставина, що у відповідача наявна заборгованість перед Державним ощадним банком України за Договором кредитної лінії № 0325/21-Ю від 25.01.12. та те, що під арештом знаходиться все рухоме та нерухоме майно Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», оскільки відповідачем не надано суду доказів наявності майна, яке б могло бути реалізоване в рахунок погашення заборгованості позивачу.

Крім того, слід зазначити, що спір у даній справі виник з вини відповідача, а саме, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» у повному обсязі не оплатило заборгованість за товар Товариству з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» в розмірі 490000,00 грн., чим порушило умови Договору поставки на умовах транспортного кредиту № 03 КНБО від 16.12.11. та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення позивача до суду з даним позовом склала 490000,00 грн.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Якщо інше не передбачено договором або законом, відповідальність за порушення зобов'язання настає за наявності вини порушника.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» не було вжито заходів щодо належного виконання свого зобов'язання перед Товариствому з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» в частині оплати товару.

Слід зазначити, що господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

За таких обставин, беручі до уваги вину відповідача та враховуючи можливі негативні наслідки для стягувача, та з метою недопущення їх настання, суд не вбачає обставин для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/1298/13.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Данко» (75505, Запорізька область, с. Новоданилівка, вул. Чапаєва, 12, код ЄДРПОУ 32692360) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросервіс Т.О.В.» (09000, Київська область, м. Сквира, вул. Щорса, 100, код ЄДРПОУ 37349109) 490000 (чотириста дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 32621 (тридцять дві тисячі шістсот двадцять одну) грн. 84 коп. - пені, 186611 (сто вісімдесят шість тисяч шістсот одинадцять) грн. 86 коп. - штрафу, 396900 (триста дев'яносто шість тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 22122 (двадцять дві тисячі сто двадцять дві) грн. 67 коп. - судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.13.

Суддя І.В. Давиденко