Ухвала суду № 32299676, 08.07.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3649/13 Головуючий 1-ї інстанції

Справа № 2020/10778/12 Боговський Д.Є.

Категорія : про визнання договору недійсним Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Тичкової О.Ю., Зозулинської Т.П.

при секретарі - Каменській Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка також діє в інтересах ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Прокуратура Комінтернівського району міста Харкова про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що 03 серпня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Проте, вказана квартира була придбана за особисті гроші позивачки - ОСОБА_2, які та отримала від продажу своєї квартири за АДРЕСА_2. Сам же ОСОБА_7 був людиною неблагополучною, мав наркотичну та алкогольну залежність. Позивачка - ОСОБА_2 надавала йому матеріальну допомогу та зверталася разом з ним за медичною допомогою до Харківської міської клінічної лікарні № 9 у наркологічне відділення № 2, намагаючись його вилікувати. Проте, бажаних результатів це не дало, а ОСОБА_7 продовжував вести аморальний спосіб життя. До придбання спірної квартири ОСОБА_7 мешкав разом зі своєю бабусею рідною тіткою позивачки - ОСОБА_8, яка була хворобливою людиною похилого віку. Але, через його постійну агресивну поведінку по відношенню до бабусі їх спільне життя стало неможливим, у зв'язку з чим ОСОБА_8 була змушена звернутися до позивачки - ОСОБА_2 з проханням відселити ОСОБА_7 від неї. На підставі чого, позивачка - ОСОБА_2 прийняла рішення купити за особисті кошти ще одну квартиру, яку надати в користування свого племінника - ОСОБА_7 Проте, останній перед покупкою вказаної квартири погрозами вмовив її оформити договір купівлі-продажу на нього, обіцяючи при цьому не навідуватися до бабусі та не шкодити діями її здоров'ю. Саме тому, у договорі купівлі-продажу від 03.08.2010 року покупцем квартири виступає саме - ОСОБА_7

Два роки ОСОБА_7 мешкав у спірній квартирі, але фактично її власником не був, оскільки не зареєстрував своє право власності у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації». У реєстрі власників і досі числиться власником квартири ОСОБА_6 Крім того, ОСОБА_7 не здійснив навіть своєї реєстрації у спірній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Позивачка - ОСОБА_2 за власні кошти його поховала, уклавши замовлення з КП «Ретуал» від 24.05.2012 року.

Після смерті ОСОБА_7 відповідно до ст. 1261 ЦК України, у нього залишилися спадкоємці - матір - ОСОБА_3 та його син - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Проте, на думку позивачки - ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 не може бути спадковим майном ОСОБА_7, у зв'язку з тим, що він не виступав фактичним покупцем при укладенні договору купівлі-продажу зазначеної квартири і не є її власником.

На підставі викладеного позивачка - ОСОБА_2 просила суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у частині зазначення покупця ОСОБА_7 - недійсним; визнати її - ОСОБА_2 покупцем квартири АДРЕСА_1; визнати за нею - ОСОБА_2 право власності на АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на необґрунтованість та не доведеність вимог, просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому, в обґрунтування своїх заперечень відповідачка посилалася на відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу частково недійсним. У січні 2009 року, ОСОБА_7 продав належну йому на праві власності квартиру, а тому в нього булу грошові кошти на придбання спірної квартири, а зловживання ним алкогольними напоями не може свідчити про неможливість укладання ним правочинів. Крім того, передача грошових коштів позивачем ОСОБА_2 продавцю також не свідчить про недійсність правочину, а доводи позивача щодо примушення її вказати стороною оскаржуваного правочину саме ОСОБА_7 необґрунтовані. До того ж, після смерті ОСОБА_7, в нього залишилися спадкоємці, в тому числі неповнолітня дитина, а відсутність реєстрації права власності в КП «Харківське МБТІ» не позбавляє опікуна неповнолітньої дитини права звернутися до відповідних установ для прийняття спадини.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка також діє в інтересах ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Прокуратура Комінтернівського району міста Харкова про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності - залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулася на нього з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування цього рішення з ухвалення по справі нового рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що позивачем були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави, встановлені нормами Цивільного кодексу для визнання правочину недійсним.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду та знаходить його таким, що ґрунтується на повно і всебічно досліджених доказах, наданих сторонами, є таким що відповідає вимогам ст. ст. 203,215, 235 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України), сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Таким чином, для визнання правочину удаваним суду слід встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди.

По справі достовірно встановлено, що 03 серпня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. До часу смерті ОСОБА_7 мешкав у квартири АДРЕСА_1, не будучи там зареєстрованим.

В судове засідання суду апеляційної інстанції позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у неї була домовленість з ОСОБА_7 щодо переоформлення спірної квартири на її ім»я, а також не було надано доказів, що спірна квартири була придбана саме за її кошти.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Позивач будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2013 року

залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.

Головуючий суддя -

Судді -