Ухвала суду № 32298009, 03.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2953/12/2770

03.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Мунтян О.І. ,

Дадінської Т.В.

при секретарі судового засідання Карпової І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс"- Кулагін Олександр Андрійович, довіреність № б/н від 14.12.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Летюча Діана Генадіївна, довіреність № 4801/9/10-039 від 06.03.13

розглянувши матеріали справи № 2а-2953/12/2770 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кириленко О.О. ) від 16.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс" (пр. Ген. Острякова, 172-Б, кв. 15,м. Севастополь,99055)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Кулакова 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 грудня 2012 року № 0001160221, № 0001170221.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16.04.13 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 04 грудня 2012 року № 0001160221.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 04 грудня 2012 року №0001170221.

Стягнуто з Державного бюджету України (державної податкової інспекції у Ленінському район; міста Севастополя Державної податкової служби) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс" судовий збір у розмірі 958 (дев'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 9." копійок.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 16.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що позивачем завищено валові витрати та податковий кредит, оскільки перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Апелянт в обґрунтування своїх доводів посилався на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

На думку апелянта, господарські операції позивача з контрагентами є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Крім того, апелянт посилався на ті обставини, що перевіркою встановлена відсутність у позивача фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а також про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс" в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю БВП "Строитель-Плюс" за період діяльності з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 21 листопада 2012 року № 124/22-1/35128173/9039/10.

У акті перевірки від 21 листопада 2012 року зафіксовано порушення позивачем вимог частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини, укладені товариством з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс" за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року з постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю БВП "Строитель-Плюс" мають ознаки нікчемності та є нікчемники в силу припису закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Актом встановлена відсутність як бази, так і об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Крім того, перевіркою встановлена відсутність у позивача фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а також про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер і порушують: в частині завищення податкового кредиту за результатами декларування показників товариством з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс" по постачальнику - товариство з обмеженою відповідальністю БВП "Строитель-Плюс" за період, що перевірявся з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року всього в сумі 42 618 гривень 00 копійок, в тому числі за січень 2011 року в сумі 42618 гривень 00 копійок в порушення вимог підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 42618 гривень 00 копійок, в тому числі за січень 2011 року в сумі 42618 гривень 00 копійок; в частині завищення валових витрат за результатами товариством з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс" по постачальнику - товариству з обмеженою відповідальністю БВП "Строитель-Плюс" за період, що перевірявся з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року у загальній сумі 213090 гривень 00 копійок у тому числі за І квартал 2011 року в сумі 213090 гривень 00 копійок в порушення вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2., підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (з врахуванням виправлення податковим органом технічної помилки) в результаті заниження податку на прибуток у загальній сумі 53272 гривень 00 копійок у тому числі за І квартал 2011 року в сумі 53272 гривень 00 копійок.

На підставі акту перевірки від 21 листопада 2012 року державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0001160221, згідно з яким товариству з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс" визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 619 гривень 00 копійок, у тому числі: основний платіж - 42 618 гривень 00 копійок та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 01 гривні 00 копійок, та податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2012 року № 0001170221, згідно з яким товариству з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс" визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 53 273 гривень 00 копійок, у тому числі: основний платіж - 53 272 гривні 00 копійок та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 01 гривні 00 копійок.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю БВП "Строитель-Плюс", підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Окрім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби рішень судів про визнання угод, укладених позивачем з контрагентами, недійсними за фактом їх фіктивності, не надано.

Крім того, на думку суду першої інстанції відповідачем не наведено жодного доводу та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Так, відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

17 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БВП "Строитель-Плюс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс" (покупець) укладено договір поставки № 170111, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити на умовах цього договору продукцію комплектуючі до систем опалення і водопостачання згідно із заявкою покупця.

На виконання даного договору сторонами було складено рахунок - фактуру від 13 січня 2011 року № 25; виписано: податкову накладну від 18 січня 2011 року № 103, податкову накладну від 19 січня 2011 року № 105, податкову накладну від 20 січня 2011 року № 106, податкову накладну від 21 січня 2011 року № 135, податкову накладну від 03 лютого 2011 року № РН-135.

Крім того, 20 грудня 2010 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Севастопольський торговий комплекс "Океан" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елсан-Плюс" (підрядник) було укладено договір підряду № 20/12, згідно з яким підрядник зобов'язаний виконати та передати в узгоджений із замовником строк роботи по монтажу котельної 1-ого корпусу водно-спортивної бази, розташованої на території "Яхт-клуб Юг" за адресою: місто Севастополь, вул. Льотчиків, 11 відповідно до проектної документації.

На виконання цього договору сторонами було складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2011 року, акт прийому виконаних будівельних робіт за березень 2011 року; виписано: податкову накладну від 14 січня 2011 року № 2, податкову накладну від 17 січня 2011 року № 3, податкову накладну від 18 січня 2011 року № 4, податкову накладну від 19 січня 2011 року № 5, податкову накладну від 27 січня 2011 року № 8.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю БВП "Строитель-Плюс", що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання господарських операцій, розрахунковими документами, доказами пов'язаності господарських операцій з власною господарською діяльністю позивача та його контрагента тощо. Вказані докази свідчать про виникнення змін в структурі активів (майновому стані) та зобов'язань, як виконавців робіт, так й замовників, тобто підтверджують реальність господарської операцій.

За таких підстав, судова колегія наголошує, що доводи апелянта в цій частині є неспроможними та необґрунтованими.

Окрім того, щодо посилання апелянта на акти про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю БВП "Строитель-Плюс", судова колегія зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 № 1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, пункти 6, 7 якого встановлюють, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Отже, лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби довідок про проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю БВП "Строитель-Плюс" не надано.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, податковий орган робить висновок про відсутність у позивача при укладені договорів наміру створення правових наслідків, тобто про фіктивність даних угод.

Таким чином, відповідач ототожнює два різних поняття: нікчемність та фіктивність правочину.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, є фіктивним.

Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних.

Частиною другою зазначеної статті Цивільного кодексу України визнання таких угод недійсними віднесено виключно до прерогативи суду.

Разом з цим, державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби рішень судів про визнання угод, укладених позивачем з контрагентами, недійсними за фактом їх фіктивності, не надано.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції,

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 у справі № 2а-2953/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.І. Мунтян

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко