Постанова № 32296965, 08.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. Справа№ 910/4383/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Баранця О.М.

за участю представників:

Від позивача: Більчук О.О. - представник за довіреністю.

Від відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житній ринок",

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2013 року

у справі №910/4383/13 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного підприємства "Енерготех"

до Комунального підприємства "Житній ринок"

про стягнення 29 243,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Приватне підприємство "Енерготех" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства "Житній ринок" про стягнення 29 243,11 грн., з яких 26 166,73 грн. основного боргу, 655,96 грн. 3% річних та 2 420,42 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № П193 від 17.04.2012 року щодо оплати за виконані позивачем роботи.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.04.2013 року у справі № 910/4383/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що, оскільки об'єкт не було введено в експлуатацію, відповідач не був зобов'язаний проводити з позивачем остаточний розрахунок.

Крім того, апелянт стверджує, що відповідно до розділу 7 договору усі спори, що виникають з даного договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Відповідач до суду апеляційної інстанції не з'явився, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його представника у відрядженні.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія прийшла до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки представником відповідача не надано відповідного документу про перебування його представника у відрядженні, а саме копії наказу. Крім того, відповідач не позбавлений права направити іншого представника у судове засідання, як це передбачено ст. 28 ГПК України.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2012р. між Приватним підприємством "Енерготех" (підрядник) та Комунальним підприємством "Житній ринок" (замовник) був укладений договір підряду № П193 на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, за умовами якого підрядник зобов'язався своїми силами і засобами, за завданням замовника і за його рахунок, виконати у відповідності до умов договору комплекс монтажних та пусконалагоджувальних робіт по впровадженню локального устаткування збору та обробки даних електроенергії на об'єкті: КП "Житній ринок", а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи і оплатити їх.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що загальна вартість робіт становить 52 333,46 грн., ПДВ (20%) -8722,24 грн.

Відповідно до п.2.3 договору розрахунки за договором позивач здійснює таким чином: 50% суми передоплати, вказаної в п.2.1 протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання даного договору. Залишок у розмірі 50% замовник сплачує протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 1.7 договору строк виконання робіт становить 20-ть банківських днів з моменту отримання передоплати відповідно до п.2.3 договору.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору 24.04.2012р. відповідач перерахував позивачу 26 166,73 грн. передоплати по договору, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв роботи по договору на загальну суму 52 333,46 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт від 24.04.2012р. та 28.04.2012р. за квітень 2012р. (форма КБ-2в), які підписані сторонами без зауважень та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати за квітень 2012р. (форма КБ-3).

Однак, встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати залишку вартості прийнятих робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт від 24.04.2012р. та 28.04.2012р. за квітень 2012р. не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 26 166,73 грн.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи та встановивши, що відповідно до п.2.3 договору строк оплати настав, погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 26 166,73 грн. за виконані позивачем роботи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був зобов'язаний проводити остаточний розрахунок у зв'язку з тим, що об'єкт не було введено в експлуатацію, не заслуговують на увагу, оскільки договором, а саме п. п.2.3, передбаченр, що розрахунки здійснюються після підписання актів здавання-приймання виконаних робіт.

Отже, сторони не обумовлювали у договорі те, що обов'язок по здійсненню остаточного розрахунку виникає у відповідача лише після введення в експлуатацію об'єкта.

Стосовно посилань апелянта на те, що відповідно до розділу 7 договору усі спори, що виникають з даного договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів, судова колегія зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.24 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Дане положення конституції було офіційно розтлумачено Конституційним судом України у в ч.1 резолютивної частини Рішення від 09.09.2002 року по справа № 1-2/2002 N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів), в якому зазначено, що встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених вище обставин, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житній ринок" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2013 року у справі № 910/4383/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/4383/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Алданова С.О.

Баранець О.М.