Постанова № 32296940, 08.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. Справа№ 910/1738/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 17.04.2013 року № 17/04-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ЛЕНД. СЛАВУТА» на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року

у справі № 910/1738/13 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Приватного підприємства «Фірма РОМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ЛЕНД. СЛАВУТА»

про стягнення 206 392, 37 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача - не з'явився,

Від відповідача - Іщенко С. В. (дов.),

ВСТАНОВИВ:

29.01.2013 року приватне підприємство «Фірма РОМ» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ЛЕНД. СЛАВУТА» про стягнення 226 392, 37 грн., що становить: 216 993, 43 грн. боргу по оплаті отриманого товару, 7 648, 13 грн. - пені, 216, 99 грн. інфляційних втрат та 1 533, 82 грн. - 3 % річних (а.с.5-7). Під час розгляду справи, 28.03.2013 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача борг у сумі 196 993,43 грн., пеню - 7 648,13 грн., 3% річних - 1 533,82 грн. та інфляційні втрати в сумі 216,99 грн. (а.с.101).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 517 від 01.03.2012 року, стверджує, що відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно оплатив вартість товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі № 910/1738/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ЛЕНД. СЛАВУТА» на користь Приватного підприємства «Фірма РОМ» 196 993, 43 грн. боргу, 7 648, 13 грн. - пені, 1 533, 82 грн. 3 % річних, 216, 99 грн. - інфляційних втрат та 4 127, 85 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІН ЛЕНД. СЛАВУТА», через місцевий господарський суд 19.04.2013 року подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі № 910/1738/13.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи. Апелянт заперечує правильність нарахування судом першої інстанції пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, апелянт посилається на те, що він поступово розраховувався з позивачем за отриманий товар, звертався до позивача з проханням про відстрочення сплати боргу, однак позивач відповіді не надав, а звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу та штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ЛЕНД. СЛАВУТА» на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року по справі № 910/1738/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 10.06.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2013 року розгляд справи відкладено на 20.06.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року продовжено строк розгляд спору та відкладено розгляд апеляційної скарги на 08.07.2013 року у зв'язку з клопотанням апелянта.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року № 910/1738/13 склад колегії змінено.

Представник апелянта у судовому засіданні 08.07.2013 року підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач не скористався правом участі у судовому засіданні, направив до суду заяву (вх.09-11/9985) від 18.06.2013 року, в якій просив здійснити розгляд справи без участі представника позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи скаржника, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.03.2012 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 517 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого ПП «Фірма РОМ» (постачальник за договором, позивач у справі) в строки, визначені договором зобов'язалося передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності (товар), а ТОВ «ГРІН ЛЕНД. СЛАВУТА» (покупець за договором, відповідач у справі) зобов'язалося прийняти та оплатити вартість товару.

Відповідно до п.2.1. договору детальний перелік, кількість, одиниця виміру, термін відпуску та ціна визначається у накладних і (або) специфікації (-ях) до даного договору, яка(-і) являються є невід'ємною його частиною.

Відпуск товару проводиться безпосередньо у місці його зберігання. Датою отримання товару вважається дата, що зазначена у відповідних накладних на відпуск (отримання) товару (п.3.1. договору).

Підставою для відпуску товару є відповідна накладна та оформлена довіреність покупця, які становлять невід'ємну частину договору (п.3.2. договору).

Розділом 7 договору сторони обумовили ціну та загальну суму товару. Так, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, який відпускається (поставляється) по цьому договору, вказані в накладних і (або) специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.4.1.); ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України (п.4.2.); загальна вартість договору складається із сум, визначених у видаткових накладних за період дії даного договору (п.4.3.).

Згідно п. 5.2 договору, розрахунок за поставлений товар проводиться в термін, що зазначений в специфікації(-ях) до даного договору, а при відсутності такої(-их) - на протязі трьох днів з моменту відпуску (поставки) товару.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання накладної (видаткової) уповноваженими представниками сторін, що являється свідченням факту передачі товару (п. 6.1. договору).

Згідно з п. 9.1. договору, цей договір набув сили з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року.

06.03.2012 року сторони, на виконання умов договору, підписали Специфікацію № 1 до договору поставки № 517 від 01.03.2012 року на суму 286 638,00 грн. та Специфікацію № 2 до договору поставки № 517 від 01.03.2012 року на суму 187 656,00 грн. (а.с.9-10).

Згідно з умовами специфікацій, 1-й платіж у розмірі 40% вартості товару відповідач здійснює 09.04.2012 року, а 2-й платіж у розмірі 60% вартості товару 30.10.2012 року.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на суму 481 777,50 грн., що підтверджується накладними № 3119С від 23.03.2012 року, № 3147С від 13.04.2012 року, № 3169С від 20.04.2012 року, № 3185С від 27.04.2012 року, № 3172С від 27.04.2012 року, № 3194С від 27.04.2012 року, № 3204С від 04.05.2012 року, № 3205С від 18.05.2012 року, № 3295С від 25.05.2012 року, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.11-15).

Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару на суму 264 784, 07 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками з особового рахунку від 21.03.2012 року, від 12.04.2012 року, від 07.05.2012 року, від 19.10.2012 року, від 27.11.2012 року, від 30.11.2012 року (а.с.16-34), тому станом на час подання позовної заяви, заборгованість становила 216 993, 43 грн.

Заборгованість в заявленій сумі підтверджується також актом звірки розрахунків від 10.12.2012 року (а.с.35).

24.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою-претензією № 24-12-2012, № 24-12/2012-01, № 24-12/2012-02, № 24-12/2012-03 про оплату вартості товару в сумі 216 993, 43 грн. (а.с.36-39), які було направлено постачальником по всім відомим адресам ТОВ «ГРІН ЛЕНД. СЛАВУТА». Факт направлення та отримання вимог-претензій підтверджується копіями поштових чеків, описів вкладення у цінний лист та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.40-46).

Відповідач, своїми листами від 25.12.2012 року № 25/12-5 та №16/01-2 від 16.01.2013 року (а.с.47-48), визнав борг в сумі 216 993, 43 грн., однак суму боргу не сплатив, що спричинило звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права з позовом про стягнення заборгованості в сумі 216 993, 43 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

У відповідності до вимог статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, під час розгляду справи відповідач частково сплатив борг в сумі 20 000 грн., про що свідчить копія банківської виписки по операції від 26.03.2013 року (а.с.102-103), борг в сумі 196 993,43 грн. відповідачем не сплачено.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 196 993,43 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення боргу судом першої інстанції правомірно задоволено.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7 648,13 грн. за порушення строків оплати за період з 30.10.2012 року по 24.01.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом п. 7.2. договору встановлено, що покупець за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору несе відповідальність у вигляді пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ/365 від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, враховуючи вимоги п. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування пені в сумі 7 648,13 грн.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 216,99 грн. та 3% річних в сумі 1 533,82 грн. в порядку ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовної вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 216,99 грн., та задоволення позовної вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 1 533,82 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнає помилковим твердження апелянта про те, що суд повинен був зменшити розмір пені у відповідності до п.3 ст. 83 ГПК України з огляду на наступне.

За змістом ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, як беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чине вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відтак, оскільки відповідач як на момент прийняття рішення судом першої інстанції так і даний час не сплатив борг в сумі 196 993, 43 грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції об'єктивно оцінивши обставини справи з врахуванням ступеню виконання зобов'язання апелянтом, причини невиконання зобов'язання правомірно відхилив клопотання про зменшення розміру пені. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що нормами п.3 ст.83 ГПК України встановлено саме право, а не обов'язок суду зменшувати розмір пені.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 28.03.2013 року у справі № 910/1738/13 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати із сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІН ЛЕНД. СЛАВУТА» на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі № 910/1738/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду господарського суду міста Києва від 28.03.2013 року у справі № 910/1738/13 залишити без змін.

3.Справу № 910/1738/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.