Рішення № 32296928, 09.07.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

09 липня 2013 року справа № 927/715/13

Позивач: приватне підприємство "Арлан",

вул. Миру, 2, с. Івашки, Полтавський район, Полтавська область, 38714

Відповідач: дочірнє підприємство "Коропський сирзавод" товариства з обмеженою відповідальністю "СиЛ",

вул. Дачна, 25 смт. Короп, Чернігівська область, 16200

Предмет спору: про стягнення 8052,00 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Бут Л.І. директор

Князєв С.В., довіреність № 10 від 01.07.2013 р., представник

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 8052,00 грн. боргу, згідно договору № 32 на спеціалізовану постову охорону об"єкта від 10.09.2012 р.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 00923070 від 26.06.2013 року, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 25.06.2013 року суду не надав. Пор причини невиконання вимог суду

Представник позивача в судовому засіданні надала письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Судом в судовому засіданні 25.06.2013 р. було здійснено огляд оригіналів: договору № 32 на спеціалізовану постову охорону об"єкта від 10.09.2012 р., рахунків-фактур № СФ-0000037 від 29.05.2013 р. та №СФ-0000042 від 03.06.2013 р., податкових накладних № 34 від 31.05.2013 р. та № 39 від 03.06.2013 р.

Представник позивача в наданих в судовому засіданні 09.07.2013 р. письмових поясненнях повідомила, що відповідно до рахунків № СФ-0000037 за травень, №СФ-0000042 за червень, актів надання послуг № ОУ-0000037 за травень, № ОУ-0000042 за червень та податкових накладних № 34 від 31.05.2013 р. та № 39 від 03.06.2013 р. ПП «Арлан» надали ДП «Коропський сирзавод» ТОВ СиЛ» послуг на загальну суму 8052,00 грн. Але ДП «Коропський сирзавод» ТОВ СиЛ» послуги не оплатили. На їхню адресу неодноразово були направлені рахунки, акти виконаних робіт на оплату, про що свідчать описи про вкладення до цінного листа: опис від 01.06.2013 р., опис від 07.06.2013 р. та опис від 01.07.2013 р., який повторно був направлений на адресу відповідача. ДП «Коропський сирзавод» ТОВ СиЛ» не повертає оригінали актів виконаних робіт за травень та червень 2013 року, але він направив їх факсом, де чітко видно підписи директора, печатку, дату 03.06.2013 р., телефони та назву підприємства. Щодо актів прийняття об»єкту під охорону та повернення з-під охорони, позивач пояснила, що такі акти не підписувалися і не є обов»язковими згідно даного договору. До пояснень позивачем було додано документи в підтвердження факту надання послуг. Документи прийняті судом та залучені до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

В судовому засіданні 09.07.2013 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклала свої позовні вимоги.

Ухвалою суду від 25.06.2013 року сторони були повідомлені, що не з'явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10 вересня 2012 року між приватним підприємством "Арлан" (виконавець) та ДП «Коропський сирзавод» ТОВ «СиЛ», (клієнт) був укладений договір № 32 на спеціалізовану постову охорону об'єкта.

Згідно п. 1.1. договору клієнт (відповідач) передає, а виконавець (позивач) приймає під спеціалізовану постову охорону майно визначене в додатку № 1 до даного договору (дислокація).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором про надання послуг.

Відповідно до п.1.2. договору виконавець здійснює спеціалізовану постову охорону об'єкта шляхом виставлення охоронних постів, здійсненням патрулювання території об'єкта в дні і години, вказані в дислокації. В дислокації охорони об»єкта вказується найменування, адреса, кількість постів охорони, дні та час охорони.

Так, додатком № 1 до договору від 10.09.2012 р. визначено об»єкт охорони: пост № 1 (сирзавод - вул. Дачна, 25, смт. Короп, Чернігівська область), вид охорони - сторожова.

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4.1. договору, останній укладається строком 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Представник позивача в судовому засіданні повідомила, що за взаємною згодою сторін позивач призупинив надання послуг з 04.06.2013 р.

Згідно п. 2.1. договору, сума договору визначається сторонами в дислокації-розрахунку наведеного у додатку № 1 до договору. У разі зміни норм витрат охорони, у т.ч. при проведенні державною індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну витрат на утримання охорони, вартість послуг охорони змінюється з внесення сторонами відповідних змін в додаток № 1 або підписується додаткова угода. Сума охорони за один місяць складає 7320,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання по договору № 32 від 10.09.2012 р. та надав послуги охорони об»єкта за травень 2013р. на суму 7320,00 грн. та за період з 01.06.2013р. по 03.06.2013р. включно на суму 732,00 грн., всього на загальну суму 8052,00 грн.

В підтвердження факту надання відповідачеві послуг позивачем надано накази від 01.05.2013р. № 15 та від 01.06.2013р. № 16 про направлення у відрядження інспекторів охорони Шмиголя М.А. та Котенко В.О. в ДП «Коропський сирзавод» ТОВ СиЛ» Чернігівська область смт. Короп вул.Дачна, 25 для здійснення охорони об»єкту, а також посвідчення про відрядження Шмиголя М.А. та Котенко В.О., згідно яких вони були відряджені до ДП «Коропський сирзавод» ТОВ «СилЛ» на період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. та з 01.06.2013р. по 03.06.2013р. Факт перебування їх у відрядженні на підприємстві підтверджується підписом представника та печаткою ДП «Коропський сирзавод» ТОВ «СилЛ» на посвідченнях про відрядження.

Ні умовами договору, ні чинним законодавством не передбачено обов»язковість підписання актів приймання - передачі наданих послуг.

Але позивачем надано акт № ОУ-0000037 від 31.05.2013 р. на суму 7320,00 грн. та акт № ОУ-0000042 від 03.06.2013 р. на суму 732,00 грн., які підписані сторонами шляхом обміну факсимільним зв»язком, та на яких містяться підписи та печатки сторін.

Із верхньої частини вказаних актів вбачається, що вони відправлені із телефону - факсу (04656-21112) Коропського сирзаводу 03.06.2013р.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов»язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що оплата послуг виконавця здійснюється клієнтом щомісяця, не пізніше 5 числа кожного наступного місяця на підставі рахунку.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000037 від 29.05.2013 р. на суму 7320,00 грн. та № СФ-0000042 від 03.06.2013 р. на суму 732,00 грн.

Факт направлення відповідачу рахунків-фактур підтверджується описом вкладення до цінного листа від 01.06.2013 р., фіскальним чеком № 8469 від 01.07.2013 р. та описом вкладення до цінного листа від 01.07.2013 р.

Відповідно до п.3.4.5. договору, клієнт зобов'язаний своєчасно вносити плату за послуги виконавця відповідно до умов цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання стосовно оплати за надані послуги не виконав та заборгованість в сумі 8052,00 грн. не сплатив.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за отримані послуги не сплатив, і вимоги позивача не оспорив, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 8052 грн. 00 коп. боргу.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 626, 629, 901, 903, 905 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Коропський сирзавод" товариства з обмеженою відповідальністю "СиЛ", вул. Дачна, 25 смт. Короп, Чернігівська область, 16200 (р/р 260081125 в ВАТ „Райффайзен банк", МФО 353348, код ЄДРПОУ 30894726) на користь приватного підприємства "Арлан", вул. Миру, 2, с. Івашки, Полтавський район, Полтавська область, 38714 (р/р 26006060309386 в Полтавському ГРУ „ПриватБанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 33203253) 8052,00 грн. боргу та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 10.07.2013 року.

Суддя Л.М. Лавриненко