Рішення № 32296830, 01.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" липня 2013 р.Справа № 916/1122/13

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Кравченко С.В.

за участю представників сторін :

Від позивача: не з'явився;

(представник позивача ОСОБА_1, яка діє за довіреністю від 19.08.2011 р. присутня у засіданнях господарського суду 27 травня та 10 червня 2013р.)

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до відповідача: Державного підприємства „Реніський морський торговельнй порт"

про стягнення 50307,40 грн., -

у с т а н о в и в :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - Позивач, Постачальник ) звернувся до господарського суду із позовом до Державного підприємства „Реніський морський торговельний порт" ( далі - Порт, Замовник ) про стягнення 50307.40 грн. боргу за поставлений товар, посилаючись на наступне.

Між сторонами у справі 05 квітня 2011 року укладено Договір поставки № 06311 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовнику товар згідно специфікації, а Змовник зобов'язується прийняти і оплатити поставлену продукцію на умовах даного договору.

Згідно п.7.2 Договору днем отримання товару вважається момент фактичної передачі товару Постачальником Замовнику, згідно накладної на товар та податковою накладною.

Відповідно до п.7.1 Договору Замовник перераховую Постачальнику оплату по факту поставки товару протягом 10 банківських днів.

По видатковим накладним : № 34 від 07.09.2011 р. на суму 15360,31 грн. та № 41 від 14.11.2011 р. на суму 35 199, 94 грн. позивач поставив відповідачеві товару на зазначену у цих накладних суму, при цьому накладна № 34 сплачена частково, а накладна № 41 не сплачена. Отже, залишок суми боргу по цим накладним складає 36559,97 грн.

Також між сторонами у справі 05 квітня 2011 року укладено ще один Договір поставки № 06411 (далі - Договір), з аналогічними умовами, що і вищевказаний договір.

По видатковим накладним : № 36 від 21.09.2011 р. на суму 6000 грн. та № 40 від 10.10.2011 р. на суму 5199,98 грн. позивач поставив відповідачеві товару на зазначену у цих накладних суму, при цьому ці накладні не сплачені, і отже залишок суми боргу складає 11199,99 грн.

28 лютого 2013 року сторонами складений, підписаний на посвідчений печатками акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого борг відповідача по вказаним договорам складає 47759,96 грн.

Згідно п. 9.4 обох договорів, з порушення строків платежів Замовник ( Відповідач) сплачує Постачальнику ( Позивачеві) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від уми несплати за кожен день прострочення включаючи день сплати.

Відповідно до приведеного позивачем розрахунку пені, її розмір по договору № 063111 складає 1938,64 грн., по договору № 0641112 - 608,80 грн.

Під час розгляду справи 27.05.2013 р. представник позивача надав заперечення на відзив у якому висловив свої незгоду із позицією відповідача у яких зазначив таке.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема. до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені). Але це положення стосується випадків, коли стягнення пені є основною вимогою за позовом. У даному випаду пеня є додатковою вимогою, тому дане положення ЦК України не може застосовуватись.

Крім того, позивач зазначає, що згідно п. 10.1 розділу 10 обох договорів - Форс - мажор, при настанні обставин непереборної сили для виконання будь-якій із сторін зобов'язань за Договором , а саме ( пожежі, землетруси, військові дії та ін.) термін виконання зобов'зань переноситься пропорційно часу, в перебігу якого будуть діяти такі обставини. Дані обставини повинні бути засвідчені торгово промисловою палатою України.

Тобто факт настання форс-мажорних обставин не був визнаний та засвідчений відповідно до умов Договорів.

Пунктом 10.2 обох договорів визначено, що сторона, для якої виникла неможливість виконання обставин за Договором. Повинна на протязі 3-х днів сповісти іншу сторону про настання і припинення таких обставин.

Також відповідач не повідомив позивача про настання вказаних обставин, що унеможливлює виконання договірних зобов'язань. Тобто вимоги п.10.2. договорів атож відповідачем виконані не були.

Приведене, на думку позивача, свідчить про грубе порушення умов договорів з боку відповідача та небажання виконувати умови договорів.

10.06.2013 року представник позивача надав господарському суду заяву про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 червня 2013 р. за заявою представника позивача строк вирішення спору продовжений на 15 днів до 09 липня 2013 р.

Також, 25.06.2013 р. представник позивача надав заяву про розгляд справу у відсутністю позивача або його представника та прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач (Порт) з вимогами позивача згоден частково, в частині стягнення основної заборгованості в сумі 36559,97 грн. по договору № 063111 від 05.04.2011 р. та в сумі 11199,99 грн. по договору № 064111 від 05.04.2011 р.

З нарахуванням суми пені відповідач незгоден за таких обставин.

Як зазначає Порт у відзиву на позов, з вересня 2011 р. по березня 2012 р. Порт потерпав від стихійного лиха, наслідком якого є мілководдя, погіршення навігаційної обстановки на нижній ділянці річки Дунай.

В обгрунтування вказаних обставин відповідачем надані :

- наказ ПАТ „Українське Дунайське пароплавство" № 281 від 30.08.11 р., про зупинення руху річних судів на нижній ділянці річки Дунай у зв'язку з мілководдям.

- наказ ПАТ „Українське Дунайське пароплавство" № 297 від 22.08.12 р. про закриття навігації на нижній ділянці річки Дунай та оголошення форс-мажорної ситуації, у зв'язку з мілководдям на нижній ділянці річки Дунай.

- висновок головного диспетчера порту Рені 08.11.2012 р. та 21.01.13 р. про зниження вантажоперевалки в порту Рені з травня по листопад 2012 року та з листопада 2012р. по січень 2013 р.

Вказані обставини, за твердженням Порту є обставинами, внаслідок яких Порт не міг своєчасно розрахуватись за отриманий товар і тому ці обставини Порт вважає поважними причинами сплати боргу. При цьому Порт посилається на приписи ст.. ст.. 614. 617 Цивільного кодексу України, якими передбачена наявність вини як підстава відповідальності за порушення зобов'язання та передбачені підстави звільнення від відповідальності порушення зобов'язання.

Вислухавши представника позивача в засіданнях суду 27 травня та 10 червня 2013р., проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до приписів ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема письмовими і речовими доказами.

Відповідно до вимог ст.. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як свідчать матеріали справи, приведені позивачем обставини справи в цілому підтверджуються наданими доказами - вищевказаними договорами, накладними.

Вказані докази суд вважає достовірними та такими, що не викликають сумніву.

Надані Портом вищеприведені докази - накази та висновки диспетчера порту суд також вважає достовірними та такими, що не викликають сумніву.

Сума боргу, що заявлена до стягнення в розмірі 36559,97 та 11199,99 грн., загалом 47759,96 грн., матеріалами справи підтверджено та не оспорюється відповідачем.

Щодо заперечень відповідача про стягнення з Порту пені по викладеним у відзиві на позов обставинам, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 614 Цивільного кодексу України Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно положень статті 617 цього ж кодексу Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється відвідповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

З наданих портом вищенаведених доказів, на думку господарського суду, випливає, що Порт у період, у якій слід розраховуватись за отриманий товар, був об'єктивно не спроможній сплатити своєчасно за отриманий товар, оскільки в роботі Порту виникли форс - мажорні обставини у вигляду зупинення і припинення навігації, які викликані зменшення обсягу та припинення роботи Порту.

При цьому суд зазначає наступне. Як зазначено вище, пунктом 10.1 розділу 10 обох договорів ( Форс - мажор) визначено, що при настанні обставин непереборної сили для виконання будь-якій із сторін зобов'язань за Договором ( у даному випадку зупинення та припинення навігації ) термін виконання зобов'язань переноситься пропорційно часу, в перебігу якого будуть діяти такі обставини. Дані обставини повинні бути засвідчені Торгово промисловою палатою України.

Таким чином, вказані Портом обставини щодо зупинення та закриття навігації повинні були засвідчені Торгово промисловою палатою України.

Крім того, про настання цих обставин Порт, відповідно до пункту 10.2 обох договорів повинен був на протязі 3-х днів сповісти Позивача.

Таких доказів Портом господарському суду не надано. На це посилається і позивач обгрунтовує стягнення з порту пені.

З приведеного, на дамку суду, випливає, що заперечення Порту щодо стягнення з нього пені є безпідставними та не доведеними.

Підсумовуючи вищенаведене господарський суд вважає, що вимоги позивача є цілком обґрунтованими наявними у справі вищевказаними доказами і тому позов підлягає задоволенню в повному обсягу.

Згідно вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт" (68802, м. Рені, вул. Дунайська, 188, код ЄДРПОУ 01125809, п/р №26002102223 в ОФ ПАТ АБ «Експрес-банк », МФО 328801) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (68800, АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ТВББ № 10015/0371 філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк », МФО 328845, свідоцтво ПДВ НОМЕР_3) суму основного боргу в розмірі - 47759 (сорок сім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять)грн. 96коп., пені в сумі 2547 (дві тисячі п'ятсот сорок сім) грн. 44 коп. та судовий збір в сумі 1720 (тисяча сімсот двадцять ) грн. 50 коп.

Повне рішення складено та підписано 08.07.2013р.

Суддя Никифорчук М.І.