Рішення № 32296754, 08.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2013 р. Справа № 911/2377/13

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз", Київська область, м. Боярка

до Спеціального підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп", Київська область, м. Боярка

про стягнення 27 904,11 грн.

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача: Палькевич Н.С. - довіреність №1-254 від 26.12.2012 р.;

від відповідача: Стогній Ю.А. - довіреність б/н від 05.07.2013 р.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Спеціального підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" (далі - відповідач) про стягнення стягнення 27 904,11 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 2013/П-ПР-05010031256942-60123 від 29.12.2012 р. з оплати природного газу, переданого відповідачу у період з березня по квітень 2013 року. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 27904,11 грн. боргу, з яких: 27072,21 грн. - основного боргу; 696,08 грн. - пені та 135,82 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2013 р. порушено провадження у справі № 911/2377/13 та призначено її до розгляду на 08.07.2013 р.

Присутній в судовому засіданні 08.07.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у його відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

29.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (постачальник, позивач у справі) та Спеціальним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" (споживач, відповідач у справі) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 2013/П-ПР-05010031256942-60123 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

За умовами договору сума до сплати за 1000 куб. м. природного газу складає 4708,176 грн.

Обов'язок з оплати вартості послуг з постачання природного газу узгоджено сторонами у п. 4.6.3. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ за період з березня по квітень 2013 року включно в об'ємі 14822 куб. м. загальною вартістю 69784,558 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін актами прийому-передачі природного газу: за березень 2013 року від 31.03.2013 р. та за квітень 2013 року від 30.04.2013 р.

Із зазначених актів вбачається, що сторонами спору підписано акти на загальну суму 69784,558 грн. без зауважень та за відсутності з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, тобто, відповідач не заперечував щодо обсягів, сум, якості поставленого газу та строків поставки за підписаним актом.

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки природного газу у відповідності до умов договору.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника за договором поставити природний газ відповідає обов'язок споживача оплатити вартість газу і наданих послуг.

Відповідно до п. 4.6.3. договору остаточний розрахунок за отриманий природний газ не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Проте, станом на день звернення позивача з позовом до суду, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання вартість природного газу оплатив частково, а саме в сумі 42712,37 грн.

Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості природного газу по договору позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні статі 34 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем вартості природного газу, господарський суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду борг відповідача перед позивачем становив - 27072,21 грн. (69784,58 грн. - 42712,37 грн.).

Однак, під час розгляду справи в суді відповідачем надано суду копію платіжного доручення за № 442 від 26.06.2013 р. в сумі 27074,10 грн. з призначенням платежу, як оплата заборгованості по договору.

Таким чином, судом встановлено, що під час вирішення спору в суді, спір врегульовано самими сторонами шляхом погашення відповідачем боргу.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Оскільки борг у сумі 27072,21 грн. відповідачем сплачений після порушення провадження у справі, тому суд вважає, що предмет спору в частині стягнення з відповідача 27072,21 грн. основного бору у даній справі відсутній, а відтак вважає за необхідне застосувати п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України до правовідносин, які склалися між сторонами.

Виходячи з наведеного та керуючись п. 1-1 ст. 80 ГПУ України, статті 86 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі № 911/2377/13 за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" до Спеціального підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" в частині стягнення основного боргу у розмірі 27072,21 грн.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 135,82 грн. 3% річних, нараховані за період з 06.04.2013 р. по 13.06.2013 р. на суму боргу - 21398,86 грн. та за період з 06.05.2013 р. по 13.06.2013 р. на суму боргу - 5673,35 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, господарський суд встановив, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 135,82 грн. 3 % річних підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня за період з 06.04.2013 р. по 13.06.2013 р. на суму боргу - 21398,86 грн. та за період з 06.05.2013 р. по 13.06.2013 р. на суму боргу - 5673,35 грн., що складає 696,08 грн.

Водночас, відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки, посилаючись на ст. 551 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Враховуючи вищевикладене та те, що сторонами у договорі було встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.2. договору), то господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача та зменшення розміру неустойки.

Крім того, відповідачем у вказаному клопотанні не наведено жодних обставин, які є надзвичайними та невідворотними обставинами в розумінні ст. 218 ГК України та унеможливили належне виконання зобов'язань за договором.

Таким чином, оскільки при розгляді зазначеного клопотання судом не встановлено виняткових обставин, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача пені, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, часткову оплату, період нарахування пені, заявлений позивачем, п. 6.2.2. договору, господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 696,08 грн. пені підлягає задоволенню.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 911/2377/13 в частині стягнення основного боргу у сумі 27072,21 грн. припинити.

3. Стягнути з Спеціального підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Груп" (07400, Київська обл., м. Бровари, Бульвар Незалежності, 18, код ЄДРПОУ 31256942) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (08150, Київська обл., м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код ЄДРПОУ 20578072) 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 08 коп. пені, 135 (сто тридцять п'ять) грн. 82 коп. 3 % річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Наріжний С.Ю.

Дата виготовлення та підписання рішення 10.07.2013 р.