Рішення № 32296657, 03.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-21/12724-2012 03.07.13За позовом заступника Дарницього прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче

підприємство "Аеротехніка - МЛТ"

про стягнення 282 926,48 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури Гриненко О.Є.(дов. від 08.02.2013)

Від позивача Ковальчук І.В.(дов. від 12.12.2012)

Від відповідача Боришкевич В.О.(дов. від 28.11.12 №28-01)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аеротехніка - МЛТ" про стягнення пені за несвоєчасне виконання умов Контракту у розмірі 282 926, 48 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.12 (суддя Шевченко Е.О.) порушено провадження у справі № 5011-21/12724-2012 та призначено її розгляд на 11.10.12.

У зв'язку з призначенням судді Шевченка Е.О. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, повторним автоматичним розподілом справа № 5011-21/12724-2012 була передана для розгляду судді Головатюку Л.Д.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.12 суддя Головатюк Л.Д. прийняв справу № 5011-21/12724-2012 до свого провадження та призначив її розгляд на 24.10.12.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.10.12, у зв'язку з перебуванням судді Головатюка Л.Д. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 5011-21/12724-2012 передано для розгляду судді Паську М.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.12 суддя Пасько М.В. прийняв справу до свого провадження.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2013 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2013 по справі № 5011-21/12724-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2013 по справі № 5011-21/12724-2012 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Аеротехніка - МЛТ" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2013 по справі № 5011-21/12724-2012 скасовано, справу № 5011-21/12724-2012 передано для нового розгляду до господарського суду м. Києва.

Справу передано для розгляду судді Головатюку Л.Д., який ухвалою суду від 05.06.2013 прийняв справу № 5011-21/12724-2012 до свого провадження та призначив її до розгляду на 20.06.2013.

Представник відповідача в судове засідання 20.06.2013 не з'явився, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання 20.06.2013 прибули представники позивача та прокуратури, дали пояснення по справі.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема у випадку нез'явлення в засідання представників сторін або неподання витребуваних доказів.

У даному випадку нез'явлення у судове засідання представника відповідача перешкоджало повному і об'єктивному розгляду справи, а тому суд відклав розгляд справи на 03.07.2013.

В судове засідання 03.07..2013 прибули представники прокуратури, позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник прокуратури через канцелярію суду до початку розгляду справи подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача пеню за порушення умов державного контракту в сумі 225 820 грн. Суд прийняв до уваги дану заяву і в таємному режимі розглянув дану справу.

Представники прокуратури по позивача наполягали на задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог та підтримав обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2011 між Міністерством оборони України (далі «замовник») та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство"Аеротехніка-МЛТ"(далі«виконавець»-ТОВ «НВП «Аеротехніка-МЛТ») було укладено Державний контракт № 247/1/11/15 на виконання робіт за державним оборонним замовленням.

За умовами даного Контракту (пукнт 1.1.) відповідач зобов'язувався виконати роботи з модернізації станції РЛС 5Н84Ау строки, що зазначені у календарному плані виконання робіт, а позивач - прийняти через 2493 представництво замовника Міністерства оборони України та вантажоодержувача, зазначеного у календарному плані, та оплатити їх.

Пунктом 15 Контракту передбачено, що у разі здійснення попередньої оплати, Відповідач у термін до шести місяців з дня надходження коштів через 2493 військове представництво Позивача надає Позивачу документи, що підтверджують фактичне виконання робіт (етапів робіт).

11.11.2011 платіжним дорученням № 247/1/212 Міністерством оборони України було здійснено попередню оплату на суму 6 536 190, 23 грн.

Відповідно до умов Контракту відповідач зобов'язувався виконати роботи у строк до шести місяців, тобто з дати перерахування Міністерством оборони України попередньої оплати з 11.11.11 до 11.05.12.

Пунктом 20 Контракту передбачено, що виконання відповідачем зобов'язань за етапами робіт згідно з календарним планом є дата затвердження сторонами актів прийому фактично виконаних робіт, контракту в цілому - дата затвердження акту прийому-здачі РЛС.

В порушення умов Контракту та взятих на себе зобов'язань відповідач не виконав зазначені роботи у встановлений термін.

15.05.12 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо виконання умов Контракту № 247/1/11/15 від 07.10.11 на поставку продукції та перерахування штрафних санкцій за кожний день прострочення.

Вимоги викладені у претензії відповідачем виконані не були.

Підставою для звернення з відповідним позовом, за доводами прокурора, стало порушення виконавцем(відповідачем) строків виконання робіт.

Відповідно до п. 36 Контракту у разі здійснення попередньої оплати відповідач за порушення строків виконання робіт (етапів робіт) сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 1% від вартості (з ПДВ) невиконаних робіт (етапів робіт), за кожен день прострочення поза встановлені Контрактом строки виконання робіт (етапів робіт).

Відповідно до акту прийому-передачі РСЛ № 231 роботи були здані Міністерству оборони України 01.06.12.

Таким чином, Відповідач прострочив виконання робіт відповідно до Контракту на 20 днів з 11.05.2011 по 01.06.2011

Як вбачається з розрахунку Позивача, заборгованість Відповідача за вищевказаним Контрактом № 247/1/11/15 від 07.10.11 складає 225820,32 грн.( 11 291 016 грн.(вартість робіт за договором) х 0.1% х 20 днів= 225 820, 32 грн.)

Згідно ст. 33 господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно приписів ст. 34 господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов»язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до приписів частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов»язання, в якому хоча б одна сторона є суб»єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, або порушення пов»язане з виконанням державного контракту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у такому розмірі: за порушення строків виконання зобов»язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Виходячи з вище переліченого суд вважає, що дії відповідача є порушенням зобов»язань, тому є підстави для застосування встановленої Контрактом та Законом відповідальності- стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 225 820,32 грн.

Доводи відповідача , викладені у відзиві, судом проаналізовано, але вони не приймаються, оскільки відповідачем не надано доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог прокуратури та позивача.

Суд вважає, що відповідно вимог пункту 14 державного контракту сторони погодили, що за рішенням Замовника розрахунки за роботи можуть здійснюватися шляхом попередньої оплати у розмірі до 80% від граничної вартості робіт. Оплата не є обов'язковою, а лише буде здійснюватися за рішенням замовника та сума оплати може бути від 0,1 % до 80 % від вартості робіт.

Відповідно вимог п. 15 контракту у разі здійснення попередньої оплати виконавець у термін до шести місяців з дня надходження коштів надає замовнику документи, що підтверджують фактичне виконання робіт:

- копію наряду Командування Повітряних Сил Збройних Сил України на передачу PJIC;

- акти прийому фактично виконаних робіт;

- посвідчення 2493 військового представництва Замовника;

- акт прийому - здачі PJIC.

Але не пізніше терміну, визначеного календарним планом до Контракту.

Як свідчать матеріали справи, Міністерство оборони України надало аванс 01.11.2011 у розмірі близько 50% від вартості робіт. Тим більше, що надання 80 % авансу було надано відповідачу 05.12.2011. Таким чином посилання відповідача на неповне авансування робіт (саме 80 %) є безпідставним та таким що не відповідає умовам контракту.

Відповідно вимог пункту 21 контракту остаточне приймання PЛC, видача посвідчення та підписання експлуатаційної документації представником замовника здійснюється виключно після затвердження сторонами договірної ціни на виконані роботи.

Відповідно до пункту 9 Контракту сторони погодили порядок визначення договірної ціни. А саме: договірна ціна на роботи визначається на підставі фактичних витрат виконавця у процесі виконання Контракту. Для погодження договірної ціни виконавець у строк не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення виконання робіт надає замовнику розрахунково-калькуляційні матеріали щодо обґрунтування договірної ціни за результатами фактичних витрат, а представник замовника - висновок щодо проекту договірної ціни.

Пунктом 20 Контракту від 07.10.2011 за № 247/1/11/14 передбачено, що виконання ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Аеротехніка - МЛТ» зобов'язань за етапами робіт згідно з календарним планом є дата затвердження сторонами актів прийому фактично виконаних робіт, а контракту в цілому - дата затвердження акту прийому - здачі PJIC.

Всупереч умовам укладеного контракту ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Аеротехніка - МЛТ» згідно акту прийому передачі РЛС № 231 прострочило виконання робіт з 11.05.2012 по 01.06.2012 терміном 20 днів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аеротехніка-МЛТ" (08300, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 150, код ЄДРПОУ 30763942) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 225 820 (двісті двадцять п»ять тисяч вісімсот двадцять) грн. 32 коп. пені.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Аеротехніка-МЛТ" (08300, Київська область, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 150, код ЄДРПОУ 30763942; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід Державного бюджету України 4 516(чотири тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 40 коп. судового збору.

4. Видати накази.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Л.Д. Головатюк

Дата підписання повного тексту рішення - 09.07.2013