Постанова № 32296269, 04.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 липня 2013 року 16:00 № 826/8935/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Окис Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доУправління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києвіпровизнання бездіяльності протиправною та скасування постанови,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві, у якому просив визнати протиправною бездіяльність при виконанні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2008 року у справі №10/348 на підставі виконавчих листів №10/384, виданих Окружним адміністративним судом міста Києва 05 листопада 2012 року, та визнати незаконними і скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 28 травня 2013 року №35287536 та про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28 травня 2013 року №35287766.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 19 червня 2013 року.

У судовому засіданні 19 червня 2013 року суд замінив неналежного відповідача Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві на належного - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві (далі по тексту - відповідач, Управління ДВС ГУЮ в м. Києві) та відклав розгляд справи на 02 липня 2013 року.

У судовому засіданні 02 липня 2013 року позивач наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у ньому. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Однак, у зв'язку з необхідністю надання позивачу часу ознайомитися з матеріалами справи, а представнику відповідача - подати витребувані судом документи, суд оголосив перерву до 04 липня 2013 року.

У судове засідання 04 липня 2013 року представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, через канцелярію суду надав додаткові документи. Позивач, який з'явився у судове засідання, зазначив, що надані представником відповідача документи не спростовують доводи, викладені у позові, а тому просив його задовольнити.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 04 липня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2008 року в справі №10/348 позов ОСОБА_1 задоволено частково: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, починаючи з 15 листопада 2006 року, провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у відповідності до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ з урахуванням розміру грошового забезпечення, враховуючи оклад за посадою, в тому числі отримуваних ним щомісячних надбавок (доплат), встановлених особам, які мали право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і були залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії за період з 15 листопада 2006 року до дати здійснення перерахунку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2008 року в справі №10/348 та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2012 року №К/9991/29746/12 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року змінено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2008 року залишено в силі.

05 листопада 2012 року позивач отримав виконавчі листи за постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2008 року та 19 листопада 2012 року звернувся з метою проведення їх примусового виконання до Управління ДВС ГУЮ у м. Києві.

21 листопада 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у м. Києві Новак Г.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №35287536 про примусове виконання виконавчого листа № 10/348, виданого 05 листопада 2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, починаючи з 15 листопада 2006 року, провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у відповідності до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ з урахуванням розміру грошового забезпечення, враховуючи оклад за посадою, в тому числі отримуваних ним щомісячних надбавок (доплат), встановлених особам, які мали право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і були залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі, та встановлено боржнику строк для добровільного виконання - протягом 7 днів з моменту винесення постанови та постанову про відкриття виконавчого провадження №35287766 про примусове виконання виконавчого листа № 10/348, виданого 05 листопада 2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії за період з 15 листопада 2006 року по дату здійснення перерахунку та встановлено боржнику строк для добровільного виконання - протягом 7 днів з моменту винесення постанови.

У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду протягом строку, визначеного у постановах про відкриття виконавчих проваджень для добровільного виконання, 13 травня 2013 року на адресу останнього направлено вимоги державного виконавця №127/6 та №128/6, в яких зазначено про необхідність повідомити у строк до 22 травня 2013 року про виконання судового рішення з наданням підтверджуючих документів.

Одночасно боржника повідомлено, що у разі невиконання зазначеної вимоги державного виконавця без поважних причин ним буде накладено штраф відповідно до статті 89 Закону України «Про виконавче провадження».

24 травня 2013 року на адресу відповідача надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №12470/12, в якому повідомлено про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 починаючи з 15 листопада 2006 року з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою. Сума до сплати за період з 15 листопада 2006 року по 22 липня 2011 року становить 15409,01 грн. Також зазначено, що для проведення виплати зазначених коштів оформлено доручення на одноразову виплату пенсії (допомоги) пенсіонеру.

Крім того, у зазначеному листі орган Пенсійного фонду України повідомив, що відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2011 - 2013 роки» встановлено, що у 2011-2013 роках норми і положення частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу Державного бюджету України на відповідний рік.

За результатами вивчення названого листа, державним виконавцем 28 травня 2013 року у виконавчому провадженні №35287536 на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а у виконавчому провадженні №35287766 на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» - постанову про повернення виконавчого документа стягувану.

Саме не погоджуючись з названими постановами, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 2 названого Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 11 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. З цією метою він, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Обґрунтовуючи правомірність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №35287536, відповідач посилається на лист Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 524-0-32-10-25 від 25 лютого 2010 року, в якому зазначено, що доказами виконання рішення щодо перерахунку пенсії може бути і письмове повідомлення боржника про фактичне виконання рішення згідно виконавчого документа, підписане уповноваженою особою, за зміст якого вона несе персональну відповідальність. Оскільки, боржник повідомив державного виконавця про виконання рішення суду зазначеним вище листом і останній не викликали сумніву щодо його дійсності, державним виконавцем правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №35287536 на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, з такими твердженнями відповідача суд погодитись не може, оскільки в листі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 524-0-32-10-25 від 25 лютого 2010 року, на який посилається відповідач, встановлено, що державний виконавець при наявності достатніх даних щодо помилковості проведеного перерахунку пенсії має право провести перевірку виконання рішення боржником шляхом витребування розрахунків на основі яких їх проведено. Зазначеного державним виконавцем здійснено не було, хоча позивач повідомляв, що йому невірно та, можливо, помилково проведено перерахунок пенсії, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заяви від 21 травня 2013 року та клопотанням від 24 травня 2013 року.

У той же час, наведеними вище нормами Закону України «Про виконавче провадження» державному виконавцю надано права, реалізуючи які він повинен переконатися у повному виконанні судового рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №35287536, державним виконавцем не було з'ясовано факту фактичного та повного виконання рішення суду, а також не використано повноваження, надані йому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», для неупередженого, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на підтвердження виконання судового рішення боржником не надано жодного документа на обґрунтування, викладеної у його листі від 24 травня 2013 року №12470/12, інформації.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 28 травня 2013 року № 35287536 прийнята відповідачем без належної перевірки фактичного виконання рішення суду, нерозсудливо, без використання повноважень з метою, з якою це повноваження йому надано Законом, необґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для винесення оскаржуваної постанови, а тому вимоги позивача про її скасування підлягають задоволенню.

Викладені висновки суду також узгоджуються з позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 16 червня 2011 року у справі №2-а-16774/10/2670 та від 23 червня 2011 року у справі №2-а-6092/10/2570.

Щодо постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 травня 2013 року №35287766, суд звертає увагу на таке.

Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, під час її винесена державний виконавець керувався положення пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Зі змісту названої правової норми вбачається, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

В мотивувальній частині постанови зазначено, що рішення суду виконано лише в частині перерахунку пенсії позивачу, а виплату відповідних коштів провести неможливо, у зв'язку з відсутністю в Державному бюджеті України коштів для таких цілей.

Однак, як вбачається зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2008 року та виконавчого листа, виданого позивачу 05 листопада 2012 року, судом ухвалено рішення зобов'язального характеру, яке не передбачає можливості звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Водночас, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади та відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» здійснюється за рахунок Державного бюджету.

З наведеного, суд приходить до висновку, що виплати по перерахунку пенсій, проводяться управліннями Пенсійного фонду України по мірі надходження коштів з Державного бюджету на відповідні цілі, а тому підстава, на яку посилається державний виконавець при поверненні виконавчого листа, а саме - встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, застосуванню не підлягає.

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною у ухвалі від 18 вересня 2012 року у справі №2506/2566/2012 (2506/1240/2012).

З огляду на викладене, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 травня 2013 року №35287766 також підлягає скасуванню.

При цьому, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 й в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача при виконанні постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2008 року, оскільки з матеріалів виконавчих проваджень № 35287536 та №35287766, копії яких містяться в матеріалах справи судом встановлено, що протягом майже шести місяців з дня винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень відповідачем не вчинялось жодних дій по виконанню виконавчих листів від 05 листопада 2012 року, виданих Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 10/348, що на думку суду, є неналежним виконанням державним виконавцем своїх обов'язків, визначених статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 28 травня 2013 року №35287536 про закінчення виконавчого провадження.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 28 травня 2013 року №35287766 про повернення виконавчого документа стягувачу.

4. Визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві під час виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2008 року у справі № 10/348.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління юстиції у м. Києві (01001, м. Київ, пров. музейний, 2-д, код ЄДРПОУ 34691374) на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко