Вирок № 32293601, 10.07.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження 1-кп/263/115/2013 р.

Справа № 263/2960/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2013 р. Жовтневий районний м. Маріуполя Донецької області суд у складі головуючого судді Богуславської І.А. при секретарі Орлової Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня ІНФОРМАЦІЯ_4, холостого, не судимого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5, пров.Халтуріна, 32,

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, учня ІНФОРМАЦІЯ_4, холостого, не судимого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_9,

які обвинувачується за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.2 ст.296, ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор Паньків Є.Є., захисник ОСОБА_3, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21.01.2013 р. приблизно о 22-00 за попередньою змовою групою осіб шляхом вільного доступу проникли на подвір'я будинку по вул. Кальміуській, 117 в Жовтневому районі м. Маріуполя, яке є огородженою територією для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей - сховищем, де намагалися умисно, таємно викрасти майно, яке належить ОСОБА_4, а саме металобрухт загальною вагою 127 кг за ціною 2 грн за 1 кг на загальну суму 254 грн., але не виконали усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця з причин, які не залежали від їхньої волі, оскільки були затримані на місці злочину працівниками міліції.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02.02.2013 р. приблизно о 04-30, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території автозаправної станції «МАRSHAL», розташованої по пр. Будівельників, 170 в Жовтневому районі М.Маріуполя, діючи групою осіб, умисно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, використовуючи словесний конфлікт як нікчемний привід до скоєння хуліганських дій, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_5, нанесли йому чисельні удари руками та ногами по різних частинах тіла та голови, спричинивши потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя під час отримання, але тягнуть за собою тривалий розлад здоров'я на строк більш ніж 21 день, у виді параорбітальних гематом з обох сторін, саден лобної області і носа, закритого перелому скулоорбітального комплексу зліва зі зміщенням, перелому кісток носу, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 02.02.2013 приблизно о 04-35, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території автозаправної станції «МАRSHAL», розташованої по пр. Будівельників, 170 в Жовтневому районі м. Маріуполя, групою осіб без попередньої змови між собою, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень під час скоєння хуліганства, нанесли ОСОБА_5 чисельні удари руками та ногами по різних частинах тіла та голови, внаслідок чого спричинили потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя під час отримання, але тягнуть за собою тривалий розлад здоров'я на строк більш ніж 21 день, у виді параорбітальних гематом з обох сторін, саден лобної області і носа, закритого перелому скулоорбітального комплексу зліва зі зміщенням, перелому кісток носу, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вину свою визнали в повному обсязі предявленого обвинувачення та пояснили, що 21.01.2013 р. вдень, проходячи по вул.Кальміусській, вони побачили подвіря, де було складено багато металобрухту. З ним був їхній приятель ОСОБА_6, який і запропонував скоїти крадіжку. Ввечері цього ж дня вони втрьох прийшли до цього двору та через дірку у паркані проникли на подвіря. Вони стали збирати металеві вироби та складати у паркану. Раптом вони побачили робітників міліції, і сховалися на даху гаражу, але були затримані. Далі 02.02.2013 р. у нічний час вони знаходилися на АЗС «МАRSHAL» та у кімнаті заправників пили спиртні напої. На АЗС стояв автомобіль таксі. Їхня знайома Віка, робітник АЗС, періодично виходила та спілкувалася з водієм таксі. В черговий раз Віка повернулася та сказала, що цей таксист висловився на їхню адресу образливо. Вони продовжили випивати, а потім підійшли до нього, щоб вияснити, чи дійсно він сказав такі образливі слова. Він став заперечувати. Тоді ОСОБА_2 ляснув по його кепці, і вони повернулися та направилися до кімнату заправників. Але таксист ззаду схватив ОСОБА_2, ОСОБА_1 його відштовхну, від чого потерпілий упав обличчям до асфальту, і вони нанесли йому декілька ударів кулаками по торсу потерпілого.

Суд не досліджував докази, надані по даній справі, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, оскільки обставини обвинувачення ніким не оспорюються.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоїли закінчений замах на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, та умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчинене групою осіб без попередньої змови між собою, тому вони повинні понести покарання за ч.2 ст.15, ч.З ст.185, ч.2 ст.296, ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України.

При призначенні покарання суд приймає до уваги тяжкість скоєного злочину, особи обвинувачених, які скоїли злочин вперше, навчаються, їхнє щире каяття, що помякшує покарання, скоїли злочин у стані алкогольного спяніння, що суд визнає як обтяжуючу вину обставину.

Обвинувачений ОСОБА_2 скоїв злочин у неповнолітньому віці, характеризується за місцем навчання та за місцем проживання позитивно.

Обвинувачений ОСОБА_1 має статус сироти, за місцем навчання характеризується негативно, за місцем проживання позитивно.

З урахуванням викладених характеризуючих даних та думки потерпілих, які просили суд не призначати реальне покарання, суд визнає можливим, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди суд задовольняє повністю як обґрунтований, оскільки розмір витрат на лікування підтверджується медичним документами і чеками, та стягує солідарно з обвинувачених 3 325 грн. 24 коп.

При розрішенні вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що потерпілий в результаті отриманих травм відчув сильний фізичний біль та переніс значні душевні страждання, які повязані з тим, що він довгий час не міг працювати, що позбавило його як приватного підприємця можливості отримати певні доходи. Ця обставина призвела до порушення нормального життєвого укладу потерпілого. Виходячи з принципу розумності та справедливості, суд стягує моральну шкоду в сумі 5 000 грн. Приймаючи до уваги рівну ступень участі обвинувачених в спричинені тілесних ушкоджень, суд розподіляє розмір відшкодування моральної шкоди на них в рівних частках, тобто в розмірі по 2 500 грн. на кожного.

Цивільний позов, заявлений прокурором Жовтневого району про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5 в сумі 781 грн. 33 коп. суд задовольняє повністю як обґрунтований.

Речові докази металобрухт у кількості 127 кг суд залишає потерпілому ОСОБА_4

Керуючись ст.ст.368, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у виді 3-х років позбавлення волі, за ч.2 ст.296 КК України у виді 4-х років позбавлення волі, за ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України у виді 2-х років позбавлення волі.

Остаточне покарання призначити на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш тяжкого покарання більш тяжким покаранням та призначити 4 роки позбавлення волі.

В силу 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання, встановивши йому іспитовий строк тривалістю на 2 роки, зобовязавши його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

ОСОБА_2 визнати винним та призначити покарання за ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у виді 3-х років позбавлення волі, за ч.2 ст.296 КК України у виді 4-х років позбавлення волі, за ч.1 ст.28, ч.1 ст.122 КК України у виді 2-х років позбавлення волі.

Остаточне покарання призначити на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш тяжкого покарання більш тяжким покаранням та призначити 4 роки позбавлення волі.

В силу 104, 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання, встановивши йому іспитовий строк тривалістю на 2 роки, зобовязавши його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Міру запобіжного заходу у відношенні обвинувачених у виді домашнього арешту залишити до набрання вироку законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди солідарно 3 325 грн. 24 коп., у відшкодування моральної шкоди по 2 500 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» (ОКПО 01990660, р/р 35412009001690 в ГУ ДКУ Донецької області, МФО 834016) 781 грн. 33 коп.

Речові докази металобрухт у кількості 127 кг залишити потерпілому ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Донецької області через Жовтневий районний суд протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Копію вироку вручити сторонам кримінального провадження.

Суддя І.А.Богуславська