Ухвала суду № 32293091, 09.07.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2939/13-ц

УХВАЛА

іменем України

"09" липня 2013 р. суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Висоцька Г.А., розглянувши заяву про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И ЛА :

08.07.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу у розмірі 240290 грн. та пені у розмірі 11988.17 грн. за договором позики від 09.11.2010 року.

Позивач зазначив, що відповідач, як позичальник свої зобов»язання по договору позики не виконав у встановлений строк, тому просив окрім боргу стягнути пеню відповідно до договору та положень ст. 625 ЦК України.

Ухвалою судді від 09.07.2013 року провадження по справі відкрито, вона призначена до слухання на 30.07.2013 року.

В день звернення до суду з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій вказує, що відповідач є власником двох автомобілів : НОМЕР_1 та ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_2.

Позивач вказав, що зазначене рухоме майно користується високим попитом на ринку, має легку процедуру зміни власника та реєстрації в підрозділах ДАЇ, тому у разі повідомлення ОСОБА_2 про наявність в суді зазначеного позову, він швидко розпорядиться належним йому майном, оскільки не виконував свої зобов»язання, ігнорував неодноразові вимоги про повернення боргу, потім взагалі став його уникати.

Позивач просив в порядку забезпечення позову застосувати два види забезпечення, а саме:

-накласти арешт на автомобілі НОМЕР_1 та ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_2, які належать ОСОБА_2 шляхом повідомлення реєстраційного підрозділу ДАЇ;

- заборонити відповідачу відчужувати у будь-який спосіб у тому числі шляхом розу комплектації вузлів та агрегатів автомобілів: НОМЕР_1 та ВАЗ-2107 державний номер НОМЕР_2.

Посилаючись на доцільність застосування забезпечення позову, оскільки вартість арештованого майна хоч і менша від ціни позову, але дозволить виконати частково рішення суду і не спричинить перешкод відповідачу в користуванні належним йому майном.

Дослідивши надані документи, вважаю, що клопотання позивача є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову у разі якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 151 ЦПК України, п 1 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ " Про деякі питання застосування норм ЦПК України" забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, однак лише після його пред"явлення, тобто заява про забезпечення позову може бути пред»явлена і на стадії відкриття провадження у справі, стадії провадження у справі до судового розгляду, стадії судового розгляду в суді першої інстанції, стадії провадження в апеляційній інстанції.

Згідно п. п. 1, 2 ч 1, ч 3 ст. 152 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення, зокрема такі, як накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії виходячи із співмірності заявлених позивачем вимог.

При вирішенні даного клопотання оцінка доказів, що стосується суті спору є неприпустимою і не може бути обгрунтуванням правомірності застосування заходів по забезпеченню позову.

Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити і такі його - відповідача дії можуть призвести в майбутньому до того, що виконання рішення про присудження може бути взагалі неможливим.

Суд вважає, що накладення арешту на майно відповідача не може бути застосований, оскільки в заяві немає посилання на конкретні дії відповідача, які б перешкоджали розгляду справи або виконанню в подальшому рішення суду, тільки припущення, до того ж суду не надано достатніх відомостей щодо належності боржнику певного майна на яке просить накласти арешт та відповідних доказів наявності такого майна.

Застосування такого виду забезпечення, як заборона відповідачу відчужувати у будь-який спосіб у тому числі шляхом розукомплектації вузлів та агрегатів автомобілів неможливе, оскільки виключає можливість його примусового виконання та контролю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 151-153, 209-210 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвалу суду надіслати сторонам для відома.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя: Висоцька Г.А.