Ухвала суду № 32291165, 09.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року справа №805/3464/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Жаботинської С.В., Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретар судового засідання Казакова Т.М., за участю представника позивача Скроботова Е.А., представника відповідача Железньової І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 р. у справі № 805/3464/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтекс-Груп" до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 25 лютого 2013 р. № 0000031520 та № 0000041520,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, в якому просить скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2013 року № 0000031520 про збільшення грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 237321,25 гривень (в тому числі 189857,00 гривень за основним платежем та 47464,25 гривень за штрафними санкціями) та

- податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2013 року № 0000041520 про збільшення грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 279526,25 гривень (в тому числі 223621,00 гривень за основним платежем та 55905,00 гривень за штрафними санкціями).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в його діях порушень податкового законодавства, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з урахуванням безпідставних висновків акта перевірки позивача, які ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з контрагентами.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 р. у справі № 805/6266/13-а позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000031520 від 25 лютого 2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС-ГРУП" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 189857 (сто вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) гривень 00 копійок, за штрафними санкціями 47464 (сорок сім тисяч чотириста шістдесят чотири) гривні 25 копійок, загалом 237321 (двісті тридцять сім тисяч триста двадцять одна) гривня 25 копійок.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000041520 від 25 лютого 2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС-ГРУП" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 223621 (двісті двадцять три тисячі шістсот двадцять одна) гривня 00 копійок, за штрафними санкціями 55905 (п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ять) гривень 25 копійок, загалом 279526 (двісті сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот двадцять шість) гривень 25 копійок.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що по угодам між позивачем та ТОВ "САН ЕНД ФАН", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" відсутній реальний характер їх виконання, за нікчемними правочинами, позивачем безпідставно завищено витрати за рахунок вартості отриманого товару від ТОВ "САН ЕНД ФАН", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД".

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

22 квітня 2009 року виконавчим комітетом Ясинуватської міської ради Донецької області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проведена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС-ГРУП", номер запису 1 280 102 0000 000457, іпн. 36169425 (а.с. 58).

15 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ядзакі Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС-ГРУП" укладений договір № 1510-2/10, за умовами якого позивач продав, а ТОВ "Ядзакі Україна" купив товар кількість та асортимент якого зазначаються в додатку № 1 (а.с. 99-103).

10 грудня 2010 року між ТОВ "Ядзакі Україна" та ТОВ "ІНТЕКС-ГРУП" укладена додаткова угода № 1 до договору № 1510-2/10 від 15.10.2010, згідно якої ТОВ "Ядзакі Україна" придбало у позивача, товари зазначені у додатках № 1, 2, 3, 4 (а.с. 106-107).

Згідно додатку № 3 до додаткової угоди №1 к договору № 1510-2/10 15.10.2010 ТОВ "Ядзакі Україна" придбало автонавантажувач STILL тип RX 60-25 за ціною 446490,00 гривень (а.с. 110).

31 січня 2012 року позивач по видатковій накладній № 1 передав представнику ТОВ "Ядзакі Україна" Лебович Г.П., яка діяла за довіреністю № 545 від 24.01.2012, електричний автонавантажувач STILL тип RX 60-25 (а.с. 118-120).

31 січня 2012 року позивач видав ТОВ "Ядзакі Україна" податкову накладну № 4 на суму 446490,00 гривень (а.с. 121).

31 січня 2012 року між ТОВ "Ядзакі Україна" та ТОВ "ІНТЕКС-ГРУП" підписано "Акт приема-передачи техники", згідно якого ТОВ "Ядзакі Україна" прийняв, а ТОВ "ІНТЕКС-ГРУП" передав акумуляторний автонавантажувач STILL тип RX 60-25 (а.с. 122).

9 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС-ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "САН ЕНД ФАН" (код ЄДРПОУ 37241245) укладено Договір № 03.11, за умовами якого ТОВ "САН ЕНД ФАН" зобов'язався поставити на адресу позивача необслуговувані тяглові акумуляторні батареї типу 48V 3EPzV 360 (2шт.); 24V 5EPzV 500 (8 шт.); 24V 3EPzV 360 (2 шт.); 48V 6PzV 600 (2 шт.) (а.с. 82-84).

5 січня 2012 року позивач перерахував ТОВ "САН ЕНД ФАН" 676092,00 гривень в якості оплати за акумуляторні батареї, згідно договору № 03.11 від 09.12.2011, що підтверджується випискою банку за 05.01.2012 (а.с. 88).

5 січня 2012 року ТОВ "САН ЕНД ФАН" видало позивачу податкову накладну № 3 на суму 676092,00 гривень (а.с. 89).

27 березня 2012 року позивач отримав акумуляторні батареї, що підтверджується видатковою накладною № РН-000240 від 27 березня 2012 року (а.с. 87).

12 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС-ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексус-ЛТД" (код ЄДРПОУ 37567248) укладено договір № 12.12, за умовами якого ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" зобов'язалось поставити на користь позивача електричний автонавантажувач типу STILL RX 60-25 в кількості 1 штука (а.с. 91-94).

26 січня 2012 року ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" передало позивачу вказаний автонавантажувач, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000012 від 26 січня 2012 року (а.с. 95).

27 лютого 2012 року позивач перерахував на поточний рахунок ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" 428628,00 гривень в якості оплати за електричний автонавантажувач, згідно договору № 12.12 від 12.12.2011, що підтверджується випискою банку за 27.02.2012 (а.с. 97).

26 січня 2012 року ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" видало позивачу податкову накладну № 32 на суму 428628,00 гривень (а.с. 97).

30 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексус-ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС-ГРУП" укладено договір № 30.01, за умовами якого ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" зобов'язалося поставити позивачу товар згідно специфікації на загальну суму 1084760,00 гривень. Згідно специфікації ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" мало поставити дизельний навантажувач HUBTEX вартістю 1084602,00 гривень (а.с. 134-136).

30 січня 2012 року позивач перерахував на поточний рахунок ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" 310428,00 гривень в якості оплати за дизельний навантажувач, згідно договору № 30.01 від 30.01.2012, що підтверджується випискою банку від 31.01.2012 (а.с. 137).

30 січня 2012 року ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" видало позивачу податкову накладену № 179 на суму 310428,00 гривень (а.с. 138).

В період з 30 січня по 31 березня 2013 року посадовими особами відповідача здійснена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, про що 11 лютого 2013 року складено "Акт № 68/15-20/36169425 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС-ГРУП" код ЄДРПОУ 36169425 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при здійснені фінансово-господарських операцій з платниками податків ТОВ "Сан Енд Фан" код за ЄДРПОУ 37241245 та ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" код за ЄДРПОУ 37567248 за період з 01.01.2012 по 31.03.2012" (далі за текстом - Акт) (а.с. 14-57).

За висновками Акту позивач порушив:

- статті 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого знижено податок на прибуток в сумі 189857,00 гривень за 1-й квартал 2012 року;

- статті 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, пункту 198.3 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2012 року в сумі 223621,00 гривень.

Вказані висновки ґрунтуються тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "САН ЕНД ФАН" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексус-ЛТД" мають ознаки фіктивності згідно статті 55-1 Господарського кодексу України, а від так, всі правочини здійснені між вказаними юридичними особами та позивачем без мети настання реальних наслідків, а тому в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

25 лютого 2013 року Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0000031520 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС-ГРУП" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем 189857,00 гривень, за штрафними санкціями 47464, 25 гривень, загалом 237321, 25 гривень.

- податкове повідомлення-рішення №0000041520 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС-ГРУП" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 223621,00 гривень, за штрафними санкціями 55905,25 гривень, загалом 279526, 25 гривень.

Податковим органом стверджувалось відповідачем не заперечувалось, що всі податкові накладні, які видані Товариством з обмеженою відповідальністю "САН ЕНД ФАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексус-ЛТД" позивачу, як покупцю товарів, за укладеними договорами зареєстровані в "Єдиному реєстрі податкових накладних", також в цьому реєстрі зареєстровані податкові накладні видані позивачем покупцям товарів.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що по угодам між позивачем та ТОВ "САН ЕНД ФАН", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД" відсутній реальний характер їх виконання, за нікчемними правочинами, позивачем безпідставно завищено витрати за рахунок вартості отриманого товару від ТОВ "САН ЕНД ФАН", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД", оскільки в підтвердження реальності виконаних угод позивачем були надані первинні документи а саме, договори з додатковими угодами, видаткові накладні, довіреності на отримання товарно матеріальних цінностей, податкові накладні, акти прийому - передачі, сертифікати відповідності, товарно - транспортні накладні, виписки з банку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р. № 41 (далі порядок № 41) платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Колегія суддів зазначає, що в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» надані позивачем документи є первинними, тобто реальність характеру спірних операцій підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зобов'язання між позивачем та контрагентами за договором виконані сторонами договорів у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарські операції.

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Відповідно до статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Позивачем надані податкові накладні, які оформлені та зареєстровані в "Єдиному реєстрі податкових накладених" відповідно до вимог статті 201 ПК України.

Колегія суддів приходить до висновку, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки апеляційної скарги щодо не підтвердження здійснення витрат позивачем які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та неправомірності віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг за договорами, укладеними з ТОВ "САН ЕНД ФАН", ТОВ "Компанія Алексус-ЛТД", не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

За наслідками викладеного та відповідно до нормативного припису ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якого, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, колегія суддів вважає, зазначені обставини дають суду підстави для висновку про правомірність включення позивачем сум до складу валових витрат, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду, не вбачається, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасуванню його не має. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 р. у справі № 805/3464/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі постанова суду складена 10.07.2013 р.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко