Рішення № 32288863, 08.07.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2013 р.Справа № 916/856/13

За позовом Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІКОН"

про стягнення 4958,01грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Маринчук В.І. - за дорученням;

Від відповідача: Анічева О.В. - за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: 29.03.2013 року Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Країна" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІКОН" про стягнення 4958,01 гривень в порядку регресу та витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.04.2013 року було порушено провадження у справі №916/856/13 за вказаним позовом та призначено справу до розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 14 вересня 2007 року між ПАТ СК "Країна" та Горбалінським Костянтином Степановичем було укладено договір добровільного страхування ризиків наземного транспортного засобу (автомобільного транспорту) оформлений полісом № 24/000779/СТ/2.1.5.1. (далі - договір страхування), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме, автомобіля "Hyundai - Accent", державний реєстраційний номер ВЕ 4211 АІ, між тим, 19 травня 2008 року о 10 годині 20 хвилин у м. Одесі на вулиці Дерибасівська, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю трьох транспортних засобів: автомобіля "Hyundai - Accent", державний реєстраційний номер ВЕ 4211 АІ, що належить страхувальнику та під його керуванням; автомобіль „Лінкольн" державний реєстраційний номер 403ЕА199, яким на момент ДТП керував Темнянський В.Л. та автомобіль „ЗІЛ" державний реєстраційний номер 170-85 ОВ, яким на момент настання ДТП керував Яковенко Василь Васильович, останній залишив транспортний засіб, не вжив засобів безпеки та допустив його самовільний рух, в разі чого скоїв зіткнення з двома препарованими транспортними засобами, спричинивши механічні пошкодження. Згідно з довідкою відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАЇ ГУМВС України в Одеській області № 025985 ДТП трапилось у зв'язку порушенням водієм Яковенко В.В. правил дорожнього руху України. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2008 року визначено, що Яковенко В.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, тобто провина громадянина Яковенко В.В. була доведена у судовому порядку. Зазначене вище ДТП, відповідно до норм чинного законодавства України, визнано страховим, про що 07 вересня 2009 року було складено Страховий акт №24/4527/2.1.5.1. та проведено розрахунок суми страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику. Збиток розрахований відповідно до договору страхування та Звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 000228-Д від 27 травня 2008 року. ВАТ "Страхова компанія "Країна", на підставі заяви страхувальника, виплатила страхове відшкодування у розмірі 4 958,01 гривень, що підтверджується розпорядженням бухгалтерії. На момент скоєння ДТП Яковенко В.В. був працівником товариства з обмеженою відповідальністю „СТІКОН" на посаді водія автотранспортних засобів, отже регресні зобов'язання переходять від працівника до власника транспортного засобу, тобто до товариства з обмеженою відповілаьністю „СТІКОН".

Представник відповідача 27.05.2013 року звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Одеську філію АТ „Страхова компанія „Статус", вказане клопотання було відхилено судом.

Ухвалою суду від 27 травня 2013 року, за клопотанням позивача, строк розгляду справи продовжено до 14 червня 20013 року.

Приймаючи до уваги, що суддя Гуляк Г.І. знаходилась з 10.06.2013р. на лікарняному, за розпорядженням голови суду від 10.06.2013 року справу № 916/856/13 передано судді Демешину О.А. та ухвалою від 10 червня 2013 року справу прийнято до провадження.

Згідно розпорядження голови суду від 14 червня 2013 року справу №№ 916/856/13 передано на розгляд судді Гуляк Г.І., у зв'язку з виходом з лікарняного, ухвалою суду від 14 червня 2013 року справу прийнято до провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги позивача не визнав, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, надані під час судового розгляду, суд встановив:

Як вбачається з довідки відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області № 025985 та постанови Приморського районного суду м.Одеси від 30 травня 2008 року по справі № 3-17823/08, о 10 годині 20 хвилин 19 травня 2008 року Яковенко В.В. керуючи автомобілем „ЗІЛ" державний номер 170-85 ОВ, по вул..Дерибасівська в м.Одесі залишив транспортний засіб не вжив засоби безпеки та допустив його самовільний рух, в результаті чого скоїв зіткнення з двома препарованими транспортними засобами: автомобіль „Лінкольн" державний реєстраційний номер у403ЕА199, який належить ТВЛ ЗАО м.Москва, на момент ДТП керував Темнянський В.Л. та автомобілем "Hyundai - Accent", державний реєстраційний номер ВЕ 4211 АІ, що належить страхувальнику та під його керуванням; автомобіль „Лінкольн" наїхав на перешкоду (дерево) в наслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначеною постановою суду Яковенко Василя Васильовича визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Таким чином, в результаті ДТП було пошкоджено автомобіль "Hyundai - Accent", державний реєстраційний номер ВЕ 4211 АІ, власником якого є Горбалінський К.С., згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ВЕС № 022613.

Автомобіль "Hyundai - Accent", державний реєстраційний номер ВЕ 4211 АІ був застрахований на підставі добровільного страхування ризиків наземного транспортного засобу (автомобільного транспорту) оформлений полісом № 24/000779/СТ/2.1.5.1 від 14.09.2007 року, укладеного між Горбалінським К.С. - страхувальник та ВАТ "СК "Країна" - страховик.

У відповідності до умов вищезазначеного договору, страховик в межах страхової суми здійснює виплату страхового відшкодування за пряму шкоду, завдану ТЗ в цілому або окремим його деталям чи частинам, з врахуванням франшизи, у результаті настання одного або декількох страхових випадків, а саме ДТП, незаконне заволодіння ТЗ, протиправні дії третіх осіб та інші випадкові події.

Умовами п. 16.2. та 16.3. договору, зокрема, визначено, що страховик письмово узгоджує із страхувальником місце проведення ремонту, його вартість та об'єм ремонтних робіт. Для визначення розміру завданого збитку страховик може залучати до роботи незалежного експерта.

Відповідно до розділу 8 договору , строк дії договору до 24 год. 00 хв. 14 вересня 2008 року.

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням за №000228-Д-21.05.08 від 27 травня 2008 року, вартість (розмір) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу "Hyundai - Accent", державний реєстраційний номер ВЕ 4211 АІ складає 6884,41 гривень.

У відповідності до умов договору №24/000779/СТ/2.1.5.1 від 14.09.2007 року, акту огляду пошкодженого транспортного засобу, страхового акту та розрахунку розміру страхового відшкодування, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті становить 4 958,01 гривень.

На виконання умов вказаного договору, акту огляду пошкодженого транспортного засобу, страхового акту та розрахунку розміру страхового відшкодування, за заявою Горбалінського К.С. на виплату страхового відшкодування, ВАТ "СК "КРАЇНА" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 4 958,01 гривень, що підтверджується розпорядженням бухгалтерії з відповідною відміткою про здійснення виплати.

Як встановлено матеріалами справи, автомобілем „ЗІЛ" державний номер 170-85 ОВ, який перебував під керуванням Яковенко В.В. та яким завдано шкоду автомобілю "Hyundai - Accent", державний реєстраційний номер ВЕ 4211 АІ, під час скоєння ДТП належав ТОВ „СТІКОН" згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та згідно довідки від 13.07.2012 року ТОВ „СТІКОН" - Яковенко Василь Васильович з 01.11.2988 року по теперішній час працює водієм автотранспортних засобів, що не заперечується відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у ПАТ "СК "КРАЇНА" права зворотної вимоги до відповідача та направлені на стягнення з ТОВ „СТІКОН" матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 4 958,01 гривень.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про страхування" від 07.03.1996р. N 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування" визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 16 Закону України „Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, що цілком кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 2 зазначеного Закону, страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про страхування", страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування", страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 27 Закону України „Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до ПАТ "СК "КРАЇНА" перейшло в межах суми 4 958,01 гривень право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено матеріалами справи, згідно довідки відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області № 025985 та не заперечується відповідачем, транспортний засіб - „ЗІЛ" державний номер 170-85 ОВ, яким спричинено ДТП, що потягнуло за собою нанесення шкоди автомобілю "Hyundai - Accent", державний реєстраційний номер ВЕ 4211 АІ, належить ТОВ „СТІКОН".

В силу вимог ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однією з умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України є безпосередній причинений зв'язок між шкодою і неправомірними діями чи бездіяльністю особи, що її завдала.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому, вина особи, яка керувала „ЗІЛ" державний номер 170-85 ОВ встановлена у судовому порядку за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2008 року - Яковенко Василь Васильович, який є працівником ТОВ „СТІКОН".

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до звіту про оцінку вартості збитків, завданих пошкодженням ТЗ №000228-Д-21.05.08, вартість відновлювального ремонту ТЗ склала 6 884,41 гривень, між тим, реальна вартість цих робіт, за погодженням сторін договору страхування склала 4 958,01 гривень.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 вказаної статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Водночас, згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія „Країна" позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення, у зв'язку з чим з відповідача слід стягнути на користь позивача 4 958,01 гривень.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „СТІКОН" (65020, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, буд..2, код ЄДРПОУ 19219876) на користь Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Країна" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд.29А, код ЄДРПОУ 20842474) грошові кошти у сумі 4 958 /чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім/ гривень 01 копійка та 1720 /одну тисячу сімсот двадцять/ гривень 50 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10 липня 2013 року.

Суддя Гуляк Г.І.