Рішення № 32287686, 04.07.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 2033/2-2803/11

Провадження № 2/645/91/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.07.2013 року

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді - Іващенко С.О.

секретаря судових засідань - Байбак О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визначення частки у спільній сумісній власності , визнання права власності, визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу квартир, анулювання реєстрації на ? частину квартир,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, в якому просить суд визначити його долю у спільній сумісній власності і визнати право власності на ? частину квартир АДРЕСА_5, визнати недійсними в ? частині договір купівлі-продажу кватири АДРЕСА_1, укладений 09.06.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнати недійсним в ? частині договір купівлі-продажу кватири АДРЕСА_5, укладений 09.06.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, анулювати реєстрацію права власності в 1\2 частині квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 за ОСОБА_6, анулювати реєстрацію права власності в 1\2 частині квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що у 1981 році він зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_3, від шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_10, 1982 року народження. У період шлюбу ними була придбана 2-х кімнатна ізольована квартира в ЖБК «Глобус», розташована за адресою: АДРЕСА_1, пайові внески за зазначену квартиру ними сплачувались зі спільних коштів, членом ЖБК «Глобус» була ОСОБА_3 У 1993 році була виконана реєстрація права власності на зазначену кватиру, у відповідності до тимчасового положення по реєстрацію права власності реєстраційне посвідчення було видано на ім'я члена ЖБК, тобто на відповідача ОСОБА_3 11.03.1996 року був підписаний договір довічного утримання між ОСОБА_3, та ОСОБА_11, у відповідності якого останній буде надана матеріальна допомога, яка мала б надаватися за їх спільні кошти, після смерті ОСОБА_11 право власності на квартиру АДРЕСА_5. Умовами договору довічного утримання було передбачено надання допомоги за спільні кошти, позивач надавав згоду на підписання договору. Після смерті ОСОБА_11, у 2008 році, право власності на ? частину зазначеної квартири як спільне майно подружжя, на думку позивача, перейшло до нього, право власності на зазначену квартиру було зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_3 12.06.2006 року в органах РАЦС шлюб між позивачем та ОСОБА_3 був розірваний по взаємній згоді, хоча шлюб і був розірваний, позивач продовжував надавати допомогу ОСОБА_11, передаючи їй гроші на придбання ліків, продуктів харчування тощо, до дня її смерті. Позивач зазначає, що при розірванні шлюбу, між ним та ОСОБА_3 була досягнута угода, що ? частина квартири №29 і ? частини квартири АДРЕСА_1, позивачем будуть переоформлені на їх доньку, строк переоформлення не обговорювався, оскільки переоформлення було пов'язано з грошовими затратами. Після розірвання шлюбу позивач переїхав проживати у м.Феодосію, однак неодноразово приїжджав у м.Харків, проживав нетривалий час на спірній жилплощі, відповідачка не оспорювала його право власності на ? частину в вищезазначених квартирах, у зв'язку з чим питання про визначення його частки в спільному сумісному майні не виникло. В січні 2011 року їх донька ОСОБА_10 повідомила, що відповідачка розпорядилася сумісно нажитим майном - квартирами без його згоди. Зі слів відповідачки, йому стало відомо, що 09.06.2010 року ОСОБА_3 оформила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 на ім'я ОСОБА_5, який згодом 21.09.2010 року оформив договір купівлі-продажу даної квартири на ім'я ОСОБА_6 В той же день, 09.06.2010 року ОСОБА_3 оформила договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_12, який згодом 17.11.2011 року оформив договір купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_7. Донька ОСОБА_13 повідомила, що відповідачка ОСОБА_3 отримала в КС «Соколов» позику у сумі 8200 гривень. Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 пообіцяли відповідачці допомогти у погашенні боргу за умови оформлення на їх ім'я договорів купівлі-продажу квартир, на що ОСОБА_3 погодилася, вважаючи, що після сплати всіх боргів вона розірве угоди. Дізнавшись, що ОСОБА_3 придбала квартири в період шлюбу, що підтверджувалось відміткою в паспорті, останні запропонували напередодні оформлення правочинів, отримати новий паспорт, де була б відсутня відмітка про реєстрацію та розірвання шлюбу. Фактично ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було відомо, що вони купляють майно у особи, яка не має право на відчуження її частини, одночасно усвідомлювали факт порушення своїми діями прав інших осіб. Після оформлення правочинів, обидві квартири знаходилися і знаходяться в користування донька позивача ОСОБА_10 і відповідачки ОСОБА_3, які проживають у спірних квартирах та сплачують комунальні послуги. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 після оформлення правочинів, у спірних квартирах не проживали, ключів від квартир у них не було. Дії відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 при оформленні правочинів з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також, на думку позивача, свідчать про недобросовісність набувачів, оскільки оформлюючи угоди, вони не з'ясували, чи вільні квартири, хто в них проживає, хто сплачує комунальні послуги за квартири.

У ході судового розгляду представник позивача ОСОБА_14 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, пояснили суду про обставини викладені вище.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 визнала у повному обсязі, пояснила суду, що оспорювані правочини нею були вчинені під впливом обману, відповідачі ввели її в оману, насправді вона не мала наміру відчужувати належне їй та її чоловіку майно.

Представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_15, відповідач ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, пояснили суду, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є добросовісними покупцями, спірні правочини відповідають діючому законодавству, підстав для визнання їх недійсними навіть в частині немає. Також відповідач ОСОБА_6, представник відповідачів ОСОБА_15 просили застосувати до позовних вимог строк позовної давності, відмовивши у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_7 у ході судового розгляду позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що з 10.10.1981 року по 12.07.2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, з 16.12.1992 року відповідач ОСОБА_3 на підставі довідки Житлово-Будівельного кооператива ''Глобус" за № 39, набула право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_3 в 1993 році виплатила повністю пай за вищевказану квартиру, позивач ОСОБА_2 немає жодного відношення до придбання квартири АДРЕСА_1. Тобто, у 1993 році, ОСОБА_3 набула одноосібне право власності на вказане помешкання, про що достовірно в цей же день знав її чоловік ОСОБА_2 Якщо позивач вважає названу квартиру спільною сумісною власністю і претендує на її 1\2 частку, то відповідно про порушення свого права власності на спірну квартиру і про особу (як він вважає) його порушила, він дізнався того ж дня. Твердження ОСОБА_2, що під час купівлі квартири, її нотаріального посвідчення і державної реєстрації він помилково вважав, що вона стане спільною сумісною власністю є безпідставним, тобто 12.07.2006 згідно з записом № 274 Фрунзенського РАГЗ м.Харкова шлюб між подружжям ОСОБА_3 було розірвано, ОСОБА_2 не заявляв до ОСОБА_3 ніяких майнових вимог,тому, що достовірно знав про придбання квартири виключно ОСОБА_16 за її власні кошти, і квартира є виключно приватною власністю ОСОБА_3 9 червня 2010 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, реєстрований № 1886, зареєстрований у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, придбав у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. Договір був засвідчений нотаріально, гроші були передані ОСОБА_3 в повному обсязі в приміщенні нотаріуса безпосередньо перед укладанням договору. ОСОБА_3 у нотаріуса вказала, що у шлюбі та фактичних шлюбних відношеннях не перебуває, відчужуване нерухоме майно не є спільною сумісною власністю та є особистою приватною власністю, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужуване нерухоме майно немає. Також відповідач ОСОБА_7 наполягав на відмові у задоволенні позову, застосувавши строки позовної давності.

Третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася заздалегідь і належним чином, про час та місце розгляду справи повідомлялася заздалегідь і належним чином, надала суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, а також пояснення, в яких зазначила, що 09 червня 2010 року до неї звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з прохання посвідчити Договір купівлі-продажу квартири. ОСОБА_3 було надано правовстановлюючий документ на нерухомість - Договір довічного утримання, посвідчений 11 березня 1996 року Дванадцятою Харківською державною нотаріальною конторою, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26327566, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №26327566, що підтверджує державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_5. Окрім того, єдиним документом, який є обов'язковим для посвідчення правочину та за яким нотаріус має можливість виявити факт перебування особи у шлюбі є паспорт. Поданий ОСОБА_3 паспорт не містив відміток про шлюб, окрім того, ОСОБА_3 подала заяву про те, що у шлюбі вона не перебуває, окрім того, довела до відома покупця, що відчужуване майно не є спільною сумісною власністю та є особистою приватною власністю і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужуване нерухоме майно немає. За аналогічних обставин було посвідчено і договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_17 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася заздалегідь і належним чином, надала суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Ст. 61 цього кодексу визначено, що не підлягають доказуванню обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 з 10 жовтня 1981 року, який було розірвано 12.07.2006 року, актовий запис №274 (свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1 видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Фрунзенського районного управління юстиції м.Харкова 12.07.2006 року).

Відповідачу ОСОБА_10 на праві приватної власності на підставі договору довічного утримання від 11 березня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори Зінченко Р.П. реєстровий №1-1404, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно від 16.05.2005 року (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно) належала квартира АДРЕСА_5.

Також відповідачу ОСОБА_10 на праві приватної власності в результаті виплати пайових внесків ЖБК «Глобус», належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою, виданою 16.12.1992 року Житлово-будівельним кооперативом «Глобус» за №39, реєстраційним посвідченням, виданим 03 березня 1993 року Харківським міським бюро технічної інвентаризації, реєстровий №56165, Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №26327792 від 07.06.2010 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

09.06.2010 року між відповідачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_12 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий номер №1886 та зареєстровано в КП «Харківське бюро технічної інвентаризації».

У той же день, 09.06.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, у м.Харків, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий номер №1890 та зареєстровано в КП «Харківське бюро технічної інвентаризації».

Як встановлено у ході судового розгляду, ОСОБА_3 при оформленні зазначених договорів купівлі-продажу у Приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_8 зробила заявку про те, що у шлюбі та фактичних шлюбних відношеннях не перебуває, відчужуване майно не є спільною сумісною власністю та є особистою приватною власністю і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужуване нерухоме майно у тому числі й відповідно до статей 65,74 та 97 Сімейного кодексу України немає, що підтверджується відповідними заявами ОСОБА_3 на ім'я нотаріуса, копією паспорта ОСОБА_3, який був наданий нотаріусу перед укладенням правочинів .

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харків від 28 липня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_12, ОСОБА_5 про визнання зазначених договорів купівлі-продажу недійсним.

Ухвалою судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 18.10.2011 року зазначене рішення суду залишено без змін.

У відповідності до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

21.09.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, у м.Харків, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий номер №3207.

17.11.2011 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_17, реєстровий номер № 4878.

Оспорювані правочини відповідають діючому законодавству, підстав для їх скасування навіть в частині судом не вбачається.

Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набуте правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття право власності не встановлена судом.

Відповідно, до ч.3,4 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, якщо договір про відчудження майна підлягає державної реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту реєстрації.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що оспорювані правочині укладені без порушень вимог діючого законодавства.

ОСОБА_2 дізнався про порушення його права на майно з часу розірвання шлюбу (з 12.07.2006 року), оскільки йому достовірно було відомо, що право власності на спірні квартири АДРЕСА_1 на нього не зареєстровано,

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Згідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч.2 ст. 72 СК України до вимог про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

У відповідності до ст.. 12 СК України, строки встановлені у Сімейному кодексі України, обчислюються відповіднодо Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 261 ч.1 ЦК України, тривалість позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між сторонами розірвано 12.07.2006 року, отже, строк звернення позивача з даним позовом закінчився 12.07.2009 року, при цьому позивач не надав докази в обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності.

Зазначені обставини справи та вищевикладені норми законодавства дають підстави суду дійти висновку, що оскільки позивач не звернувся до суду з вимогою про захист своїх порушених прав у встановлений законом строк, то є підстави для відмови у позові в зв'язку зі спливом позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 12, 65,72, 74, 97 СК України, ст. ст. 202, 203. 204, 215, 230, 261, 626, 627, 640, 655, 657 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст. ст. 10,11, 58-61, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК,суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, про визначення частки у спільній сумісній власності , визнання права власності, визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу квартир, анулювання реєстрації на ? частину квартир - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

СУДДЯ: