Постанова № 32287573, 02.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 р. Справа № 804/6127/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Федорков В.Л.

представник відповідача - Міщук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Комфорт» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Комфорт» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з вимогами:

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції від 30.11.2012 року № 0000952200;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції від 30.11.2012 року № 0000962200;

- стягнути з Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Комфорт» (вул. Привокзальна, 1а, селище Кільчень, Новомосковський район Дніпропетровська область, 51233, ЄДРПОУ 34989863, п/р 26007060367157 в ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) судовий збір у сумі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яноста чотири грн. 00 коп.).

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість висновків у акті перевірки від 06.11.2012 року за №385/222/34989863 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Євро-Комфорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12 на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які винесені без урахування фактичних обставин справи та в порушення приписів податкового законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, зазначивши, що перевірка ТОВ «Євро-Комфорт» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірні податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 30.11.2012 року № 0000952200 та форми «Р» від 30.11.2012 року № 0000962200 прийняті правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Так, судом встановлено, що відповідно до матеріалів документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Євро-Комфорт» від 06.11.2012 року за №385/222/34989863 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Комфорт» зареєстроване державним реєстратором Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 26.06.2007р. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 452406, номер запису в Єдиному державному реєстрі за № 102 0000 004889. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 34989863. Місцезнаходження підприємства (платника податків) відповідно до установчих документів: 51233, Україна, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Кільчень, вул. Привокзальна, буд. 1А. Взято на податковий облік у Новомосковській ОДПІ 27.06.2007 року за № 1774. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.03.2009 р. № 100218393, виданого Новомосковською ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 349898604084.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 10.10.2012 року № 391,392, 393, 394, 395 виданого Новомосковською ОДПІ - фахівцями Новомосковської ОДПІ згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Комфорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06. ТОВ «Євро-Комфорт» проінформований про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 28.09.2012 року № 143/222/10 та копією наказу, які направлені суб'єкту господарювання 28.09.2012 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Перевірку проведено з відома директора ТОВ «Євро-Комфорт» Мельникової Ірини Олегівни.

Вказаною перевіркою встановлені порушення:

- в порушення підпунктів 198.3 і 198.6 статті 198, підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI, завищено податковий кредит ПДВ у сумі 741015,5 грн. в тому числі червень 2011 року у сумі ПДВ 44832 грн., у квітні 2012 року у сумі ПДВ 696183,5 грн.;

- в порушення підпунктів 7.4.1. і 7.4.5. статті 7, підпункту 72.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит ПДВ у сумі 39989 грн. у червні 2010 року;

- в порушення з п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» №334/94-ВР від 28.12.1994р. занижено податок на прибуток у 1 півріччі 2010 року у сумі 49987 грн.;

- в порушення п.п. 139.1.9 ст. 139, 138.10.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р., № 2755-VI, занижено податок на прибуток у сумі 120338 грн. в тому числі у 2 квартал 2011 року в сумі 51557 грн., 3 квартал 2011 року у сумі 10485 грн. та 1 квартал 2012 року у сумі 58296 грн.;

- п.19.2 ст. 19 Закону №889-VI, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI в частині не відображення в податкових розрахунках (ф. № 1ДФ) за IV квартал 2010, ІІ та ІV квартали 2011р. виплачених доходів фізичним особам-підприємцям: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 385/222/34989863 від 06.11.2012 року.

Судом встановлено, що 13.12.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Комфорт» (далі за текстом - позивач) отримано по пошті податкові повідомлення-рішення форми «Р» Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції (далі за текстом - відповідач) про збільшення податкового зобов'язання у розмірі 1162444,38 грн. (один мільйон сто шістдесят дві тисячі чотириста сорок чотири грн. 38 коп.), а саме :

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.11.2012 року № 0000952200 (далі за текстом - ППР № 0000952200) про сплату 197395,75 грн. (сто дев'яносто сім тисяч триста дев'яноста п'ять грн. 75 коп.) податку на прибуток приватних підприємств (з урахуванням штрафних санкцій), у тому числі 170325,00 грн. (сто сімдесят тисяч триста двадцять п'ять грн. 00 коп.) за основним платежем та 27070,75 грн. (двадцять сім тисяч сімдесят грн. 75 коп.) за штрафними санкціями, які застосовано за порушення п.п 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. та п.п 139.1.9, ст. 139, п.п. 138.10.2 ст. 138 Податкового кодексу України 02.12.2010, № 2755-VI;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30.11.2012 року № 0000962200 (далі за текстом - ППР № 0000962200) про сплату 965048,63 грн. (дев'ятсот шістдесят п'ять тисяч сорок вісім грн. 63 коп.) податку на додану вартість з товарів, із вироблених в Україні (робіт, послуг) (з урахуванням штрафних санкцій), у тому числі 781004,50 грн. (сімсот вісімдесят одна тисяча чотири грн. 50 коп.) за основним платежем та 184044,13 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі сорок чотири грн. 13 коп.) за штрафними санкціями, які застосовано за порушення п. 198.3. і 198.6. статті 198, підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-УТ, підпунктів 7.4.1. і 7.4.5. статті 7, підпункту 7.2.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Податкові повідомлення-рішення №0000962200 та №0000952200 були оскаржені позивачем в досудовому порядку до Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі за текстом -ДПС у Дніпропетровській області) - первинна скарга ТОВ «Євро-Комфорт» № 092 від 24.12.2012 року, вхідний номер № 5265/10/С від 24.12.2012 року ДПС у

Дніпропетровській області (далі за текстом - первинна скарга), та до Державної

податкової служби України (далі за текстом - ДПС України) - скарга (повторна) ТОВ

«Євро-Комфорт» № 020 від 11.03.2013 року, вхідний номер № 5056/6 від 14.03.2013 року

ДПС України (далі за текстом - повторна скарга).

ДПС у Дніпропетровській області та ДПС України залишили ППР №0000962200 та №0000952200 без змін, і відповідно первинну та повторну скарги позивача без задоволення (лист ДПС у Дніпропетровській області від 25.02.2013 року № 865/10/10-25 «Рішення про результати розгляду скарги»).

Відповідачем в податкових повідомленнях-рішеннях №0000962200 та №0000952200 було помилково вказано невірний номер акта перевірки, а саме замість № 385/222/34989863 від 06.11.2012 року, вказано № 388/222/34989863 від 06.11.2012 року. Про вказану помилку відповідач повідомив позивача листом від 29.01.2013р. за № 23/10/22-212.

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення форми «Р» відповідача № 0000962200 від 30.11.2012 року та № 0000952200 від 30.11.2012 року є безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Стосовно господарських відносин позивача з ТОВ з ІІ «Новофарм» щодо

виконання агентського договору № Н-01 R-10 від 11.01.2010 року, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ПСУ) та ст. 526 ЦКУ, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своєю правовою природою спірний Агентський договір № Н-01 R-10 від 11.01.2010 року є агентським (комерційного посередництва), а отже його укладання та виконання регулюються главою 31 ГКУ, та з урахуванням приписів ст. 305 ГКУ, якою визначено, що відносини, які виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються ГКУ, іншими, прийнятими відповідно цього Кодексу, нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання, у частині, не врегульованій вищенаведеними нормативно-правовими актами, до агентських відносин можливе застосування відповідних положень ЦКУ, якими регулюються відносини доручення.

Статтею 295 ГКУ встановлено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. При цьому, комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Частиною 1 статті 297 ГКУ визначено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Відповідно до ст. 296 ГКУ агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Крім того, договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін.

У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Агентський договір має бути укладений в письмовій формі.

Згідно з ст. 202 ГКУ, ст. 599 ЦКУ зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а за змістом ст. 598 ЦКУ зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

Статтею 298 ГКУ визначено, що комерційний агент повідомляє суб'єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду.

За змістом ч. 1 ст. 1006 ЦКУ повірений, зокрема, зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення.

Порядок взаєморозрахунків в агентських правовідносинах закріплено ст. 301 ГКУ, за змістом частини 2 якої агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. З юридичного аналізу наведеної правової норми вбачається, що агентська винагорода виплачується агенту за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки, позивачем було надано відповідачу первинні документи, а саме:

- агентський договір № Н-01 R-10 від 11 січня 2010р. з додатками на виконання завдання: - Додаток № 1.1 від 11.01.2010 року до Агентського договору № Н-01 R-10 від 11.01.2010 року; - Додаток № 1.2 від 29.03.2010 року до Агентського договору № Н-01 R-10 від 11.01.2010 року; - Додаток № 1.3 від 29.04.2010 року до Агентського договору № Н-01 R-10 від 11.01.2010 року;

- додаткова угода № 1 від 31.05.2010 року про зміну агентського договору № Н-01 R-10 від 11.01.2010 року та додаткова угода №2 від 10.06.2010 року про розірвання агентського договору № Н-01 R-10 від 11.01.2010 року;

- повідомлення на виконання Агентського договору № Н-01 R-10 від 11.01.2010 року щодо укладання договору поставки : - повідомлення №1 від 15.01.2010р.; - повідомлення № 2 від 15.01.2010р.; - повідомлення № 3 від 09.02.2010р.; - повідомлення № 4 від 09.02.2010р.; - повідомлення № 5 від 01.04.2010 р.; - повідомлення № 6 від 02.04.2010 р.; - повідомлення № 7 від 02.04.2010р.; - повідомлення № 8 від 05.04.2010р.; - повідомлення № 9 від 23.04.2010р.; - повідомлення № 10 від 07.05.2010р.; - повідомлення №11 від 14.05.2010 р.;

- звіти про надання посередницьких послуг по Агентському договору № Н-01 R-10 від 11.01.2010 р. - № 1 від 01.06.2010 р. № 2 від 01.06.2010 р. № 3 від 01.06.2010 р. про укладені договори на виконання Агентського договору № Н-01 R-10 від 11.01.2010 р.;

- акти здачі-прийняття послуг - № ОУ-Ф-01105 від 01.06.2010 р.; - № ОУ-Ф-01111 від 01.06.2010 р.; - № ОУ-Ф-01110 від 01.06.2010 р.;

- податкова накладна № 7262 від 01.06.2010 р. до Агентського договору № Н-01 R -10 від 11.01.2010 р. на суму 239 936,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 39 989,33 грн.;

- господарські договори, які укладено позивачем на підставі повідомлень комерційного агента, та документи, які підтверджують виконання цих господарських договорів.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» №334/94-ВР від 28.12.1994р., (який був чинним на момент здійснення правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-ХІV від 16.07.99 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за N 168/704 (далі за текстом - Положення N 168/704).

Пунктом 2.4 Положення N 168/704 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення N 168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Надані позивачем для перевірки первинні документи на отримання агентських послуг, а саме: Агентський договір, повідомлення на виконання Агентського договору, звіти про надання посередницьких послуг по Агентському договору, акти здачі-прийняття послуг, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-ХІV від 16.07.99 року та Положення N 168/704, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані первинні документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними в Акті перевірки № 385/222/34989863 а також в рішенні ДПС у Дніпропетровській області та рішенні ДПС України - відсутні.

Враховуючи викладене вище суд вважає, що первинні документи за агентським договором № Н-01 R-10 від 11.01.2010 року оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України та є правомірною підставою для включення ТОВ «Євро-Комфорт» витрат з придбання послуг від ТОВ з II «НовоФарм» до складу валових витрат у другому кварталі 2010 року в сумі 199947 гривень, та віднесення до податкового кредиту червня 2010 року (податкова накладна від 01.06.2010 року № 7262) суму 39989,33 грн.

Стосовно господарських відносин Позивача з ТОВ з ІІ «Новофарм» щодо виконання договору про надання послуг № Н-11/3-11 від 18.03.2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідачем в Акті перевірки № 385/222/34989863 зазначається, що до перевірки не надане документальне підтвердження факту поставки послуг навантаження насіннєвих одиниць ТОВ «Євро-Комфорт» від ТОВ з II «НовоФарм» за договором про надання послуг № Н-11/3-11 від 18.03.2011 року (далі - Договір послуг), який було укладено між ТОВ «Євро-Комфорт» («Замовник») та ТОВ з II «НовоФарм» («Виконавець»), а також зазначається, що: - в актах виконаних робіт не міститься необхідних даних про зміст і обсяг господарської операції та іншої інформації, згідно з якою можливо зробити висновок щодо реального виконання цих послуг; - надані письмові носії інформації не містять відповідних даних, зокрема, щодо одиниці виміру господарської операції (наданої послуги) - сум витрат, обсягу наданих послуг для розрахунку їх загальної вартості; - надані ТОВ «Євро-Комфорт» для перевірки документи, на підставі яких до складу валових витрат включена вартість послуг, оформлених як послуги з побудови мережі реалізації продукції, її розширення та підтримання її функціонування, не можуть бути достатнім підтвердженням того, що в процесі надання вказаних послуг підприємством проведена певна робота і одержані результати, які замовник може використати в діяльності, що приносить дохід; - на письмовий запит від 29.10.2012 року підприємством не надано документи, що доводили б про фактичне виконання робіт та необхідність здійснення такого типу робіт.

На підставі викладеного відповідачем в Акті перевірки № 385/222/34989863 зроблено висновки що позивач в порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПКУ завищено валові витрати у сумі 224160,00 гривень у першому кварталі 2011 року, та - в порушення підпунктів 198.3. і 198.6. статті 198, підпункту 201.1. статті 201 ПКУ від 02.12.2010, № 2755-VІ у червень 2011 року завищено податковий кредит ПДВ у сумі 44832,00 грн., а також в порушення п.п 139.1.9 ст. 139 та п.п 138.10.2 ст. 138 ПКУ від 02.12.2010, № 2755- VІ, занижено податок на прибуток у сумі 51557,00 грн. у 2 квартал 2011 року.

При проведенні перевірки позивач надав відповідачу, на підтвердження правомірності включення до складу валових витрат за послуги з навантаження, отримані від ТОВ з II «НовоФарм» за Договором послуг, наступні первинні документи: договір про надання послуг № Н-11/3-11 від 18.03.2011 року; додаток № 1 від 18.03.2011 року «Угода про розмір договірної ціни» до договору про надання послуг № Н-11/3-11 від 18.03.2011 року; додаткова угода № 1 від 11.04.2011 року про зміну договору про надання послуг № Н-11/3-11 від 18.03.2011 року; додаток № 2 від 29.04.2011 року «Угода про розмір договірної ціни» до договору про надання послуг № Н-11/3-11 від 18.03.2011 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-Ф-00808 від 01.06.2011 року на суму 179 712.00 грн. в т.ч. ПДВ - 29 952,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-Ф-00809 від 01.06.2011 року на суму 32 184,00 грн. в т.ч. ПДВ - 5 364,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-Ф-00810 від 30.06.2011 року на суму 57 096,00 грн. в т.ч. ПДВ - 9 516,00 грн.; податкова накладна № 1043 від 01.06.2011 р., на суму 179 712,00 грн., в т.ч. ПДВ -29 952,0 грн.; податкова накладна № 1044 від 01.06.2011 р. на суму 32 184,00 грн., в т.ч. ПДВ -5364,00 грн.; податкова накладна № 1045 від 01.06.2011 р. на суму 57 096,00 грн., в т.ч. ПДВ -9 516,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору послуг Виконавець зобов'язується надати послуги про піднімання та переміщення вантажів (мішків з насінням - посівних одиниць) автонавантажувачем марки Pettiobone.

Відповідно до вимог пп. 2.2.3 Договору послуг Виконавець за підсумками кожного місяця оформлює Замовнику акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок-фактуру, які підтверджують роботу автонавантажувача з печаткою та підписом Замовника.

Згідно вимог п. 3.1 Договору послуг вартість послуг Виконавця за цим Договором визначається на підставі тарифів Виконавця, зазначених в додатку № 1 до цього договору. Відповідно до «Угод про розмір договірної ціни» сторонами визначено вартість навантажувальних робіт автонавантажувачем марки Pettiobone за одну посівну одиницю (за один мішок) у розмірі 36,00 грн. в т.ч. ПДВ - 6,00 грн., а у святкові та вихідні дні - у розмірі 72,00 грн. в т.ч. ПДВ - 12,00 грн.

На виконання вимог пп. 2,2.3 Договору послуг сторонами оформлено три акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: - акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-Ф-00808 від 01.06.2011 року на суму 179712.00 грн. в т.ч. ПДВ - 29 952.00 грн.; - акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-Ф-00809 від 01.06.2011 року на суму 32184.00 грн. в т.ч. ПДВ - 5 364.00 грн.; - акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-Ф-00810 від 30.06.2011 року на суму 57096.00 грн. в т.ч. ПДВ - 9516.00 грн.

В кожному акті зазначається:

- період надання послуг, а саме - з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-Ф-00808 від 01.06.2011 року); - з 09.05.2011р. по 10.05.2011р. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-Ф-00809 від 01.06.2011 року); - з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-Ф-00810 від 30.06.2011 року);

- найменування послуги - «Послуги навантажувача Pettiobone», для всіх актів однаково;

- кількість навантажених посівних одиниць (п.о.), а саме - 4992 п.о. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-Ф-00808 від 01.06.2011 року); - 894 п.о. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-Ф-00809 від 01.06.2011 року); - 1586 п.о. (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-Ф-00810 від 30.06.2011 року);

- вартість навантаження однієї посівної одиниці - 30,00 грн./п.о. без ПДВ, для всіх актів однаково;

- загальна вартість за кожним актом, яка визначалась як результат множення кількості навантажених одиниць на вартість навантаження однієї посівної одиниці.

Враховуючи наведене вище, суд вважає що в актах виконаних робіт містяться всі необхідні данні про зміст і обсяг господарської операції та інша інформація, згідно з якою можливо зробити безперечний висновок щодо реального виконання цих послуг, а надані позивачем письмові носії інформації містять відповідні данні, зокрема, одиниці виміру господарської операції (наданої послуги), обсяги наданих послуг автонавантажувачем марки Pettiobone та розрахунки їх загальної вартості.

Стосовно договорів добровільного страхування фінансових ризиків, які укладено між Позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Союз-Агро-Поліс» - суд зазначає наступне.

Питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12 по взаємовідносинам між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Союз-Агро-Поліс», відображені в Акті перевірки № 385/222/34989863 та повторно в Акті Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції №56/222/34989863 від 15.02.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Євро-Комфорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.12, по взаємовідносинам з ПАТ «Страхова компанія «Союз-Агро-Поліс», який є результатом позапланової перевірки, яка була проведена відповідачем в період з 13.02.2013 року по 18.02.2013 року при розгляді первинної скарги.

В актах перевірок відповідач зазначає виявлені при проведенні перевірок порушення законодавства, а саме:

- встановлено порушення підпунктів п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138 ПКУ від 02.12.2010, № 2755-У1 заниження податку на прибуток (по операціях з ПАТ «Страхова компанія «Союз-Агро-Поліс») на суму 68781 грн. у т.ч.: в 1 кварталі 2012 року, у сумі 58296 грн. та 3 кварталі 2011 року - 10485 грн.

Наведені висновки відповідач зробив на підставі необгрунтованих, хибних міркувань, а саме: «...ТОВ «Євро-Комфорт» по взаємовідносинах з ПАТ СК «Союз-Агро-Поліс» по договорах страхування фінансового ризику за не виконання фінансових зобов'язань ПП «Укрпромпостачсервіс», ПП «Ямпіль Інвест», ПП «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції», ПП «Аграрні інвестиції» встановлена наявність господарських стосунків ТОВ «Євро- Комфорт» з зазначеним контрагентами до укладення договорів страхування фінансових ризиків та виконання зобов'язань по них належним чином. Тобто, у ТОВ «Євро-Комфорт» відсутня розумна економічна причина (ділова мета) страхування фінансового ризику за не виконання фінансових зобов'язань ПП «Укрпромпостачсервіс», ПП «Ямпіль Інвест», ПП «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції», ПП «Аграрні Інвестиції» та відсутній зв'язок страхування фінансових ризиків з проведенням господарською діяльністю».

Суд вважає, що висновки контролюючих органів не відповідають існуючим фактам, реальним обставинам справи та діючому законодавству.

При проведенні перевірок відповідачу були надані всі первинні документи, які стосуються взаємовідносин позивача та ПАТ «Страхова компанія «Союз-Агро-Поліс». Зокрема, відповідачем перевірялись договори добровільного страхування фінансових ризиків, а саме: договір добровільного страхування фінансових ризиків № ФР-25/0811 від 08.08.2011р. з заявою на страхування фінансового ризику від 08.08.2011р., загальна страхова сума 1 941 858,40 грн., загальний платіж 97 092,92 грн.; договір добровільного страхування фінансових ризиків № ФР-27/0811 від 08.08.2011р. з заявою на страхування фінансового ризику від 08.08.2011р., загальна страхова сума 1 348 640,00 грн., загальний платіж 67 432,00 грн.; договір добровільного страхування фінансових ризиків № ФР-26/0811 від 08.08.2011р. з заявою на страхування фінансового ризику від 08.08.2011р., загальна страхова сума 1 446 172,20 грн., загальний платіж 72 308,61 грн.; договір добровільного страхування фінансових ризиків № ФР-28/0811 від 30.08.2011р. з заявою на страхування фінансового ризику від 30.08.2011р., загальна страхова сума 1 130 266,80 грн., загальний платіж 56 513,34 грн.; договір добровільного страхування фінансових ризиків № ФР-29/0811 від 30.08.2011р. з заявою на страхування фінансового ризику від 30.08.2011р., загальна страхова сума 911 718,00 грн., загальний платіж 45 585,90,00 грн.; договір добровільного страхування фінансових ризиків № ФР-30/0811 від 30.08.2011р. з заявою на страхування фінансового ризику від 30.08.2011р., загальна страхова сума 1 971 131,40 грн., загальний платіж 98 556,57 грн.; договір добровільного страхування фінансових ризиків № ФР-31/0811 від 30.08.2011р. з заявою на страхування фінансового ризику від 30.08.2011р., загальна страхова сума 676 533,00 грн., загальний платіж 33 826,65 грн.

Відповідно до умов наведених договорів добровільного страхування фінансових ризиків, які укладено позивачем з ПАТ Страхова компанія «Союз-Агро-Поліс», згідно п. 2.3.2 «Страховими випадками визнаються події, які сталися після набуття чинності Договору, внаслідок реалізації ризиків, передбачених п. 1.4.1 - 1.4.4 цього Договору, і з настанням яких виникає зобов'язання страховика провести виплату страхового відшкодування Страхувальнику. Також, згідно п.1.4. пп. 1.4.2 зазначених договорів -страховими ризиками є тільки «Недотримання контрагентом умов та строків виконання фінансових зобов'язань».

Проте, перевіряючими зроблено безпідставний хибний висновок, що «Страховим випадком вважається таким, що настав, якщо строк виконання поставки, перевищено в межах від 1 до 6 місяців після дат настання відповідальності контрагента Страхувальника щодо виконання своїх договірних зобов'язань, передбачених угодою».

Таким чином, позивач не порушував приписів пп. 138.10.3 ст. 138 ПКУ, тому що зазначені приписи не регулюють спірні правовідносини, а навпаки, позивач керуючись приписами пп. 140.1.6. п.140.1 ст. 140 ПКУ правомірно включив до складу валових витрат страхові платежі сплачені ПАТ «Страхова компанія «Союз-Агро-Поліс» за договорами добровільного страхування фінансових ризиків в загальній сумі 323186 грн. в 1 кварталі 2012 року, у сумі 277600 грн. та у 3 кварталі 2011 року у сумі 45586 грн. Вказані страхові платежі відображені в податковому обліку позивача та включені в рядок 06.3 «витрати на збут» декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2011 року та в рядок 06.2 «витрати на збут» декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року. В бухгалтерському обліку позивача зазначені господарські операції підтверджені бухгалтерськими проводками - Д-т 93 «Витрати на збут» К-т 68.5 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Відповідно даних ЄДРПОУ позивач здійснює наступні види господарської діяльності: - 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний), 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

Зазначеними вище договорами добровільного страхування фінансових ризиків здійснено страхування ризиків виконання «Недотримання контрагентом умов та строків виконання фінансових зобов'язань» за договорами поставки, в яких позивач є постачальником, а відповідно покупцем: - ПП «Аграрні інвестиції» за Договором ЕК-ЗЗП-11 від 29.03.11 на поставку посівного матеріалу (загальна сума 1 941 858,40 грн.), за Договором ЕК-35 П-11 від29.03.11 на поставку засобів захисту рослин (загальна сума 1 130 266,80 грн.); - ПП «Ямпіль Інвест» за Договором ЕК-ЗЗП-11 від 29.03.11 на поставку насіння соняшника та кукурудзи (загальна сума 1 348 640 грн.) за Договором ЕК-39 П-11 від 29.03.11 на поставку засобів захисту рослин, (загальна сума 1 971 131,40 грн.); - ПП «Новгород-Сіверські Аграрні Інвестиції» за Договором ЕК-38П-11 від 29.03.11 на поставку посівного матеріалу, (загальна сума 1 446 172,20 грн.) за Договором ЕК-34 П-11 від 29.03.11 на поставку засобів захисту рослин, (загальна сума 911 718 грн.); - ПП «Укрпромпостачсервіс» за Договором ЕК-30П-11 від 29.03.11 на поставку с-г продукції (загальна сума 676 533 грн.). Оригінали зазначених договорів були надані відповідачу при проведенні перевірок.

З огляду на наведене вище, можна зробити безперечний висновок, що всі договори поставки, які було укладено позивачем, а потім здійснено їх добровільне страхування фінансових ризиків, повністю відповідають видам діяльності позивача. Таким чином, висновок перевіряючих, що «...у ТОВ «Євро-Комфорт» відсутній зв'язок страхування фінансових ризиків з проведенням господарської діяльності» - є необгрунтованим та безпідставним.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, висновок відповідача, що позивачем в порушення підпунктів пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст.138 ПКУ занижено податок на прибуток (по операціях з ПАТ «Страхова компанія «Союз-Агро-Поліс») на суму 68781 грн. у т.ч.: в 1 кварталі 2012 року, у сумі 58296 грн. та 3 кварталі 2011 року - 10485 грн., є безпідставним, не обґрунтованим, а відтак податкові повідомлення-рішення винесені на підставі цих висновків підлягають скасуванню.

Стосовно реалізації позивачем сої товарної на експорт з нульовою ставкою ПДВ суд зазначає наступне.

Як вбачається з документів наданих до перевірки, придбання сої товарної позивачем у контрагентів здійснювалось, зокрема, на підставі належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, отриманих від постачальників, з яких позивачем було сплачено суму ПДВ на користь постачальників товару та послуг, що підтверджується відповідними документами, які, в свою чергу, підтверджують сплату податку на додану вартість до Державного бюджету України. Цей факт засвідчує відповідач в Акті перевірки № 385/222/34989863 і не ставить під сумнів відповідність первинних документів, які було надано позивачем для перевірки, вимогам діючого законодавства України.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам ПКУ Акт перевірки № 385/222/34989863 не містить, позивач цілком правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту у квітні 2012 року на суму 696183,50 грн., оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Так, п. 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 зазначеного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: -придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, ПКУ ставить дві вимоги та визначає, що таке придбання товарів має здійснюватись з метою: по-перше, подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях, по-друге, у межах господарської діяльності платника податку.

Сама конструкція вказаної норми побудована таким чином, що законодавчо закріплена необхідність наявності у платника податків лише самої «мети» (цілі) подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, саме «мети», а не конкретного результату. Враховуючи те, що господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із зміною обставин діяльності, коньюнктури ринку тощо, законодавець надає можливість в подальшому виправити (відкоригувати) раніше заявлений податковий кредит (п. 198.5 ст. 198 ПКУ).

Щодо першої умови, а саме «використання товарів в оподатковуваних операціях», то відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території

України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт).

Отже, використання товарів в оподатковуваних операціях фактично передбачає їх реалізацію.

В свою чергу наявність другої умови слід розглядати крізь визначення господарської діяльності, яке надано в п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПКУ та передбачає, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З правового аналізу положення п. 185.1 ст. 185 та п. п. 14.1.36п. 14.1 ст.14 ПКУ можна дійти висновку, що «використання товарів в оподатковуваних операціях» передбачає діяльність платника податків з виробництва та/або реалізації товару, що спрямована на отримання доходу.

При цьому п. п. 14.1.56 п. 14.1 ст.14 ПКУ визначає, що доходи це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Слід також прийняти до уваги й те, що поняття «дохід» та «прибуток» не є тотожними, а тому їх підміна є неприпустимою, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Крім того, згідно з п.2 Наказу Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87 Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, де надано визначення поняття «Дохід», зазначено, що норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності. Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Тобто, таке визначення надано для цілей бухгалтерського обліку, який істотно відрізняється від податкового обліку.

У зв'язку з цим, п. 5.2 ст.5 ПКУ передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

В даному конкретному випадку, позивачем, на підставі відповідних угод з контрагентами була придбана соя товарна, з метою подальшої її реалізації за звичайними цінами та з метою отримання від такої реалізації доходу в грошовій формі.

Твердження відповідача про те, що формування податкового кредиту безпосередньо пов'язано із фінансовим результатом, а саме із отриманням доходу, позивач вважає не цілком вірним, оскільки вимоги ПКУ говорять лише про те, що придбання товарів, здійснюється з метою використання у господарській діяльності, яка в свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу. Тобто, наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. А тому, операцію з продажу позивачем сої товарної за ціною нижчою за покупну, не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності позивача.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що піддягають амортизації.

Виходячи зі змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону). Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаного товару.

Відповідно до п. 135.4. статті 135 ПКУ - дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (пп. 135.4.1. п.135.4. статті 135 ПКУ).

Витрати операційної діяльності (згідно умов статті 138 ПКУ) включають:

- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку ( пп.138.1.1 статті 138 ПКУ);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу ( пп.138.2 статті 138 ПКУ);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг ( пп.138.4 статті 138 ПКУ);

- собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу ( пп.138.6 статті 138 ПКУ).

До складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 138.10.3 п. 138.10. статті 138 ПКУ).

З урахуванням зазначених приписів ПКУ до складу витрат позивачем віднесено: реалізація товарів, собівартість придбаних товарів (ціна придбання), витрати на доведення показників товару до стану, придатного для продажу (послуги елеватора), витрати на транспортування товару, інші витрати, пов'язані зі збутом товарів (митне оформлення).

При цьому, слід звернути увагу, що всі витрати позивача підтверджені первинними документами, які надавались відповідачу в процесі здійснення перевірки.

З огляду на наведене вище, можна зробити висновок, що всі договори купівлі-продажу сої товарної з метою подальшої її реалізації на експорт, які було укладено позивачем, повністю відповідають видам діяльності позивача.

З наданих для перевірки документів вбачається, що отримання доходу, прибутку, поповнення обігових коштів та збільшення активу, що зумовить зростанням власного капіталу - було головними намірами позивача при придбанні сої товарної на митній території України для подальшої реалізації на експорт. В результаті проведення операцій по купівлі-продажу сої товарної було отримано всі вище перелічені чинники.

Таким чином, висновок відповідача, що «...купівля позивачем сої товарної та її подальша реалізація на експорт згідно з укладеним контрактом за ціною, нижчою від ціни придбання, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій» - є необгрунтованим та безпідставним.

Щодо тверджень відповідача про реалізацію товару на експорт за ціною нижче ціни придбання, слід зазначити, що відповідно до ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», договірна (контрактна) вартість товарів не повинна бути вище рівня звичайних цін більше ніж на 20 відсотків. У разі якщо звичайна ціна на товари перевищує договірну ціну на такі товари більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів визначається за звичайними цінами.

Різниця між договірними цінами по придбанню позивачем сої товарної на території України з цінами реалізації цієї продукції на експорт не дає підстав для застосування звичайних цін. В Акті перевірки № 385/222/34989863 та в Рішеннях ДПС у Дніпропетровській області та ДПС України відсутні висновки щодо такого порушення з боку позивача, як придбання чи реалізація продукції нижче рівня звичайних цін.

При цьому слід зазначити, що укладання позивачем договорів купівлі-продажу свідчить про направленість діяльності на отримання доходу, яка визначає останню як господарську. Однак господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» №334/94-ВР від 28.12.1994р. вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Також слід звернути увагу, що відповідачем не було враховано, що експортні операції обліковуються за нульовою ставкою ПДВ, у зв'язку з чим ціна продажу товару без урахування ПДВ є вищою, ніж ціна його придбання, що підтверджується первинними документами, які були надані для перевірки, і свідчить про фактичне отримання позивачем доходу при здійсненні експорту сої. Це засвідчує навіть відповідач в Акті перевірки № 385/222/34989863 (Додаток 2 до Акту), шляхом зазначення в аналізі цін виробничої собівартості і цін реалізації в 2012 наступних цінових показників при експорті сої позивачем.

Доречно звернути увагу на те, що згідно з п. 201.4 ПКУ та п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФУ від 01.11.2011 р. № 1379 (далі - Порядок № 1379), податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

За загальним правилом, встановленим п. 187.1 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення вантажної митної декларації (далі - ВМД), що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, в разі здійснення зовнішньоекономічних операцій, в тому числі експортних, загальне правило застосовується з урахуванням п. 187.11 ПКУ, згідно з яким попередня (авансова) оплата вартості товарів, що експортуються чи імпортуються, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера.

Отже, в разі експорту товарів податкова накладна виписується на дату оформлення ВМД, що засвідчує факт перетинання митного кордону України.

Оскільки покупець-нерезидент не зареєстрований платником ПДВ, то податкова накладна йому не видається, а залишається у продавця. Такі податкові накладні не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 4 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010р. № 1246).

Відповідно до пп. 195.1.1 ПКУ операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений ВМД, оформленою відповідно до вимог митного законодавства, оподатковуються за нульовою ставкою. В такому випадку у розділі III графи 10 податкової накладної проставляється нуль (п.11 Порядку №1379). В податковій декларації з податку на додану вартість обсяг експортних операцій відображається у рядку 2.1.

З огляду на зазначене вище, позивач з метою достовірного відображення обсягів експортованих товарів у податковій звітності відобразив в податкових зобов'язаннях з податку на додану вартість обсяги експортованих операцій за нульовою ставкою, що підтверджено ВМД, в звітних періодах лютий та березень 2012 року, в яких фактично здійснено вивезення експортованих товарів за межі митної території України, з належним чином оформленими податковими накладними №300162 від 23.02.2012р на суму 4809094,09 грн. та №30022 від 06.03.2012р. на суму 7402212,08 грн.

Таким чином, висновок відповідача зроблений в Акті перевірки № 385/222/34989863 щодо того, що до складу ціни на експорт сої позивачем не включено податок на додану вартість, сплачений позивачем постачальникам при придбанні товарів та послуг на Україні, є безпідставним, оскільки чинне податкове законодавство України передбачає нульову ставку податку за операціями з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Отже, будь-які збитки у позивача від реалізації на експорт сої товарної, придбаної на території України по договору поставки від 31.01.2012р. № ЕК-2/П-12 відсутні, а відтак завищення позивачем податкового кредиту у квітні 2012 року не відбувалось.

Викладене вище підтверджується висновком від 08.02.2013 року Аудиторської фірми «Аудит-Компас» в формі приватного підприємства.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивач правомірно задекларував показники у рядку 10.1 Декларацій «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» у квітні 2012 року всього у сумі 1610844 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 30.11.2012 року № 0000952200 та форми «Р» від 30.11.2012 року № 0000962200.

Отже, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Комфорт» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яноста чотири грн. 00 коп.), що підтверджується за платіжним дорученням № 497 від 12.04.2013р., тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Комфорт» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 30.11.2012 року № 0000952200.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 30.11.2012 року № 0000962200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Комфорт» (вул. Привокзальна, 1а, селище Кільчень, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51233, ЄДРПОУ 34989863, п/р 26007060367157 в ПАТ КБ «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ, МФО 305299) судовий збір у сумі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яноста чотири грн. 00 коп.), сплачений ТОВ «Євро-Комфорт» згідно платіжного доручення № 497 від 12.04.2013р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 08.07.2013р.

Суддя Е.О. Юрков