Постанова № 32287399, 27.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2013 року Справа № 812/4328/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання Чуванову А.С.,

за участю сторін:

від позивача - не прибув,

представника відповідача 1 - не прибув;

представника відповідача 2 - Купцова О.М. (довіреність №6/10 від 14.06.2013),

представника відповідача 3 - Клунна О.В. (довіреність №15-25/35 від 18.05.2013),

представника відповідача 4 - Сіра О.М. (довіреність №02-33/1 від 02.01.2013),

представника відповідача 4 - Кафанова А.О. (довіреність №02-33/4 від 12.03.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м.Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, управління Державної казначейської служби України у м.Луганську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що Постановою Верховної Ради України № 2516-У1 від 09.09. 2010 та наказом голови Ровеньківського міського суду Луганської області № 38 від 15 жовтня 2010 року вона була звільнена з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, де працювала з 23 травня 1997 року.

У зв'язку з виходом у відставку їй нарахована вихідна допомога у сумі 65871,00 грн. та утримано податок з доходу фізичних осіб у сумі 9880,65 грн., що підтверджується довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та платіжним дорученням №3932 від 24.11.2010.

Вважає, що податок з доходу фізичних осіб з вихідної допомоги у розмірі 15% на суму 65871,00 грн. утримано неправомірно, оскільки відповідно до ч.3 ст.43 Закону України « Про статус суддів» від 15.12.1992 (в редакції, чинній на час звільнення з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку) судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менш шестимісячного заробітку.

23.05.2013 позивач надала уточнення до адміністративного позову (а.с. 27) в якому просила визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганської області, щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15%, що складає 9880,65 грн. 65 коп. з вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_5 та зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області стягнути суму утриманого Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області Державної судової адміністрації України податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги ОСОБА_5 при звільненні судді у відставку в розмірі 9880,65 грн. (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 65 копійок, перерахованої за платіжним дорученням № 3932 від 24 листопада 2010 року з бюджету шляхом безспірного списання з рахунку НОМЕР_2 УДК м. Луганська ГУДКУ МБ, код отримувача: 24046582, банк отримувача: ГУДКУ у Луганській області, м. Луганськ, код банку отримувача 804013 на користь ОСОБА_5 (код НОМЕР_1 АДРЕСА_1).

27.06.2013 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача по справі та змінено Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби на Ленінську об'єднану державну податкову інспекцію у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Позивач у судове засідання не з'явилась, просила справу розглядати без її участі.

Представник відповідача територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області у судове засідання не з'явилася, надала до суду заперечення у яких позовні вимоги не визнала та вказала, що відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходом фізичної особи вважається сума будь-яких коштів, одержаних протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, крім переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку.

Згідно з підпунктами 3.1.1 та 4.2.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування є загальний місячний оподаткований дохід, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору.

Згідно з п.4.3. ст.4 Закону України від 22.05.03 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» вихідна допомога не входила в перелік доходів, які не відносяться до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу. Тобто Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не встановлював пільги щодо звільнення від оподаткування податком з доходів фізичних осіб такого виду виплат як вихідна допомога.

Згідно ч.3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-ХП, діючого на той час, ставки, механізм стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Також, у Листі Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики № 04-27/25 від 25.01.2010 «Щодо оподаткування доходів окремих категорій фізичних осіб» зазначено, що згідно з нормами підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 до загального оподатковуваного доходу відноситься дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), до якого відповідно до норм пункту 1.1 статті 1 Закону № 889 відносяться кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Комітет вказує, що виплати суддям, які пішли у відставку, вихідної допомоги за своєю суттю є фінансовою допомогою. Вказані доходи відносяться до доходів у вигляді додаткового блага, які не виключаються із складу загального оподатковуваного доходу згідно з нормами пункту 4.3 статті 4 Закону N 889, отже підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах за ставкою, встановленою нормами пункту 7.1 статті 7 Закону N 889.

Відзначено, що нормами Закону України від 15.12.92 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862), зокрема, передбачено, що суддям, які пішли у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку (стаття 43). Однак, наведеними нормами Закону № 2862 не визначено конкретного податку, який не підлягає сплаті при виплаті такої вихідної допомоги (який неможливо ідентифікувати з будь-яким податком, передбаченим Законом України "Про систему оподаткування" (статті 14 та 15).

Таким чином, відсутні достатні підстави для невключення доходів суддів, які пішли у відставку, від отримання вихідної допомоги до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Луганській області Луганській області, діяло на підставі Законів України «Про податок з доходів фізичних осіб, про Державний бюджет України на 2010 рік», Бюджетного кодексу України, Конституції України.

У зв'язку з чим, представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача ГУ ДКСУ в Луганської області позовні вимоги не визнала та вказала, що проведення будь-яких дій з утримання податку з доходів фізичних осіб не входить до функціональних обов'язків органів казначейства. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Представник відповідача Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганської області - позовні вимоги не визнала та вказала, що утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15% з вихідної допомоги позивача є законним та обґрунтованим. Ленінська МДПІ на заяву позивача відмовила у поверненні коштів та надала обґрунтовану відповідь. Також просила суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Представники управління державної казначейської служби України у м. Луганську Луганській області у судовому засіданні надали заперечення та просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що з 23.05.1997 позивач працювала суддею Ровеньківського міського суду Луганської області.

Постановою Верховної Ради України № 2516-VI від 09.09.2010 року та наказом голови Ровеньківського міського суду Луганської області № 38 від 15 жовтня 2010 року була звільнена з посади судді Ровеньківського міського суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 13).

У зв'язку з виходом у відставку ОСОБА_5 їй було визначено наказом голови Ровеньківського міського суду Луганської області від 15.10.2010 № 38 виплатити вихідну допомогу у розмірі тринадцять місячних заробітків. З вказаної суми вихідної допомоги відповідно до платіжного доручення та реєстру (а.с.30,41) сума 9880,65 грн. була перерахована територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області до управління Державного казначейства м. Луганська ГУДКУ та відповідно до довідки головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області зараховано до місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська 24.11.2010 по коду бюджетної класифікації доходів «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати» на рахунок № НОМЕР_2. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

02.04.2013 позивач звернувся до другого відповідача - Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів з заявою про повернення стягнутого податку на дохід фізичних осіб у сумі 9880,65 грн., нарахованого на вихідну допомогу при виході у відставку.(а.с. 118).

18.04.2013 за №910859/17-00 Ленінська об'єднана державна податкова інспекція у м. Луганську Головного управління Міндоходів направила позивачу листа про відмову повернути зазначену суму утриманого податку.(а.с.15).

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

У п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних ociб» викладено виключний перелік доходів, що включено до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних ociб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Вихідна допомога судді за своєю природою є державною допомогою, спрямованою на забезпечення судді у відставці відповідного його статусу життєвого рівня, наближеного до матеріального стану працюючого судді.

Отже, оскільки Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачає стягнення податку з вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, при вирішенні даного питання застосовуються норми Закону України «Про статус суддів». Kpiм того, пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги та необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. по справі №1-1/2004, не допускається заниження рівня гарантій незалежності i недоторканості суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005р. по cправi №1-21/2005 зазначено, що за змістом ст.126 Конституції України положення частини третьої ст.11Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з ч.8 ст.14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів i забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального i соціального забезпечення.

Вирішуючи питання колізії законів щодо оподаткування вихідної допомоги судді, суд виходить з їх особливого статусу, гарантії незалежності суддів, складовою частиною яких є грошове утримання та умови відставки суддів й дійшов обґрунтованого висновку про пріоритетність застосування Закону України «Про статус суддів» у вирішенні даного спору. Таким чином, позивачу підлягає виплата вихідної допомоги без сплати податку з доходів фізичних осіб.

З огляду на зазначене, утримання з вихідної допомоги позивача податку з доходів фізичних осіб в сумі 9880 грн. 65 коп. є незаконним.

З 30.07.2010 набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI.

Згідно п.1 розділу ХІІ Прикінцевих положень статті 142 цього Закону, визначено засади фінансування судів та п.п.1 п.п.3.5 п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення», внесено зміни до Бюджетного кодексу України щодо головних розпорядників бюджетних коштів Державного бюджету України,які вводяться в дію з 1 січня 2011 року.

Таким чином, у 2010 році діяв існуючий порядок фінансування судів.

За вимогами ч.1-5 ст.120 Закону України від 07.02.2002 № 3018-III «Про судоустрій України» фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

1) Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;

2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової адміністрації.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками по загальних судах і спеціалізованих судах, а також окремими рядками по місцевих судах, апеляційних судах (у тому числі Апеляційному суду України), військових судах (місцевих та апеляційних разом) та окремо по Касаційному суду України та кожному вищому спеціалізованому суду. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не рідше одного разу на три роки. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів.

Відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно з затвердженими нормативами покладається на державну судову адміністрацію. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснює Рада суддів України, а також органи державної влади, визначені законом.

Відповідно д п.9 ч.1 ст.126 цього Закону Державна судова адміністрація виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно до п.17.1 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування, виплату вихідної допомоги позивачу та утримання з неї податку з доходів фізичних осіб здійснювало Територіальне управління Державної судової адміністрації в Луганській області.

За вимогами пп.20.4.3. п.20.1 ст.20 зазначеного Закону повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів.

На підставі ст.130 Конституції України та статті 118 Закону України «Про судоустрій України», забезпечення належного фінансування та умов функціонування суддів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.

Частиною 2 статті 78 Бюджетного Кодексу України передбачено, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України відповідно до статті 43 цього Кодексу.

Державне казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до ст.43 цього Кодексу при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

З викладеного вбачається, що на органи державної казначейської служби відповідно до покладених на них функцій здійснює розрахунково-касове обслуговування за операціями з коштами державного та місцевих бюджетів. Тобто, питання щодо повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, чинним законодавством віднесено до компетенції органів Державного казначейства України.

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» установлено, що у 2010 році до доходів загального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема: податок з доходів фізичних осіб.

Таким чином, помилково утримані з позивача кошти з доходів фізичних осіб підлягають стягненню з місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить визнати неправомірними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганської області, Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області щодо утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15%, що складає 9880,65 грн. 65 коп. з вихідної допомоги судді у відставці ОСОБА_5

Згідно реєстру до платіжного доручення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, вихідна допомога позивачу була виплачена у повному розмірі, однак з неї був утриманий податок з доходів фізичних осіб. З урахуванням встановлених судом обставин, які свідчать про те, що саме утриманням помилково та/або надміру сплаченої суми податку з доходів фізичних осіб, а не неправомірними діями, порушуються права та інтереси позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання дій територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганської області, Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області щодо недоплати позивачу вихідної допомоги неправомірними.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганської області, Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області та управління державної казначейської служби України у м. Луганську Луганській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги майнового характеру задоволені, то відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, судові витрати присуджуються позивачеві відповідно до задоволених вимог.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 27 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 03 липня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Луганській області, Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганської області, Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області та управління державної казначейської служби України у м. Луганську Луганській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, - задовольнити частково.

Стягнути з місцевого бюджету Ленінського району м. Луганська на користь ОСОБА_5 безпідставно утриманий податок з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги у розмірі 9880 (дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 65 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 98 грн.81 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У зв'язку з відрядженням судді повний текст постанови підписано 03.07.2013.

Суддя К.В. Агевич