Постанова № 32285547, 01.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа№ 910/460/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 01.07.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року (повний текст виготовлено та підписано 12.03.2013 року)

у справі №910/460/13 (суддя Якименко М.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень»

до публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/460/13 відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» до публічного акціонерного товариства «Київенерго» про зобов'язання відповідача виконати умови договору та відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів ТОВ «Агентство екологічних досліджень», внаслідок застосування ПАТ «Київенерго» тарифів, затверджених КМДА, які не були зареєстровані Міністерством юстиції України і тому не правомірно застосовуватись у взаємовідносинах по розрахунках за теплову енергію, шляхом здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії позивачем з грудня 2006 року по грудень 2010 року за договором №31-2165 від 01.12.2002 року на постачання теплової енергії у гарячій воді, на підставі тарифів згідно розпорядження КМДА від 20.06.2002 року №1245, зменшивши її розмір на 2 129 976,77 грн. в т.ч. ПДВ.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 30.04.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/460/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» на підставі ст. 96 ГПК України надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2012 року у справі №910/460/13 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні 03.06.2013 року під час розгляду справи №910/460/13 апеляційним господарським судом оголошувалась перерва.

В дане судове засідання представник позивача не з'явився. Проте, представник позивача приймав участь в судовому засіданні 03.06.2013 року та надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2013 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Представник відповідача приймав участь в судових засіданнях та надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» - без задоволення.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2002 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яке перейменовано в публічне акціонерне товариство «Київенерго» (енергопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» (абонент) було укладено договір №31-2165 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Предметом вказаного договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором. (а.с. 25-32).

За умовами п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язались керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Київенерго» здійснює власну господарську діяльність відповідно до Статуту та отриманих ліцензій, зокрема на постачання теплової енергії. Однією з вимог законодавства, що регулює ліцензійну діяльність є дотримання встановлених органом ліцензування норм витрат та доходів від ліцензованої діяльності, зокрема за рахунок використання регульованих державою цін (тарифів).

З грудня 2006 року - по грудень 2010 року ПАТ «Київенерго» було нараховано ТОВ «Агентство екологічних досліджень» вартість теплової енергії за тарифами, затвердженими розпорядженнями голови Київської міської державної адміністрації: №1575 від 30.10.2006 року; №86 від 31.10.2007 pоку; №1662 від 27.11.2008 pоку; №1663 від 27.11.2008 року; №1780/1 від 25.12.2008 року; №1792 від 30.12.2008 року; №33 від 16.01.2009 року; №127 05.02.2009 року; №230 від 02.03.2009 року; №519 від 29.04.2009 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що розпорядження голови Київської міської державної адміністрації: №1575 від 30.10.2006 року; №86 від 31.10.2007 року; №1662 від 27.11.2008 pоку; №1663 від 27.11.2008 року; №1780/1 від 25.12.2008 року; №1792 від 30.12.2008 року; №33 від 16.01.2009 року; №127 05.02.2009 року; №230 від 02.03.2009 року; №519 від 29.04.2009 року не були зареєстровані Міністерством юстиції України і тому не правомірно застосовувались у взаємовідносинах по розрахунках за теплову енергію.

У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Київенерго» про зобов'язання відповідача виконати умови договору та відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів ТОВ «Агентство екологічних досліджень», внаслідок застосування ПАТ «Київенерго» тарифів, затверджених КМДА, які не були зареєстровані Міністерством юстиції України і тому не правомірно застосовуватись у взаємовідносинах по розрахунках за теплову енергію, шляхом здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії позивачем з грудня 2006 року по грудень 2010 року за договором №31-2165 від 01.12.2002 року на постачання теплової енергії у гарячій воді, на підставі тарифів згідно розпорядження КМДА від 20.06.2002 року №1245, зменшивши її розмір на 2 129 976,77 грн. в т.ч. ПДВ.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Агентство екологічних досліджень».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неврахування доводів, наведених позивачем та наданих доказів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України «Про теплопостачання» (ст. 2 Закону).

Згідно статей 3, 4 Закону відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Такими нормативно - правовими актами є Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 року (надалі - Правила №1198), Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 pоку №630 (надалі - Правила №630), інші нормативно-правові акти.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про теплопостачання», постачання теплової енергії (теплопостачання) це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір про постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому договорі (п. 1.1).

Отже, між сторонами виникли зобов'язання з договору енергопостачання, згідно якого, в силу статті 275 ГК України енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Порядок застосування тарифів, обліку та розрахунків за теплоносії встановлений відповідними розділами Правил №1198 та пунктами договору.

Нормами ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання» визначено загальні засади формування тарифів на теплову енергію. Так, до 09.07.2010 року (дата внесення змін до ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання») тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджувались органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить - встановлення для відповідної територіальної громади в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності.

До повноважень Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу Київської міської ради, згідно ч. 2 п. 1 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання», п. 2 ч. «а» ст. 28 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до Указу Президента від 03.10.1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» державній реєстрації підлягають виключно нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, в тому числі виконавчих органів міських рад (яким в місті Києві є Київська міська державна адміністрація) не підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стала обов'язковою після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 року №833, якою встановлено, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації підлягають державній реєстрації незалежно від функцій, на виконання яких вони видаються.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, постанова КМУ від 01.08.2011 року №833 не може бути застосована до оскаржуваних розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Таким чином, розпорядження КМДА про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які застосовані відповідачем при розрахунку суми оплати за спожиту позивачем теплову енергію (розпорядження КМДА, прийняті у період з 30.10.2006 року по 29.04.2009 року), не потребували державної реєстрації.

Вказаної правової позиції також дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 20.11.2012 року №К/9991/21452/12, від 20.11.2012 року №К/9991/29256/12, від 11.12.2012 року №К/9991/16573/11.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем в період з грудня 2006 року - по грудень 2010 року було правомірно застосовано вартість теплової енергії за тарифами, затвердженими розпорядженнями голови Київської міської державної адміністрації: №1575 від 30.10.2006 року; №86 від 31.10.2007 pоку; №1662 від 27.11.2008 pоку; №1663 від 27.11.2008 року; №1780/1 від 25.12.2008 року; №1792 від 30.12.2008 року; №33 від 16.01.2009 року; №127 05.02.2009 року; №230 від 02.03.2009 року; №519 від 29.04.2009 року.

З огляду на зазначене вище, місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшов вірного висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» до публічного акціонерного товариства «Київенерго» про зобов'язання відповідача виконати умови договору та відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів ТОВ «Агентство екологічних досліджень», внаслідок застосування ПАТ «Київенерго» тарифів, затверджених КМДА, які не були зареєстровані Міністерством юстиції України і тому не правомірно застосовуватись у взаємовідносинах по розрахунках за теплову енергію, шляхом здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії позивачем з грудня 2006 року по грудень 2010 року за договором №31-2165 від 01.12.2002 року на постачання теплової енергії у гарячій воді, на підставі тарифів згідно розпорядження КМДА від 20.06.2002 року №1245, зменшивши її розмір на 2 129 976,77 грн. в т.ч. ПДВ - є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 06.03.2013 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство екологічних досліджень» на рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/460/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2013 року у справі №910/460/13 залишити без змін.

4. Матеріали справи №910/460/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Лобань О.І.

Федорчук Р.В.