Рішення № 32284760, 26.06.2013, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1990/13-ц

провадження № 2/369/1463/13

РІШЕННЯ

Іменем України

26.06.2013 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Коцюрби М.П.

при секретарі: Кучер В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "ОТП Банк", третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про іпотечний кредит, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ПАТ "ОТП Банк", третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про іпотечний кредит.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 27 травня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (з 30 червня 2009 року найменування змінено на Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк") було укладено договір про іпотечний кредит № МL-004/331/2008.

04 жовтня 2010 року Позивач дізнався про те, що даний Договір було укладено під впливом обману, шляхом цілеспрямованого навмисного введення Відповідачем Позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме типу та розміру процентної ставки, а відтак - сукупної вартості кредиту для Позивача (повідомлення Банка вих. № 42- 2-2/148779 від 04.10.2010 р. про зміну Плаваючої процентної ставки за Кредитним договором № МL-004/331/2008 від 01.10.2008 р.).

Згідно з п. 1.1. Договору про іпотечний кредит від 27.05.2008 р. Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 800 000 (вісімсот тисяч) гри., а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, а також сплатити відсотки за користування ним у розмірі 16,09% річних у порядку, на умовах та в строки, визначені Договором.

Кредит надавався зі строком погашення не пізніше 27 березня 2032 р. на придбання у власність за договором купівлі-продажу квартири № 5405 за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, 27 травня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено іпотечний договір № PML-004/331/2008, згідно з умовами якого договір про іпотечний кредит було забезпечено предметом іпотеки - 2-кімнатною квартирою № 5405 за адресою: АДРЕСА_1.

Також 27 травня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено договір поруки № SR-004/331/2008, за яким Поручитель зобов'язався відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Позичальником усіх його зобов'язань за Договором про іпотечний кредит та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення Договору, так і тими, що виникнуть на його підставі у майбутньому.

Відповідно до п. 2.4 Договору про іпотечний кредит від 27.05.2008 р. Позичальник зобов'язувався щомісячно до 27 числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після укладання цього Договору, здійснювати погашення Кредиту рівними частинами у сумі не менше 2 797.21 (дві тисячі сімсот дев'яності сім.21) гри. та сплачувати відсотки, нараховані Банком на залишок заборгованості за Кредитом, відповідно до Графіку погашення Кредиту шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань на Поточний рахунок. Останню сплату чергового платежу слід здійснити не пізніше 27 березня 2032 р.

Як зазначено в п. 1.5. Договору про іпотечний кредит, детальний розпис загальної вартості платежів по Договору, що включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню Кредиту, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів та розрахунок сукупної вартості Кредиту та реальної процентної ставки, визначається цим Договором та Додатком № 1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

Додаток № 1 «Графік платежів» до Договору про іпотечний кредит було підписано 27.05.2008 p., у ньому визначено процентну ставку 16,09% річних та щомісячні платежі, які повинен був здійснювати Позичальник.

Також відповідно до п. 5.1.3 Договору про іпотечний кредит у разі відступлення права вимоги за Договором Державній іпотечній установі Банк зобов'язаний у п'ятиденний термін письмово повідомити про це Позичальника. Жодних таких повідомлень Позичальник не отримував.

27 травня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додатковий договір до Договору про іпотечний кредит № ML-004/331/2008 від 27.05.2008 р., який складався з двох частин, які нероздільно пов'язані між собою.

Частина № 1 визначила базові умови кредитування, серед яких: розмір та валюта кредиту: 800 000 гривень; дата остаточного повернення кредиту: 27 березня 2032 року; процентна ставка: плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток + FIDR, де фіксований відсоток 4,99% річних та FIDR - це процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у гривні, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору повернення Кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати Позичальником платежів, що зменшуються (щомісячне погашення Кредиту відбувається рівними часинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту).

Відповідно до п. 4 Додаткового договору від 27.05.2008 р. графік платежів підписується обома Сторонами та є невід'ємною частиною Додаткового договору

Однак, графіка платежів до Додаткового договору від 27.05.2008 р. Сторонами підписано не було.

Частина № 2 Додаткового договору від 27.05.2008 р. визначала права та обов'язки Сторін, які виникають з моменту здійснення Державною іпотечною установою на користь Банку зворотного відступлення прав вимоги за Договором чи з моменту відмови Установи здійснити рефінансування Позичальника, в строки і в порядку, встановлені Генеральним договором. Також у п. 1.2 частини № 2 Додаткового договору від 27.05.2008 р. зазначено, що права вимоги за цим Договором відступаються Банку на підставі окремого договору відступлення прав вимоги, укладеного між Банком та Установою.

Особливо слід звернути увагу на дату вступу в дію Додаткового договору від 27.05.2008 р. Відповідно до розділу IV «за умови підписання Сторонами обох частин цього Договору цей Додатковий договір, за винятком п. 2.3.7 (з підпунктами) Договору, набуває чинності з моменту зворотного відступлення Установою на користь Банку прав вимоги за Договором чи з моменту відмови Установи здійснити рефінансування Позичальника, в строки і в порядку, встановлені Генеральним договором (відкладальна умова), та діє до виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань по Договору та цьому Додатковому договору в повному обсязі. Пункт 2.3.7 (з підпунктами) Договору набирає чинності з моменту підписання Сторонами обох частин цього Додаткового договору».

Позивач не отримував жодних повідомлень про відступлення права вимоги за Договором Установі, а згідно з п. 5.1.3 Договору таке повідомлення повинне бути надане у письмовій формі. Більше того, відповідно до п. 2.2.8 Положення про рефінансування первинних кредиторів шляхом набуття прав вимоги за іпотечними кредитами, затвердженим рішення Наглядової ради Державної іпотечної установи від 11.09.2008 р., протокол № 31, зі змінами та доповненнями, Договір відступлення прав вимоги між Банком (Первинним кредитором) та Установою підлягає нотаріальному посвідченню, а також повинна відбутися державна реєстрація прав за відповідним іпотечним договором. Далі, відповідно до п. 2.4.2 зазначеного Положення, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту укладання договору відступлення прав вимоги Банк (Первинний кредитор) передає Позичальнику письмове повідомлення про здійснення відступлення Установі прав вимоги за іпотечним кредитом та необхідності заміни Вигодонабувача на Установу за договорами страхування згідно з додатком №8 до цього Положення, з відміткою про отримання. Жодних таких повідомлень Позивач не отримував та не підписував.

Оскільки відступлення права вимоги Банку до Позичальника не мало місця, відповідно, не відбулася і подія, яка визначена Додатковим договором від 27.05.2008 р. як відкладальна умова - зворотнє відступлення Установою на користь Банку прав вимоги за Договором.

Згідно Додаткового договору від 27.05.2008 р. як відкладальна умова - відмова Установи здійснити рефінансування Позичальника, то жодних повідомлень про таку подію Позивач не отримував.

Позивач зазначає, що додатковий договір від 27.05.2008 р., за винятком п. 2.3.7, не вступив у дію. Таким чином, зобов'язання між Сторонами повинні були визначатися Договором про іпотечний кредит, укладеним 27 травня 2008 року. Відповідно, процентна ставка була фіксованою та становила 16,09% (п. 1.1 Договору про іпотечний кредит від 27.05.2008 р.)

29 вересня 2008 року між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір № МL-004/331/2008/1 до Договору від 27 травня 2008 року. У цьому Додатковому договорі: змінено валюту та, відповідно, розмір Кредиту - 156 200,23 (сто п'ятдесят шість тисяч двісті,23) доларів США; визначено, що Сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка, однак розміру такої ставки не визначено.

Також Сторони домовилися викласти графік платежів у новій редакції. Однак, Додатку № 1 до Додаткового договору від 29.09.2008 р. немає, а існує Додаток № 2 до Кредитного договору № МL-004/331/2008 від 27.05.2008 р.

Відповідно до п. V Додаткового договору від 29.09.2008 р., цей Додатковий Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання останніми взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та цим Додатковим договором.

Також 29 вересня 2008 року між Позичальником та Банком було укладено Додатковий договір № 1 до Іпотечного договору № PML-004/331/2008, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27/05/2008 р. за реєстровим номером 10499, який забезпечено в тому числі зобов'язання Позичальника повернути Банку кредит в розмірі 156200,23 доларів США та сплатити Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, у строки та на умовах, визначених у Договорі про іпотечний кредит. 1 жовтня 2008 р. між Позичальником, Поручителем та Банком було укладено договір поруки № SK811-004/331/2008/1, яким визначено розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою,- 156200,23 доларів США.

04.10.2010 р. Позивач дізнався про застосування Банком іншої процентної ставки за Договором від 27.05.2008 р., причому не тільки іншого розміру процентів, але й іншого типу процентної ставки - плаваючої замість фіксованої. Так, у Повідомленні Банка вих. № 42-2-2/148779 від 04.10.2010 р. про зміну Плаваючої процентної ставки за Кредитним договором № МL-004/331/2008 від 01.10.2008 р. Банк зазначає, що цим Кредитним договором передбачено використання плаваючої процентної ставки для розрахунку процентів за користування кредитом, яка розраховується як FIDR+Фіксований відсоток з розрахунку Річної бази нарахування процентів. Також Банк повідомив, що з 01.10.2008 р. FIDR становив 6,5% річних, та водночас не вказав, який розмір другої складової змінюваної процентної ставки - фіксованого відсотка з розрахунку Річної бази нарахування процентів.

Однак, Кредитного договору з № МL-004/331/2008 та датою 01.10.2008 р. між Позичальником та Банком взагалі не існує; Договір від 27.05.2008 р. та Додаткова угода від 29.09.2008 р. передбачають застосування фіксованої процентної ставки; Додаткова угода від 27.05.2008 р. в дію не вступила.

Подальше листування Позичальника з Банком та документи, надані Банком на запит Позичальника підтверджують, що підписанням Договору про іпотечний кредит від 27/05/2008 р. Банк навмисно ввів Позичальника в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Зокрема, при укладенні Договору про іпотечний кредит від 27/08/2008 р. Банк надав Позичальнику недостовірну інформацію про процентну ставку, що буде застосовуватися до Договору, а відтак про сукупну вартість кредиту для Позичальника.

Банк замовчував ті факти, що Банк мав намір фактично використовувати плаваючу процентну ставку та регулярно змінювати розмір такої ставки на власний розсуд незважаючи на те, що: Договором про іпотечний кредит від 27.05.2008 р. передбачено застосування фіксованої процентної ставки, у розмірі 16,09% (п. 1.1 Договору); Про застосування ставки 16,09% Банк повідомив Позичальника листом також безпосередньо перед укладенням кредитного договору (лист Банка вих. № 004-3- 0505 від 23.05.2012); Жодним додатковим договором між сторонами, що набрав чинності, не передбачено застосування плаваючої процентної ставки; Позичальник не надав своєї згоди на використання плаваючої ставки, та механізм розрахунку плаваючої ставки не погоджений сторонами.

Банк зазначає, що Банк не вживав жодних заходів для з'ясування умов Договору, якими визначаються зобов'язання Сторін, а своїми відповідями на запити Позичальника намагався ще більше ввести Позичальника в оману: посилався на неіснуючий кредитний договір; на неіснуючі пункти кредитного договору; навмисно перекручував зміст пунктів кредитного договору; навмисно надавав суперечливу інформацію щодо складових плаваючої ставки, яка, за словами Банку, визначена кредитним договором. Враховуючи, що Банк, як сторона кожного укладеного з Позичальником договору, повинен мати в наявності примірник кожного договору, перекручування Банком конкретних пунктів договорів свідчить про умисне цілеспрямоване введення Позичальника в оману.

У листі Банка вих. № 004-3-0505 від 23.05.2012, надісланого Позичальнику безпосередньо перед укладенням кредитного договору. Банк повідомив Позичальника, що за кредитами, договори яких будуть укладені після 21 травня 2008 року, ставка становитиме 16,09% (у тому числі для кредитних заявок, рішення за якими було прийняте Кредитним Комітетом раніше).

У листі Банка № 004-3/2714 від 25.10.2012, наданого у відповідь на запит Позичальника від 12.10.2012 р. вх. № 004-3/251, Банк, посилаючись на п. 2 частини № 1 Додаткового договору від 27.05.2008 р. говорить про те, що для розрахунку процентів буде використовуватися Плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка 4,99% річних та змінюваної частини РПЖ. В обґрунтування свої вимог Банк посилається на п. 1.4.1.1.3 та 1.4.1.1.4 частини № 2 Додаткового договору від 27.05.2008 р. Однак, п. 1.4.1.1.4 в підписаному Позичальником тексті частини № 2 Додаткового договору від 27.05.2008 р. сформульований зовсім не так, як це викладає Банк. Зокрема, Банк цитує п. 1.4.1.1.4 «Впродовж першого року кредитування Плаваюча процентна ставка підлягає корегуванню після перебігу 11 (одинадцятого) календарного місяця з дати видачі кредиту», тоді як насправді п. 1.4.1.1.4 сформульований: «Плаваюча процентна ставка за користування Кредитом впродовж першого року дії цього Договору підлягає корегуванню після перебігу 11 (одинадцятого) календарного місяця, починаючи з дати зворотного відступлення Установою на користь Банку прав вимоги за договором чи відмови Установи здійснити рефінансування Позичальника, в строки і в порядку, встановлені Генеральним договором». Крім того, Додатковий договір від 27.05.2008 р., як зазначалося вище, взагалі не вступив у дію, оскільки не відбулася подія, яка визначена Додатковим договором від 27.05.2008 р як відкладальна умова - зворотнє відступлення Установою на користь Банку прав вимоги за Договором чи відмова Установи здійснити рефінансування Позичальника (розділ IV Додаткового договору від 27.05.2008 р.).

У листі Банка вих. № 004-3/2783 від 16.11.2012, наданого у відповідь на запит Позичальника від 26.10.2012 р. вх. № 004-3/261, Банк, знову посилаючись на неіснуючий Кредитний договір від 01 жовтня 2008 року № МL-004/331/2008 та на неіснуючий пункт 3 частини 1, зазначає що для розрахунку процентів по Кредиту буде використовуватися Плаваючи процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка (у розмірі 3,99% річних) + FIDR/ Також Банк повідомив, що станом на 16.11.2012 р. FIDR становив 3,99%. Тобто, процентна ставка дорівнює в сумі 11,99%. Також Банк зазначає, що помилився у визначенні фіксованої частини плаваючої процентної ставки - не 4,99%, як зазначено в попередньому листі, а 3,99%.

У листі Банка вих. № 004-3/2896 від 25.12.2012, наданого у відповідь на запит Позичальника від 27.11.2012 р. вх. № 004-3/295. Банк знову надає суперечливу інформацію. Зокрема, повідомляє, що на період з 27 травня 2008 року по 01 жовтня 2008 року використовувалася фіксована процентна ставка в розмірі 16,09% річних (тоді як в попередніх листах Банк стверджував, що за цей період використовувалася плаваюча процентна ставка), а зміна відсоткової ставки з 01 жовтня 2008 року по 25 грудня 2012 року становила: 3 01 жовтня 2008 року - 13,99% річних; 3 01 жовтня 2009 року - 11,49% річних; 3 01 жовтня 2010 року - 10,49% річних; 3 03 жовтня 2011 року - 9,99% річних; 3 01 жовтня 2012 року - 11,99% річних.

Однак інформація про застосування Банком у період з липня по вересень 2008 року фіксованої процентної ставки в розмірі 16,09% річних є неправдивою, про що свідчать розрахунки, наведені в Додатку до позовної заяви. Процентна ставка, яка фактично застосовувалася Банком, становила: липень 2008 р. 17,11%; серпень 2008 р. 18,38%; вересень 2008 р. 20,22%.

Розуміючи, що Банк постійно вводив Позичальника в оману щодо розміру процентної ставки, та ту обставину, що процентна ставка, що застосовувалася фактично, абсолютно не відповідала умовам договору та очікуванням Позичальника, Позичальник 07.12.2012 р. звернувся до Банку з проханням надати копію кредитного договору, яким Банк керується при визначенні процентної ставки (та на пункти якого посилається в обґрунтування своєї позиції), але Банк з незрозумілих причин відмовив Позичальнику у наданні копії кредитного договору (листи Банку вих. № 004-3/2924 від 04.01.2013 р. та вих. № 004-3/2981 від 31.01.2013 р.

Відповідно до виписки від 12.12.2012 р. по поточному рахунку, відкритому у гривні, № 2600401546103, наданій Банком листом від 25.12.2012 р. на запит Позичальника від 27.11.2012 р., за період з 27.05.2008 р. по 02.10.2008 р., різниця у фактично нарахованих процентах та процентах, які Позичальник повинен був сплачувати відповідно до Графіку погашення від 27.05.2008 р. за період з липня по вересень 2008 р. становила 48133.66- 43148.75=4984.91 грн. Фактично нараховані проценти за Договором становили: липень 2008 р. 17,11% серпень 2008 р. 18,38% вересень 2008 р. 20,22%/

Умови, які були фактично застосовані Банком після укладення Договору про іпотечний кредит від 27.05.2008 р., суттєво відрізняються від тих, щодо яких Позичальник висловлював своє волевиявлення та які відображені в Договорі про іпотечний кредит від 25/05/2008 р. та додаткових договорах до нього. Іншими словами, якби на момент укладення Договору про іпотечний кредит від 27.05.2008 р. Позичальнику було відомо, що вид та розмір процентної ставки за кредитом, а відтак, розмір фактичного здорожчання кредиту в кінці періоду кредитування не відповідатимуть встановленим у Договорі про іпотечний кредит від 27.05.2008 р., Позичальник би відмовився від його укладення.

Крім того, як свідчить вищезазначене листування Позичальника з Банком, Банк ввів Позичальника в оману і при укладенні Додаткового договору від 29.09.2008 р. У цьому Додатковому договорі змінено валюту та, відповідно, розмір Кредиту - 156 200,23 (сто п'ятдесят шість тисяч двісті,23) доларів США та визначено, що Сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка, однак розміру такої ставки не визначено.

Станом на дату укладення Додаткового договору від 29.09.2008 р. розмір облікової ставки НБУ становив 12%, з 15.06.209 - 11%, з 12.08.2009 - 10,25%, з 08.06.2010 - 9,5%, з 08.07.2010 - 8,5%, з 10.08.2010 - 7,75%, з 23.03.2012 - 7,5%. Як випливає з листа Банка вих. № 004-3/2896 від 25.12.2012 розмір плаваючої ставки, яку застосовував Банк, перевищував облікову ставку НБУ (крім періоду з 3 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року).

Банк не виконав п. 6 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», адже Позичальника не було попереджено про те, що він несе валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором, змінюючи валюту кредитування на іноземну валюту. Як зазначається у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5, суди повинні з'ясовувати виконання банками пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 р. N 168, де передбачено обов'язок банків під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Під час укладення Додаткового договору від 29.09.2008 р. Банком не було надано Позичальнику зазначеної інформації.

Не зазначивши чіткого розміру фіксованої процентної ставки в Додатковому договорі від 29.09.2008 р; застосовуючи плаваючу процентну ставку; змінюючи її розмір на власний розсуд; надаючи на запити Позичальника суперечливі відповіді щодо виду та розміру процентної ставки; посилаючись на неіснуючий кредитний договір та неіснуючі пункти кредитного договору, не попередивши Позичальника про валютні ризики, Банк цілеспрямовано вводив Позичальника в оману щодо виду процентної ставки (фіксована чи плаваюча), розміру процентної ставки, значення реальної процентної ставки та кінцевої загальної вартості кредиту.

Пунктом 1.1. Договору про іпотечний кредит від 27.05.2008 р. передбачено застосування фіксованої процентної ставки в розмірі 16,09% річних. Договором взагалі не передбачено можливість зміни процентної ставки, як і процедури такої зміни. Відтак, єдино можливим законним способом такої зміни було внесення змін та доповнень до Договору.

Відповідно до п. 10.4. Договору про іпотечний кредит від 27.05.2008 р. всі зміни та доповнення до цього Договору викладаються в письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками Сторін. Жодних додаткових угод про зміну процентної ставки, зазначеної в п. 1.1 Договору, Сторонами не підписано. Додатковий договір від 27.05.2008 р., за винятком п. 2.3.7 Додаткового договору, не вступив у дію. Пункт 2.3.7 Додаткового договору не передбачає можливість зміни процентної ставки.

З моменту укладення Договору про іпотечний кредит від 27 травня 2008 року Позичальник належним чином виконував свої обов'язки, сплачуючи поточні платежі згідно з передбаченим Графіком платежів. Копії квитанцій підтверджують той факт, що Позичальник не міг знати про зміну фіксованої процентної ставки на плаваючу ставку, оскільки в них не зазначається процентна ставка. Вносячи в касу більші за розміром суми, ніж встановлено Договором про іпотечний кредит від 27.05.2008 р., Позивач бажав дострокового погашення кредитної заборгованості, оскільки мав на це право відповідно до п. 4.4 Договору від 27.05.2008 р. Крім того, відповідно до п. 2.4 Договору про іпотечний кредит від 27.05.2008 р. Позичальник зобов'язувався щомісячно до 27 числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після укладання цього Договору, здійснювати погашення Кредиту рівними частинами у сумі не менше 2 797.21 (дві тисячі сімсот дев'яносто сім.21) грн. та сплачувати відсотки, нараховані Банком на залишок заборгованості за Кредитом, відповідно до Графіку погашення Кредиту шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань на Поточний рахунок.

Враховуючи, що Договір про іпотечний кредит від 27.05.2008 р. та додаткові договори до нього розроблялися саме Банком, відповідальність щодо їх змісту повинна покладатися на Банк. Оскільки Банк фактично застосовував вищі процентні ставки, ніж було передбачено Договором про іпотечний кредит в редакції від 27.05.2008 р. (за період з липня по вересень 2008 року) та Додатковим договором від 29.09.2008 р. та статтею 1048 ЦК України (за період з жовтня 2008 року по сьогодні, крім періоду з 3 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року), всі розбіжності у фактичних розрахунках погашення кредиту та розрахунках згідно із договорами, які підписував Позичальник, здійснені виключно на користь Банку. Таким чином, підписання Договору про іпотечний кредит від 27.05.2008 р. та Додаткового договору від 29.09.2008 р. було здійснено Позичальником під впливом обману з боку Банку. Мотивом обману, в даному випадку, було отримання Банком прихованого додаткового прибутку в вигляді завищеної плаваючої процентної ставки, яку Банк змінював на власний розсуд, а також прибутку у вигляді різниці між сумою кредиту в національній валюті та сумою кредиту в іноземній валюті, враховуючи стрімке падіння курсу гривні до долару США невдовзі після укладення Додаткового договору від 29.09.2008 р.

Тому позивач просив суд, визнати договір про іпотечний кредит № МЬ-004/331/2008 від 27.05.2008 р., укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», недійсним. Визнати Додатковий договір № МЬ-004/331/2008/1 від 29.09.2008 р. до договору про іпотечний кредит № МЬ-004/331/2008 від 27.05.2008 р. недійсним. Визнати іпотечний договір № РМЬ-004/331/2008 від 27.05.2008 р., посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.05.2008 р. за реєстровим номером 5409, та Додатковий договір № 1 від 29.09.2008 р. до Іпотечного договору № РМЬ-004/331/2008 від 27.05.2008 р., посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27.05.2008 р. за реєстровим номером 10499, недійсними. Визнати договір поруки № 811-004/331/2008 від 27.05.2008 р., укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», недійсним. Визнати договір поруки № 8И-004/331/2008/1 від 01.10.2008 р., укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», недійсним.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги.

У судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

У судовому засіданні третя особа, просила позов задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно договору про іпотечний кредит № МL-004/331/2008 від 27 травня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (з 30 червня 2009 року найменування змінено на Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк") було укладено договір про іпотечний кредит.

Відповідно до п. 1.1. Кредитор зобов'язується надати Позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 800 000.00 (Вісімсот тисяч грн. 00 коп., а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 800.000.00 (Вісімсот тисяч. 00) грн., а також сплатити відсотки за користування Кредитом в розмірі 16.09% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Згідно з п. 1.2. Кредит надається строком погашення не пізніше "27" березня 2032 р. на: придбання у власність за договором купівлі- продажу від 27 травня 2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 27 травня 2008р., зареєстрованого в реєстрі за №5405 окремої квартири №31, загальною площею: 57.40 кв. м., житловою площею: 38.50 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, Україна.

Відповідно до п.п. 5.3.1. та 5.3.2. позичальник зобов'язаний: належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за цим Договором на цілі, визначені в п. 1.2 цього Договору. Повернути Кредит в сумі, вказаній у п.1.1. цього Договору, своєчасно сплачувати відсотки за користування Кредитом, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором сплатити штрафні санкції та інші платежі, у строки та на умовах, що визначені цим Договором.

Згідно п. 3.1. Виконання Позичальником зобов'язань за цим Договором (в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується: Іпотечним договором; Договором поруки.

27 травня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (з 30 червня 2009 року найменування змінено на Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк") було укладено іпотечний договір № PML-004/331/2008.

Згідно п. 1.1 Іпотечного договору Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання Зобов'язання, що випливає з Договору про іпотечний кредит, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і наумовах, визначених цим Договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме: 2-кімнатну квартиру зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном загальною площею 57,40 (п'ятдесят сім цілих сорок сотих) кв.м., житловою площею 38,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (далі - „Предмет іпотеки"). Згідно з довідковою-характеристикою № 1336715, виданою КП "Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 13 травня 2008 року, балансова вартість Предмета Іпотеки становить 9209 (дев'ять тисяч двісті дев'ять) гривень 54 копійки.

27 травня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено договір поруки № SR-004/331/2008.

Відповідно до п.1.1. договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання Боржником усіх його зобов'язань за Договором про іпотечний кредит № ML-004/331/2008 від "27" травня 2008 р. та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення Договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Згідно до п. 1.2. та п. 1.3. договору поруки поручителю добре відомі усі умови вищезгаданого Договору про іпотечний кредит. Зобов'язання Боржника за Договором про іпотечний кредит включають, зокрема, обов'язкові грошові зобов'язання: з повернення основної суми заборгованості (кредиту); зі сплати процентів за користування кредитом; зі зобов'язання, які можуть виникнути: зі сплати пені і штрафів у разі виникнення обставин, відповідно до Договору про іпотечний кредит та/або чинного законодавства, зі сплати відшкодування за дострокове погашення кредиту; термін платежу за якими настав на момент пред'явлення Кредитором вимоги про виконання Поручителем зобов'язань відповідно до цього Договору.

П.3.1. та 3.2. договору поруки передбачає, що Поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з Договором про іпотечний кредит перед Кредитором в тому ж обсязі і Божник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо. Відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною.

Відповідно до п. 2.4 Договору про іпотечний кредит від 27.05.2008 р. Позичальник зобов'язувався щомісячно до 27 числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після укладання цього Договору, здійснювати погашення Кредиту рівними частинами у сумі не менше 2 797.21 (дві тисячі сімсот дев'яності сім.21) гри. та сплачувати відсотки, нараховані Банком на залишок заборгованості за Кредитом, відповідно до Графіку погашення Кредиту шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань на Поточний рахунок. Останню сплату чергового платежу слід здійснити не пізніше 27 березня 2032 р.

П. 1.5. Договору про іпотечний кредит, детальний розпис загальної вартості платежів по Договору, що включає в себе суму щомісячних платежів по поверненню Кредиту, процентів, комісійних винагород, інших супутніх платежів та розрахунок сукупної вартості Кредиту та реальної процентної ставки, визначається цим Договором та Додатком № 1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно Додатоку № 1 до Кредитного договору № ML-004/331/2008 від "27" травня 2008 р. Графік платежів: процентна ставка становить 16,09% річних.

Відповідно до п. 5.1.3 Договору про іпотечний кредит у разі відступлення права вимоги за Договором Державній іпотечній установі Банк зобов'язаний у п'ятиденний термін письмово повідомити про це Позичальника.

27 травня 2008 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (з 30 червня 2009 року найменування змінено на Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк") було укладено Додатковий договір до Договору про іпотечний кредит № ML-004/331/2008 від 27.05.2008 р.,

Частина № 1 визначила базові умови кредитування, серед яких: розмір та валюта кредиту: 800 000 гривень; річна база нарахування процентів 365 календарних днів у році; дата остаточного повернення кредиту: 27 березня 2032 року; процентна ставка: плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток + FIDR; Фіксований відсоток 4,99% річних; FIDR процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у гривні, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів Банку ставка FIDR може змінюватись Банком в порядку передбаченому цим Договором.

29 вересня 2008 року між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір № МL-004/331/2008/1 до Додаткового договору до договору про іпотечний кредит № МL-004/331/2008 від 27 травня 2008 року. предмет додаткового договору розмір та Валюта Кредиту та Цільове використання Кредиту, розмір та Валюта Кредиту - 156 200,23 (сто п'ятдесят шість тисяч двісті,23) доларів США.

Відповідно до п. V Додаткового договору від 29.09.2008 р., цей Додатковий Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання останніми взятих на себе зобов'язань за кредитним договором та цим Додатковим договором.

01.10.2008 року між Позичальником та Банком було укладено Додатковий договір № 1 до Іпотечного договору № PML-004/331/2008, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 27/05/2008 р. за реєстровим номером 5409.

Згідно пп. 1 даного договору зобов'язання Іпотекодавця повернути Банку кредит в розмірі 156200,23 доларів США у строки та на умовах, зазначених у Договорі про іпотечний кредит, сплатити Іпотекодержателю відсотки за користування кредитом у розмірі, у строк та на умовах, визначених у Договорі про іпотечний кредит.

01.10.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № SK811-004/331/2008/1, яким визначено розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою,- 156200,23 доларів США.

Згідно п. 3.1. даного договору поручитель підтверджує: що він ознайомлений з положеннями Кредитного Договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за Борговими Зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього Договору на положення Кредитного Договору є достатнім для виявлення волі кожної Сторони щодо змісту такого посилання.

Згідно коп.. листа вих. № 004-3-0505 від 23.05.2008 року ОСОБА_7 був поінформований про зміну відсоткової ставки, а саме з 21.05.2008 року ставка становила 16,09 % річних в гривні. В порівнянні з попередньою ставкою 12,49% різниця у відсотковому співвідношенні складає 28,82%.

Згідно повідомлення № 42-2-2/148779 від 04.10.2010 року про зміну Плаваючої процентної ставки з Кредитним договором № МL-004/331/2008 від 01.10.08 ОСОБА_7 було повідомлено, що з 01.10.2010 р. за Кредитним договором встановлено FIDR у розмірі 6,5% річних.

Згідно повідомлення № 2373-5 від 23.07.2008р. Державної іпотечної установи, за результатами розгляду пропозиції банку щодо відступлення прав вимоги за іпотечним кредитом, вказана Установа не погодилась набути таке право вимоги, у зв'язку з невідповідністю коефіцієнта ОТІ Стандартам ДІУ.

Відповідно до п.4 Додаткового договору до Договору про Іпотечний кредит № МL-004/331/2008 від 27.05.2008р., Графік платежів підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною до цього договору (Додаток №1). Кредитний договір - це цей договір зі всіма змінами та додатками до нього.

Згідно 4.2 п.6 вказаного додаткового договору вбачається, що цей Додатковий договір укладено у 2 (двох) оригінальних примірниках (один для Позичальника та один для банка), кожен з яких має рівну юридичну силу.

Відповідно до розділу IV додаткового договору від 27.05.2008р., за умови підписання Сторонами обох частин цього Додаткового договору, цей додатковий договір за винятком п.2.3.7 (з підпунктами) Договору, набуває чинності з моменту зворотного відступленняУстановою на користь банку прав вимоги за Договором чи моменту відмови Установи здійснити рефінансування Позичальника, в строки і в порядку встановлені Генеральним договором (відкладальна умова) і діє до виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань по договору та цьому Додатковому договору в повному обсязі.

Відповідно до повідомлення № 2373-5 від 23.07.2008р. Державної іпотечної установи, за результатами розгляду пропозиції банку щодо відступлення прав вимоги за іпотечни кредитом, вказана Установа не погодилась набути таке право вимоги, у зв'язку з невідповідністю коефіцієнта ОТІ Стандартам ДІУ.

Згідно розділу IV вказаного Додаткового договору, починаючи з 23 липня 2008р. (з моменту отримання повідомлення про відмову від ДІУ) відсоткову ставку 16.09% було змінено на плаваючу відсоткову ставку по продукту «Іпотечний кредит на купівлю житла» 18,99% (фіксована ставка - 4,99%).

Пунктом 1.4.1.1.3 ч.2 Додаткового договору визначено, що плаваюча процентна ставка за користування кредитом підлягає коригуванню протягом дії цього договору, щоразу після перебігу кожного 12-го календарного місяця, починаючи з дати зворотного відступлення Установою на користь банку прав вимоги за договором чи відмови установи здійснити рефінансування позичальника, в строки і в порядку встановлені Генеральним договором, якщо інше не передбачено цим договором.

Згідно п. 1.4.1.1.5 Додаткового договору, Плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього Договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12 місячного періоду дії попередньої Плаваючої процентної ставки. З зазначених днів проценти нараховуються виходячи зі ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + Фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни Плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми Кредиту, без укладання будь-яких додаткових договорів до цього Договору та чи графіку платежів в новій редакції.

Позивач зазначає, що Банк не повідомив позивача у письмовій формі про умови надання кредиту та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування, як того вимагає Закон України «Про захист прав споживачів», однак вказаний кредитний договір відповідає вимогам ч. 4 ст. 11 цього Закону, яка висуває вимоги до правильного оформлення кредитних договорів. Зокрема у договорі вказано суму кредиту, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дату видачі кредиту, право дострокового повернення кредиту, річну відсоткову ставку за кредитом та інші умови, визначені законом, а тому не можна погодитись з тим, що позивач був неналежним чином повідомлений про умови надання кредиту.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.2 ст. 11 ЦК України).

Статтею 2 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» передбачено, що іпотечний борг виникає з цивільно-правових відносин між сторонами договору про іпотечний борг за умови дотримання встановлених цим Законом вимог. Основні економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу мають бути розкриті до укладання договору про іпотечний борг. Ця інформація має бути оприлюднена кредитодавцем у письмовій формі і містити: опис усіх грошових зборів і витрат, пов'язаних з установленням іпотеки; принципи визначення плати за договором про іпотечний борг; положення про інфляційне застереження; порядок дострокового виконання основного зобов'язання у разі неплатоспроможності боржника або невиконання боржником своїх зобов'язань за договором про іпотечний борг та юридичні наслідки цього невиконання; право боржника попереджати кредитодавця про можливе невиконання основного зобов'язання; реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру фінансових установ чи Державного реєстру банків; інші умови за рішенням кредитодавця.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, договір про іпотечний борг - цивільно-правова угода, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, які виникають у кредитодавця та боржника з приводу іпотечного боргу.

Вимогами ч.І, 2 ст.13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Особа зобов'язується при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Відповідно до ст. 124 Конституції України «Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України».

Згідно вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави, суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, незаконне заволодіння ним.

Згідно вимог ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Верховним Судом України в «Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин» (2009 - 2010) від 11.10.2010 року зазначено, що застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

На підставі вищезазначеного вбачається, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Крім того, відповідні обставини наявності умислу, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману, повинна довести сторона, яка введено в оману.

Згідно ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральної та індивідуальної ліцензії Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями.

Згідно вимог п. 4 «в» ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

За таких обставин надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Згідно вимог ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності за справедливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоду.

Згідно чинного законодавства України при укладанні іпотечного договору сторони повинні дійти згоди щодо істотних умов договору, а саме щодо змісту та розміру основного зобов'язання, строку і порядку його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання, та визначено предмет іпотеки, достатній для його ідентифікації, посилання на видачу заставної або її відсутність.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог щодо визнання недійсним кредитного договору № 189 від 15 травня 2008 року та іпотечного договору від 15 травня 2008 року.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись вимогами ст. ст. 6, 11,13, 16, 203, 215, 216, 228, 638 ЦК України, на підставі ст.. 124 Конституції України, ст. ст. 10, 16, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ПАТ "ОТП Банк", третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про іпотечний кредит - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 3 125(три тисячі сто двадцять п"ять) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.П.Коцюрба