Ухвала суду № 32284176, 04.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7107/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Войтенко О.В.

пр-к відповідача Литвиненко Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001182350 від 05.05.2011року -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001182350 від 05 травня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт від 15.04.2011 p. № 92/23-50/21591206, в якому зафіксовані порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема: п.5.1. ст.5, пп.5.2.1 п.5.2. ст.5, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1 404 182 грн., в т.ч. за 2010 рік 1 404 182 грн.

Зокрема, позивач у періоді, який перевірявся, відносив до складу валових витрат витрати по послугах з проведення, розміщення інформаційних рекламних матеріалів та акцій, пов'язаних з стимулюванням збуту продукції під торговими марками, які згідно з умовами договорів (всі рекламні матеріали і промопродукт) були власністю виконавців (ТОВ «Профі Смайл», ТOB «Бізнес тюнінг центр» та ТОВ «Проспект Україна») і не переходили у власність позивача. Виконавці вручали промпродукти від свого імені, своїми силами, за свій рахунок, тому дані витрати не можливо пов'язати з господарською діяльністю позивача, оскільки вищевказані послуги стимулювання збуту продукції рекламували товар зазначених контрагентів.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.05.2011 року №0001182350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 404 182,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 351045,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення інші відокремленні підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. На підставі п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно п.п. 5.4.4 п.5.4 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, з наведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Відповідно до в статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама визначається як інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару.

Слід зазначити, що маркетингові послуги - це послуги, які забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг) є певними інструментами марчандайзингу і охоплює комплекс заходів, спрямованих на стимулювання продажів роздрібної торгової точки.

Як встановлено судом першої інстанції, у періоді, що перевірявся, позивач мав договірні взаємовідносини з рядом підприємств, а саме: ТОВ «Серафім Стар», ТОВ «Емпанада Груп», ТОВ «Профі Смайл», ТOB «Бізнес тюнінг центр» та ТОВ «Проспект Україна».

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Серафім Стар» ґрунтувалися на наступних договорах: про надання інформаційно-консультаційних послуг від 12.10.09р. № 121009; про надання рекламних послуг від 04.01.10 р. № 040110.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Емпанада Груп» ґрунтувалися на договорі про надання рекламних послуг від № 240510 від 24.05.2011 р.

Взаємовідносини позивача з ТОВ «Профі Смайл» ґрунтувалися на договорах №20/10/09С від 20.10.2009 р. та № 23/10/09С від 23.10.2009 р. про надання послуг з проведення акцій, пов'язаних зі стимулюванням збуту продукції від торговими марками «Pantine», «Wellaflex», «Gillet», a саме: надання та підготовка промоперсоналу до акцій, закупівля та вручення промопродукту, інформування покупців про акцію, що проводяться. При цьому всі рекламні матеріали і промопродукт є власністю виконавця (контрагента) і не переходить у власність замовника (позивача).

Взаємовідносини позивача з ТOB «Бізнес тюнінг центр» ґрунтувалися на договорі №30/11/09 від 27.11.2009 р. про надання послуг з розміщення інформаційних матеріалів пов'язаних із стимулюванням збуту продукції під торговою маркою «Lenor», а саме: розміщення інформаційних рекламних матеріалів. При цьому всі інформаційні рекламні матеріали є власністю виконавця (контрагента) і не переходить у власність замовника (позивача).

Взаємовідносини позивача з та ТОВ «Проспект Україна» ґрунтувалися на договорі №01/12/09 від 01.12.2009 р. про надання послуг з проведення акції, пов'язаної зі стимулюванням збуту продукції від торговою маркою «Lenor Parfumelle», a саме: надання та підготовка промоперсоналу до акцій, закупівля та вручення промопродукту, інформування покупців про акцію, що проводяться. При цьому всі рекламні матеріали і промопродукт є власністю виконавця (контрагента) і не переходить у власність замовника (позивача).

З матеріалів справи вбачається, що послуги з проведення, розміщення інформаційних, рекламних матеріалів та акцій, які здійснювалися контрагентами позивача - ТОВ «Профі Смайл», ТOB «Бізнес тюнінг центр» та ТОВ «Проспект Україна» на підставі укладених з ним договорів, фактично рекламували та сприяли продажу товару, якій реалізовувався зазначеними контрагентами. Промпродукти вручалися від їх імені, власними силами та за власний рахунок. Всі рекламні матеріали і промопродукт були власністю виконавця (контрагентів) та не переходили у власність позивача.

Отже, надані в такий спосіб послуги не були пов'язані з стимулюванням збуту продукції позивача або ж продажів інших товарів його роздрібної торгової точки.

За таких підстав є вірним висновок суду першої інстанції, що дані витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Щодо документального підтвердження господарських операцій з ТОВ «Серафім Стар» та ТОВ «Емпанада Груп», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати такі документи первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем послуг від зазначених контрагентів та дають йому право на включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Так, згідно акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Серафім Стар» від 21.10.2010 р., складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва відповідно до якого фактичне місцезнаходження ТОВ «Серафім Стар» не встановлено; інформація щодо приміщень, які використовувало підприємство у своїй діяльної станом на момент перевірки відсутня; в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; підприємство не подавало до податкових органів декларації з податку на прибуток.

Також, згідно акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Емпанада Груп» від 21.10.2010 р., складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Викладені обставини вказують на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Серафім Стар» та ТОВ «Емпанада Груп» та безтоварність господарських операцій за цими договорами.

Крім того, позивачем не надано документів, складених на паперових або машинних носіях , які б підтверджували надання маркетингових та рекламних послуг безпосередньо пов'язаних з статутною діяльністю підприємства, прийняття за їх результатами управлінських рішень щодо ефективності використання наявних потужностей та запобігання зайвих витрат, а тому такі витрати не підлягають включенню до складу валових витрат .

Таким чином, правомірними є висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки щодо допущення позивачем порушень вимог п.5.1. ст.5, пп.5.2.1 п.5.2. ст.5, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суматра ЛТД» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2012 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.