Постанова № 32284065, 09.07.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

09.07.2013 р. справа № 814/3046/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за поданнямДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54000

доПП "Майклод-Юг", вул. Новосельська, 25, м. Миколаїв, 54002

прозупинення видаткових операцій на рахунках платника податківВ С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) звернулась до суду із поданням, в якому просить зупинити видаткові операції на рахунках приватного підприємства "Майклод-Юг" (далі - відповідач, Підприємство).

Подання обґрунтовано тим, що за Підприємством рахується податковий борг, у зв'язку із чим йому призначено податкового керуючого. Останнім на адресу Підприємства надсилався лист, який містив вимогу до посадових осіб з'явитись до ДПІ і надати документи на майно, яке може бути об'єктом податкової застави. Посадові особи відповідача у визначений строк до ДПІ не прибули, документів на майно не надали, що було розцінено ДПІ як перешкоджання податковому керуючому у виконанні його обов'язків. Посилаючись на норми ст. 89 п. 89.4. Податкового кодексу України (далі - ПК України), ДПІ просить суд зупинити видаткові операції на рахунках відповідача, шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться у банку.

Відповідач в судове засідання викликався телефонограмою, але за телефонами, вказаними в поданні, зв'язок відсутній. Враховуючи, що ст. 1833 ч. 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) покладає на суд обов'язок прийняти рішення у справі за поданням у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, суд не має можливості очікувати отримання повідомлення про вручення поштового відправлення, яке буде доводити отримання відповідачем копії подання із додатками, а тому суд вважає, що ним вжиті всі заходи для належного сповіщення відповідача про час і місце розгляду подання.

В судове засідання прибув тільки представник ДПІ. Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи, що в судове засідання прибув тільки представник ДПІ і судом вжиті всі заходи для повідомлення відповідача, суд вважає за можливе розглянути подання в письмовому провадженні, адже процедура розгляду справи в письмовому провадженні не суперечить особливостям розгляду подання, передбаченим ст. 1833 КАС України.

Вирішуючи подання, суд виходить з наступного.

31 травня 2013 р. ДПІ прийняла податкову вимогу № 128-19, якою Підприємству визначено суму податкового боргу в розмірі 775726,66 грн., з яких 555357,67 грн. основний платіж, 158935,0 грн. штрафні (фінансові) санкції і 61433,99 грн. пені (а. с. 14).

Згідно ст. 91 п. 91.1. ПК України, керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого.

Як вбачається з наказів від 3 червня № 692 і 8 липня № 19, податковим керуючим Підприємства призначена Махалова О.М. (а. с. 8, 20-21).

Права податкового керуючого передбачені ст. 91 пп. 91.3. ПК України. Зокрема, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Відповідно до ст. 89 п. 89.4. ПК України, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

З аналізу цієї норми вбачається, що законодавцем встановлені дві підстави для складання податковим керуючим акту відмови платника податків від опису майна у податкову заставу, які можуть існувати одночасно або окремо і для складання вказаного акту достатньо наявності хоча б однієї з них:

- платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу,

- та/або платник податків не подає документів, необхідних для такого опису.

11 червня 2013 р. ДПІ направило на адресу Підприємства лист, яким посадові особи відповідача запрошувались на 5 липня до ДПІ. Одночасно цей лист містить вимогу ДПІ про надання документів на ліквідне майно (а. с. 12). В матеріалах справи маються докази надіслання на адресу відповідача зазначеного листа (а. с. 12 зворот, 13).

ДПІ вказує на те, що відповідач у вказаний в листі строк до нього не прибув, документів на майно не надав, у зв'язку із чим податковим керуючим 25 липня складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу № 6/19-025, а також акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого (а. с. 9-10).

Суд погоджується із доводами ДПІ про те, що ненадання на вимогу податкового керуючого необхідних документів, в даному випадку слід розцінити як перешкоджання його діяльності.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в листі від 29 квітня 2013 р. № 642/12/13-13, ПК України вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків. Аналіз норм ПК України, а також чинного законодавства, що регулює банківську діяльність і порядок здійснення безготівкових розрахунків, дає підстави для висновку про тотожність зазначених понять для цілей регулювання податкових правовідносин. Так, відповідно до ст. 59 ч. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту. Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках, а тому з урахуванням змісту ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупинити видаткові операції з підстав, передбачених ПК України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків. За таких обставин повноваження податкових органів щодо звернення до суду з вимогами як про накладення арешту на кошти платника податків, так і про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, варто розуміти як право на звернення з вимогою про накладення адміністративного арешту на кошти платника податків, що перебувають на його рахунках у банку. При цьому зазначені вимоги можуть бути розглянуті судами як у загальному порядку позовного провадження, так і за поданням органу державної податкової служби про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, внесеним до суду на підставі ст. 1833 ч. 1 п. 1 КАС України.

Відповідно до ст. 89 п. 89.4. абз. 3 ПК України, зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення зазначених у цьому пункті актів, зобов'язаний надіслати банкам та іншим фінансовим установам рішення про складення таких актів. Таке рішення є підставою для поновлення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Тобто за правилами цієї статті, зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків вводиться на невизначений строк і припиняється лише у разі складення акта опису майна платника податків у податкову заставу.

В той же час, ст. 91 п. 91.4. абз. 2, 3 ПК України визначає, що cтрок, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Таким чином, між зазначеними статтями існує суттєве протиріччя щодо строку зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та механізму їх відновлення.

З огляду на таке, судом застосовуються правила ст. 4 п. 4.1.4. ПК Україні, відповідно до якої податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визначення часових меж зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків і визначаючи такі межі, суд виходить за наступного.

ДПІ такий строк у поданні не зазначено. Враховуючи, що зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є мірою, яка суттєво впливатиме на нормальне функціонування Підприємства та те, що вона є виключно засобом для спонукання відповідача виконати законні вимоги податкового керуючого щодо здійснення опису майна платника податків у податкову заставу, суд вважає за необхідне зупинити видаткові операції на рахунках платника податків строком на 15 днів, з 9 липня 2013 р. до 23 липня 2013 р. включно.

Відповідно до ст. 1833 ч. 7, 9 КАС України, постанова, прийнята судом за наслідками розгляду подання підлягає негайному виконанню, але може бути переглянута в апеляційному порядку за загальною процедурою.

Судові витрати у справі відсутні, оскільки відповідно до ст. 5 п. 21 Закону України "Про судовий збір" ДПІ звільнена від його сплати.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163, 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Подання державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Головного управління Міндоходів у Миколаївській області задовольнити. 2. Зупинити видаткові операції на рахунках приватного підприємства "Майклод-Юг" (м. Миколаїв, вул. Новосельська, 25, 54002, ЄДРПОУ 37157536, банківські реквізити не відомі) шляхом накладення арешту на кошти, які знаходяться у банку, на строк 15 днів, з 9 липня 2013 р. до 23 липня 2013 р. включно. 3. Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз