Постанова № 32284059, 04.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/332/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» до Державної податкової інспекції в м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012р. №0000611504.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з'ясування обставин справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

В порядку ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи. Колегія суддів ухвалила розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Черкасах згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Богдан-логістік» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування залишку від'ємного значення податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 по 31.08.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 09.10.2012 р. № 1244/15-4/35755009.

Згідно висновків, викладених в Акті, ТОВ «Богдан-логістік» порушено вимоги пункту п. 198.3 ст.198 ПК України. В зв'язку з чим позивачу зменшено суму податкового кредиту за квітень 2012 року на 2 730 840,00 грн. та збільшено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року на 2 730 840,00 грн.; зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації) за квітень 2012 року на 2 730 840,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки 22 жовтня 2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за № 0000611504, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 730 840,00 грн.

Приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення за результатами перевірки податковий орган виходив з того, що термін позовної давності вимоги за векселем закінчився 11.04.2012р., а тому платник податків зобов'язаний був відкоригувати суму податкового кредиту шляхом внесення коригуючих записів до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, а також до податкових декларацій з ПДВ.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, оскільки позивачем у зв'язку із закінченням терміну позовної давності по простому векселю серії АА 0211294, який сплинув у квітні 2012 року, позивач мав здійснити коригування до зменшення суму податкового кредиту на 2 730 840,00 грн. (16 385 037,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 730 840,00 грн. - кредиторська заборгованість станом на 01.05.2012 р.).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Богдан-Логістик» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.04.2008 р. з ТОВ «Автомобільна група «Богдан», код ЄДРПОУ 32347815, яке знаходиться за адресою: м. Черкаси, проспект Хіміків, 74.

Відповідно до умов договору ціна майна становить 33 600 000 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 5600000 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів протягом 10 календарних днів з дня укладення та нотаріального посвідчення цього договору. В якості оплати покупець може протягом 10 календарних днів видати продавцю простий вексель на суму 33600000 грн. зі строком платежу за пред'явленням, який передається за актом прийому передачі векселя.

11.04.2008 р. ТОВ «Богдан-Логістик» для ТОВ «Автомобільна група «Богдан» на підставі акта приймання-передачі векселя виданий простий вексель серії АА 0211294 номінальною вартістю 33 600 000 грн.

Місце складання векселя: м. Київ, підлягає сплаті (місце платежу за векселем) в м. Київ ВАТ ВТБ, Банк м. Києва, р/р 26000301004018, МФО 321767; строк платежу - за пред'явленням. Вексель пред'явлений до платежу згідно акту від 06.04.2009 р.

Вказаний вексель пред'явлено векселедержателем до оплати 06.04.2009 р. відповідно до акту пред'явлення векселя до платежу.

З картки рахунку 621 бухгалтерського обліку вбачається, що станом на 01.05.2012 р. кредиторська заборгованість по вищезазначеному векселю складала 16 385 037 грн.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» ( далі - Закон № 2374-III) на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виникнення у платника податків права на податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів, регулюється відповідними нормами, зокрема пунктами 7.4 -7.6 статті 7 зазначеного Закону. Наведене стосується також і дати виникнення права платника податку на податковий кредит у разі вексельних розрахунків під час придбання товарів (послуг).

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів установлені пунктом 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначений пункт регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, випущених таким покупцем або третьою особою (далі - векселі).

Відповідно до абзацу третього пункту 4.8 статті 4 зазначеного Закону для цілей оподаткування векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів. Отже, видача векселя (крім податкового) не супроводжується виникненням будь-яких додаткових податкових зобов'язань платника податку, зокрема з податку на додану вартість.

Оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку за нормою підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Отже, для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має саме рух товарів та послуг, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції. Факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закон України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Таким чином, платник податку, який видав вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.

Враховуючи, що відповідно до ст. 4 Закону № 2374-III видавати переказні i прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, то першою подією, тобто датою збільшення валових витрат платника податку векселедавця - є дата оприбуткування товарів за ціною, визначеною договором.

Отже, статтею 4 Закону № 2374-III визначається, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

З викладеного випливає, що операції з емісії векселя не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, отже здійснення розрахунків за векселем не пов'язано із формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість по операції з придбання основних фондів.

Щодо строків позовної давності за векселем, то оскільки до простого векселя застосовуються такі ж положення, як i до переказних векселів, у разі якщо вони є сумісними з природою цих документів, зокрема щодо строку позовної давності (ст. 77 Уніфікованого Закону), то позовні вимоги, які випливають з переказного векселя проти акцептанта, погашаються після закінчення трьох років із дня терміну платежу відповідно до ст. 70 Уніфікованого Закону.

Втім, строк позовної давності стосується лише права вимоги до векселедавця, в разі коли останні не розраховується за векселем. Неоплачені, після спливу строку позовної давності, за векселем кошти можуть рахуватися як безоплатна фінансова допомога.

В такому випадку, після закінчення трьох років із дня терміну платежу за наданими по зазначеній операції простими векселями, відповідно до п. 1.22 ст. 1 та пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР, збільшаться тільки валові доходи підприємства на суму заборгованості за поставлені товари та надані роботи (послуги).

Отже, після закінчення строку позовної давності за векселем його емітент відображає валові доходи на підставі пп. 4.1.6 Закону №283/97-ВР. Валові витрати по придбанню товарів корегуванню не підлягають, так як зобов'язання по оплаті товарів було належним чином виконано, а невиконаним є платіж за векселем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про правомірність рішення відповідача щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 752739 за липень 2012 року є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції вбачає наявність підстав для його скасування та ухвалення нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Логістик» задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2013 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012р. №0000611504.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.