Рішення № 32282841, 04.07.2013, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1756/13-ц Провадження № 2/450/1242/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Гук О.П.

з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про розірвання кредитного договору та скасування нарахованої пені,-

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ «Родовід Банк», звернувся в суд з цивільним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 18.04.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 41/АА-00013.08.2, згідно умов якого йому було відкрито невідновлювальну кредитну лінію у сумі 20606,00 доларів США, строком до 18.04.2015 року, з відсотковою ставкою 14,5% річних, щомісячна плата за обслуговування кредиту 0%.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 18.04.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно якого вона взяла на себе зобов'язання солідарно відповідати перед позивачем у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором.

Своїх зобов'язань за кредитним договором відповідачі не виконали, внаслідок чого у них сформувалася заборгованість у загальному розмірі 34648,00 доларів США, з яких 13505,21 доларів США заборгованості за кредитом та 21142, 79 доларів США нарахована пеня.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися із зустрічним позовом до ПАТ «Родовід Банк» в якому просять розстрочити виконання рішення суду терміном на 6 (шість) місяців рівними частинами з моменту постановлення рішення суду та розірвати кредитний договір від 18.04.2008 року № 41/АА-00013.08.2. Окрім цього, просить постановити ухвалу про зупинення нарахування відсотків на час розгляду справи у суді. Свої вимоги мотивують тим, що заявлений позов вони визнають лише частково в частині суми розрахунку основного кредиту 12421,43 доларів США та нарахованих за визначений період відсотків в розмірі 1083,78 грн.

Стверджують, що пеня в розмірі 171256, 60 грн., нарахована банком з порушенням норм закону, та в декілька раз перевищує сам кредит. Позивачі за зустрічним позовом посилаються на положення норми ст. 233 ГК України, згідно якої суд може зменшити розмір штрафів, якщо вони є непомірно великими, порівняно із збитками, яких зазнав банк. Також вважають, що відповідно до норм ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» умови договору несправедливі, якщо штрафні санкції за його невиконання перевищують 50% від суми боргу.

Просять відповідно до ст. 258 ЦК України, застосувати строки позовної давності до вимог про стягнення пені. В обґрунтування своїх вимог також посилаються на те, що розмір пені встановлюється за згодою сторін, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, у період, за який сплачується пеня, в той час, як договором передбачено стягнення пені у розмірі 584% річних.

Окрім цього позивачі за зустрічним позовом наголосили на тому, що до звернення до суду, банк жодного разу не скеровував їм повідомлення про наявний борг.

Щодо вимог про розірвання кредитного договору, боржники стверджують, що мали місце істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні кредитного договору, а саме, у 2008 році мала місце істотна зміна курсу долара США по відношенню до національної валюти, у серпні 2011 року відповідача ОСОБА_3 було звільнено з роботи, про що банк було повідомлено, 06.08.2009 року їх дочка потрапила в дорожньо-транспортну пригоду, і її лікування потребувало значних фінансових затрат, 20.07.2010 року у їхньому будинку мала місце крадіжка особистих речей та коштів в розмірі 3300 євро, при укладенні кредитного договору вартість майна яке було предметом застави складала в 2 рази більше її вартості на день розгляду справи у суді окрім того, наголосили на тому, що банк звернувся в суд з вимогою про повернення не тільки відсотків та штрафних санкцій, а й усієї суми кредиту, чим порушив п. 1.1. кредитного договору, який встановлює кінцевий термін повернення кредиту 18.04.2015 року. Також вказують, що у договорі відсутня умова про те, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона (в даному випадку позичальник та поручитель) тому такі обставини дають підстави для розірвання договору зі встановленням судом чіткої суми заборгованості, що підлягає поверненню позивачу.

У судовому засіданні представник ПАТ «Родовід Банк» позовні вимоги підтримав з підстав вказаних у позовній заяві, просить такі задовольнити. Проти зустрічного позову заперечив їх безпідставність та необґрунтованість, просив у його задоволенні відмовити.

ОСОБА_4 та представник ОСОБА_3, ОСОБА_2, позовні вимоги за первісним позовом визнали частково, в частині стягнення з них на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості в розмірі 12421,43 дол. США суми основного боргу та 108378, 78 грн. нарахованих відсотків. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом просили відмовити. Зустрічні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, вказаних у позові, просили такі задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом слід задовольнити частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.04.2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 41/АА-00013.08.2, з подальшими змінами та доповненнями, внесених додатковою угодою від 18.04.2008 року, згідно умов п.1.1. та п. 1.5 якого банк зобов'язувався відкрити позичальнику невідновлювану кредитну лінію на загальну суму 20606,00 доларів США, з сплатою 14,5% за користування кредитними коштами, із терміном повернення кредиту 18.04.2015 року.

Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав належним чином, що підтверджено відповідною випискою із особового рахунку від 18.04.2008 року.

Відповідно до п.3.1.1. кредитного договору, при наданні кредиту, згідно п. 1.1. договору, позичальник зобов'язувався щомісячно до 10 числа кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом в сумі 374, 86 дол. США, шляхом внесення готівкою чи перерахуванням зі свого поточного рахунку на рахунок банку.

Відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього сформувалася заборгованість за кредитом в розмірі 13505,21 дол. США.

У відповідності до положення ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.6 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, боржник зобов'язувався сплачувати банку за кожен день прострочення пеню у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості.

У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність строком 1 рік.

Зважаючи на те, що ПАТ «Родовід Банк» нарахував відповідачам за первісним позовом пеню за невиконання грошових зобов'язань за період з 11.07.2008 року по 15.05.2013 року, а порушення грошового зобов'язання за кредитним договором має триваючий характер, і на момент розгляду справи у суді таке не виконане, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів пеню у межах строку позовної давності, а саме за період, котрий становить 1 рік, що передував зверненню до суду із цим позовом. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором слід задовольнити частково в розмірі 13846, 94 грн.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18.04.2008 року було укладено договір поруки між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_4, згідно умов якого поручитель зобов'язувалася солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідачі у цій справі, як солідарні боржники за кредитним договором своїх зобов'язань не виконали, через, що у них сформувалася заборгованість за кредитним договором № 41/АА-00013.08.2 від 18.04.2008 року в сумі 218625,73 гривень заборгованості, що еквівалентно 27352,15 доларів США, через що, суд вважає заявлені позовні вимоги за первісним позовом законними, обгрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, вимоги по зустрічному позову, є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо посилань позивачів за зустрічним позовом на норми ст. 233 ГК України, про неспівмірність розміру пені, суд не бере такі до уваги, оскільки між сторонами виникли цивільно-правові відносини, на які не поширюються положення ГК України, котрий регулює виключно господарсько-правові відносини в Україні.

Нормами ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положення якого поширюються на договірні відносини між підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином до відносин, що виникли між банком та фізичними особами положення цього закону не застосовуються.

Окрім того, відповідно до ст. 652 ч. 1 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак всупереч цим вимогам, позивачами за зустрічним позовом не наведено доказів того, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Вимоги про розстрочку виконання рішення, також не підлягають задоволенню за необгрунтованістю. Так, відповідно до ст. 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду, відповідачі за первісним позовом посилається на те, що присуджена по рішенню сума, становитиме грошовий розмір, який неможливо сплатити разовим платижем, що не є підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 258, 267, 526, 549, 599, 610-612, 652, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк" - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 218625,73 гривень заборгованості, що еквівалентно 27352,15 доларів США.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 2186,26 гривень судових витрат.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяВ. Є. Мусієвський