Постанова № 32282295, 08.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"08" липня 2013 р. Справа № 16/5025/835/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 04.04.2012р.

у справі № 16/5025/835/11 (суддя Магера В.В.)

за позовом Агропромислового закритого акціонерного товариства "Вікторія"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОРМС" (попередня назва СТОВ "Сокіл")

про витребування майна із чужого незаконного володіння (заява про зміну способу виконання рішення суду від 29.06.2011 р.)

за участю представників сторін:

позивача: Моісеєв Ю.О.;

відповідача: Бас Р.О.;

скаржника: ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.04.2012 р. у справі № 16/5025/835/11 за позовом Агропромислового закритого акціонерного товариства "Вікторія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОРМС" про витребування майна із чужого незаконного володіння заяву Агропромислового закритого акціонерного товариства „Вікторія" про зміну способу виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2011 року по справі № 16/5025/835/11 задоволено. Змінено спосіб виконання рішення по справі № 16/5025/835/11 від 29.06.2011 року шляхом стягнення вартості витребуваного майна в сумі 167 680,00 грн.

При винесенні вищевказаної ухвали, судом першої інстанції було встановлено, що постановою державного виконавця відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції від 18.08.2011 р. відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області №16/5025/835/11 від 11.07.2011 р. про витребування у відповідача майна. 29.09.2011 р. державним виконавцем складено акт про відсутність вказаного у наказі майна у боржника. Постановою від 11.10.2011 р. наказ суду по справі №16/5025/835/11 від 11.07.2011 р. повернуто стягувачу. Згідно Звіту про оцінку майна - нерухоме майно, розташоване за адресою: Хмельницька область Старокостянтинівський район, с. Зеленці, що проведений ПП „Центр незалежної оцінки та експертизи" ліквідаційна вартість майна станом на 12.11.2011 р. визначена в розмірі 167 680 грн.

Вирішуючи питання про те, чи наявні визначені законом підстави для задоволення клопотання позивача про зміну способу виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2011 року у справі №16/5025/835/11 шляхом стягнення із ТОВ „Агро-Ормс" 167 680 грн., судом першої інстанції було прийнято до уваги окремі положення ГПК України, роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України", а також було враховано той факт, що з наданих матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 29.09.2011р. державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій складено акт, яким встановлено відсутність вказаного у наказі суду № 16/5025/835/11 від 11.07.2011 р. майна у боржника. Крім того, відсутність реєстрації за боржником вказаного майна підтверджується довідкою Старокостянтиніського бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації від 07.09.2011 р. №1597.

З урахуванням тих обставин, які свідчать про те, що у спосіб, визначений в рішенні господарського суду Хмельницької області по справі № 16/5025/835/11 від 29.06.2011 р. виконати його неможливо, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява позивача про зміну способу виконання рішення підлягає до задоволення.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду Хмельницької області від від 04.04.2012 р. у справі № 16/5025/835/11 скасувати.

Скаржник вважає, що ухвала господарського суду є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

На момент звернення до суду першої інстанції із заявою про зміну способу виконання рішення позивач перебував у статусі боржника, відносно якого 02.06.2010 року було порушено провадження у справі про банкрутство № 13/17/79-6-10, а тому, враховуючи, що від його імені заяву було подано керуючим санацією, суд не мав змоги встановити, що по відношенню до цього боржника триває процедура санації. Відчуження будь-якого майна (майнових прав) боржника під час процедури санації може відбуватись лише в межах плану санації. Планом санації АЗАТ «Вікторія» не було передбачено відчуження права вимоги (витребування майна з чужого незаконного володіння), що виникло у боржника на підставі рішення суду від 29.06.2011 року. З огляду на це саме звернення боржника до суду із заявою про зміну способу виконання даного рішення було неправомірним.

Також, скаржник наголошує на тому, що висновок суду першої інстанції про зміну способу виконання рішення сприяв повторному протиправному відчуженню майна боржника всупереч вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Закону України «Про виконавче провадження». Так, суд не звернув уваги і на те, що рішення про визнання недійсними прилюдних торгів 07.06.2010 року, в результаті яких було протиправно реалізовано на користь відповідача нерухоме майно АЗАТ «Вікторія», було мотивовано тим, що відділ ДВС Старокостянтинівського РУЮ та СП ПП «Юстиція» продали нерухоме майно вже після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зокрема, ч. 4. ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, що після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції припустився помилки стосовно висновку про неможливість виконання рішення раніше встановленим способом, адже як саме індивідуально визначене нерухоме майно було наявним, так і особа, у володінні якої це майно перебувало, була встановлена, оскільки витребування майна з чужого незаконного володіння не передбачає дотримання принципу правонаступності осіб, що ним володіють. Скаржник наголошує на тому, що заміна на грошову (компенсаційну) форму виконання рішення могла б бути застосована судом лише у разі повного фізичного припинення існування даного майна.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було задоволено заяву позивача про зміну способу виконання рішення за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В обгрунутвання своєї позиції, позивач послався на положення ч. 1 ст. 121 ГПК України.

Також позивач вказав на те, що у поясненнях від 04.04.2012 р., наданих суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ОРМС" в судовому засіданні проти задоволення поданої позивачем заяви про зміну способу виконання рішення суду по справі не заперечувало та зазначило, що на час виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2011 року у справі №16/5025/835/11., нерухоме майно було відчужене. Вказане унеможливлює виконання рішення тим способом, який передбачений рішенням, а саме, витребуванням майна.

Від відповідача у справі також надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким вважає, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону, а тому останню слід залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На підтвердження своїх вимог, відповідач вказав на положення ст. 121 ГПК України, а також на п. 7.1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Крім того, відповідач зазначив, що в матеріалах справи наявний акт державного виконавця від 29.09.2011 року про відсутність вказаного у судовому наказі майна у боржника, а довідки СТОВ „Сокіл" № 31 від 15.09.2011 р. та Старокостянтинівського БТІ № 1597 від 07.09.2011 р. про відсутність майна у боржника підтверджують неможливість виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 29.06.2011 року у порядку і спосіб, що ним встановлено (витребувати майно).

Також відповідач наголошує на тому, що незрозумілими є доводи апелянта з приводу того, яким чином норми законів, на які він посилається у своїй апеляційній скарзі, впливають на законність оскаржуваної ухвали, оскільки стягувачем відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) є АЗАТ «Вікторія» (позивач), а боржником ТОВ «Агро-Ормс», тому посилання апелянта на взаємозв'язок між винесеною ухвалою та дією мораторію у справі про банкрутство АЗАГ «Вікторія», в той час коли останнє перебуває у статусі стягувача, а не боржника, є надуманим та не заслуговує на увагу.

8 липня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми чинного законодавства. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу господарського суду Хмельницької області від 04.04.2012 р. у справі № 16/5025/835/11 слід скасувати. Також звертає увагу суду на те, що наказом Міністерства юстиції від 02.03.2012р. № 345/5 вирішено анулювати ліцензію арбітражного керуючого ОСОБА_5, тому на думку скаржника останній не мав повноважень підписувати заяву про зміну способу виконання рішення.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні заявили, що з доводами апелянта не погоджуються, вважають їх безпідставними, а оскаржувану ухвалу такою, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.06.2011 р. задоволено позов Агропромислового закритого акціонерного товариства "Вікторія" Зеленці Старокостянтинівського району до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сокіл" Старокостянтинівського району про витребування із чужого незаконного володіння задоволено (Т.1 а.с. 56-58).

На виконання вказаного рішення суду 11.06.2011 року видано відповідні накази (Т.1 а.с. 61-62).

22.03.2012 р. позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну способу виконання рішення суду в порядку ст. 121 ГПК України з тих підстав, що майно, присуджене позивачеві, у відповідача відсутнє. Вказане унеможливлює виконання рішення суду першої інстанції шляхом витребування такого майна.

Відповідач у письмових поясненнях від 03.04.2012 р. проти задоволення поданої позивачем заяви про зміну способу виконання рішення суду по справі не заперечив та зазначив, що на час виконання рішення нерухоме майно було відчужене, у зв'язку з чим виконати вказане рішення тим способом, який передбачений процесуальним документом, є неможливим.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.04.2012 р. у справі № 16/5025/835/11 заяву позивача про зміну способу виконання рішення задоволено.

Переглядаючи вищезазначену ухвалу суду першої інстанції на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні обставини справи та положення діючого закону.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України визначає, що рішення господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, в тому числі наказів господарських судів.

Як свідчать матеріали справи, постановою державного виконавця відділу ДВС Старокостянтинівського районного управління юстиції від 18.08.2011 р. відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Хмельницької області №16/5025/835/11 від 11.07.2011 р. про витребування у відповідача силосної споруди, 1981 р.в., що знаходиться по вул. Гагаріна, 2/4 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району; автогаражу № 2, 1972 р.в., що знаходиться по вул. Гагаріна, 2/2 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району; автогаражу № 1, що знаходиться по вул. Гагаріна 2/1 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району; майстерні, 1995 р. в., що знаходиться по вул. Гагаріна, 2/3 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району; будівлі овочесховища, що знаходиться по вул. Гагаріна, 17/1 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району; будівлі зерносховища №1, насіннєвого складу, що знаходиться по вул. Гагаріна, 4/3 в с. Зеленці Старокостянтинівського району; будівлі зерносховища № 2, 1937 р. в., що знаходиться по вул. Гагаріна, 4/2 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району; будівлі зерносховища № 3, що знаходиться по вул. Гагаріна, 4/1 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району (Т. 2 а.с. 22).

29.09.2011 р. державним виконавцем складено акт, згідно з яким встановлено, що вказане у наказі майно на балансі СТОВ "Сокіл" не перебуває. Дані обставини також підтверджуються довідкою СТОВ „Сокіл" № 31 від 15.09.2011 р. та довідкою Старокостянтинівського БТІ № 1597 від 07.09.2011 р. про відсутність реєстрації за боржником вказаного майна (Т. 2 а. с. 25-27).

Постановою від 11.10.2011 р. наказ суду по справі № 16/5025/835/11 від 11.07.2011 р. повернуто стягувачу (Т. 2 а.с. 23).

Відповідно до протоколу № 18 загальних зборів учасників СТОВ „Сокіл" від 10.01.2012 р. постановлено змінити назву з СТОВ „Колос" на ТОВ „Агро-Ормс". Згідно Статуту ТОВ „Агро-Ормс" Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Ормс" створено в результаті перейменування з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Сокіл" (п. 1.1 Статуту). ТОВ „Агро-Ормс" значиться в ЄДР за ідентифікаційним кодом 31328990, що підтверджується довідкою з ЄДР серія АЄ №092698, довідкою АБ №344669. СТОВ „Сокіл" значилося в ЄДР за ідентифікаційним кодом 31328990.

Згідно Звіту про оцінку майна, що проведений ПП „Центр незалежної оцінки та експертизи", ліквідаційна вартість нерухомого майна (комплекс нежитлових будівель та споруд сільськогосподарського призначення), розташованого за адресою: Хмельницька область Старокостянтинівський район, с. Зеленці, станом на 12.11.2011 р. визначена в розмірі 167 680 грн.

Стаття 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення. За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу й порядку виконання.

В силу приписів статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, з наведених вище приписів діючого законодавства вбачається, що законодавець пов'язує вчинення господарським судом такої процесуальної дії як зміна способу та порядку виконання рішення з наявністю відповідних обставин. При цьому такі обставини за своїм характером повинні ускладнювати виконання рішення або ж робити його неможливим.

У пункті 1.3 роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/333 від 12.09.96р. „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" зазначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом відозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами зміни способу виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, у п. 4. вищевказаного роз'яснення зазначено, що за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (стаття 40 Закону України „Про виконавче провадження", господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Разом з тим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у діючій редакції на момент виникнення спірних правовідносин, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У разі відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, державний виконавець повинен складати відповідний акт, в якому мають відображатися всі проведені державним виконавцем дії щодо розшуку майна.

Так, в матеріалах справи міститься копія акту від 29.09.2011 р., складеного державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій, яким встановлено відсутність вказаного у наказі суду №16/5025/835/11 від 11.07.2011 р. майна у боржника. Зокрема, у вказаному акті державним виконавцем зазначено, що в ході перевірки обліку книги основних засобів, було встановлено, що силосна споруда 1981 р.в., що знаходиться по вул. Гагаріна, 2/4 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району; автогараж №2, 1972 р.в., що знаходиться по вул. Гагаріна, 2/2 в с.Зеленці, Старокостянтинівського району; автогараж №1, що знаходиться по вул. Гагаріна 2/1 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району; майстерня, 1995 р. в., що знаходиться по вул. Гагаріна, 2/3 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району; будівля овочесховища, що знаходиться по вул. Гагаріна, 17/1 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району; будівля зерносховища №1, насіннєвий склад, що знаходиться по вул. Гагаріна, 4/3 в с. Зеленці Старокостянтинівського району; будівля зерносховища №2, 1937 р. в., що знаходиться по вул. Гагаріна, 4/2 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району; будівля зерносховища № 3, що знаходиться по вул. Гагаріна, 4/1 в с. Зеленці, Старокостянтинівського району на балансі СТОВ "Сокіл" (с. Яремичі Старокостянтинівського району) не перебуває (Т. 2 а. с. 25).

Крім того, дані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи довідкою СТОВ „Сокіл" № 31 від 15.09.2011 р., згідно з якою вищевказане майно на балансі та у власності СТОВ "Сокіл" (с. Яремичі Старокостянтинівського району) не перебуває (Т.2 а.с. 26).

Довідкою Старокостянтинівського БТІ № 1597 від 07.09.2011 р. також підтверджується той факт, що за ТзОВ "Сокіл" право власності не зареєстровано (Т. 2 а. с. 27).

Таким чином, встановлені обставини свідчать про неможливість виконання рішення суду у спосіб, визначений рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.06.2011 р. у справі 16/5025/835/11, шляхом витребування нерухомого майна у відповідача, оскільки вказане майно в останнього відсутнє.

З урахуванням того факту, що вартість майна, встановлена висновком ПП „Центр незалежної оцінки та експертизи" становить 167 680 грн., за доцільне є змінити спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення з відповідача вказаної суми.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія зважає на те, що фактичні обставини справи належним чином доводять факт неможливості виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 29.06.2011 р. у справі 16/5025/835/11, що, в свою чергу, вказує на наявність підстав для задоволення заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення у порядку статті 121 ГПК України.

Твердження скаржника, відносно того, що наказом Міністерства юстиції від 02.03.2012р. № 345/5 вирішено анулювати ліцензію арбітражного керуючого ОСОБА_5, тому на думку скаржника останній не мав повноважень підписувати заяву про зміну способу виконання рішення є помилковим, оскільки в п.4 наказу зазначено, що рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через 30 днів, тобто 02.04.2012р., а заяву подано суду першої інстанції 22.03.2012р.

З урахуванням зазначеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення та про наявність визначених законом підстав для задоволення вказаної заяви.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суперечать вимогам чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали в порядку статті 104 ГПК України.

З врахуванням викладеного, Хмельницької області від 04.04.2012 р. у справі № 16/5025/835/11 слід залишити без змін, а апеляційну фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського Хмельницької області від 04.04.2012 р. у справі № 16/5025/835/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1- без задоволення.

2. Справу № 16/5025/835/11 надіслати господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.