Ухвала суду № 32281970, 10.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2п/1006/3/12 Головуючий у І інстанції Додатко В.Д.Провадження № 22-ц/780/920/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.Категорія 26 10.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

4 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Баліну П.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

в с т а н о в и л а:

У листопаді ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суд із вказаним позовом посилаючись на те, що за кредитним договором № Д 07- 02 - 83 МК від 04.05.2007 року ОСОБА_3 04.05.2007 року отримала кредит у розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення 03.05.2012 року.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів - додаток №1 до вказаного кредитного договору.

Позивач посилався на те, що свої забов'язання перед відповідачем виконав, проте остання забов'язання перед банком не виконала і має заборгованість в сумі 577 656,60 грн.

Позивач також вказував, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 зобов'язувалися за договором поруки виконувати вимоги кредитного договору, які взяла на себе ОСОБА_3 і не виконала.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку на якому розміщена будівля.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на свою користь заборгованість в розмірі 73 029,57 (доларів США ), що за курсом 7.9099 гривень відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/391 від 11.10.2010 року складає 577 656,59 грн. за вказаним кредитним договором.

Також просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № Д 07-02-83 МК від 04.05.2007 року звернути стягнення на будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, та виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, які зареєстровані і проживають у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі знаттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у Бородянському районі РВ ГУ МВС України в Київській області.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року позовну заяву задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № Д 07-02-83 МК від 04.05.2007 року в сумі 73029, 57 (дол. США), що за курсом 7,9099 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ № 417\391 від 11.10.2010 року складає 577 656,59 грн.

Звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 125,2 кв.м., житловою площею - 66,7 кв.м., та надвірних будівель біля нього: сараю літ. «Б»- з цегли, сараю літ. «В» - в одну дошку, туалет літ «Г» - в одну дошку, дітній душ літ. «Д» - обшитого плоским шифером, огорожі №1, 2, 4, 6, 7 - дерев'яний в металевих стовпах, колодязя № 3 - із залізобетонних кругів, зливної ями № 5 із залізобетонних кругів, навісу літ. «Е» - в одну дошку, які розташовані за адресою: Київська область, Бородянський район, смт. Немішаєве, вул. Заводська,буд. 2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б\н від 07.05.2007 року) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приват Банк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна, Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «Приват Банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, які зареєстровані і проживають у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, із зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб у Бородянському районі РВ ГУ МВС України в Київській області.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» судові витрати: судовий збір в сумі 1 708,50 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що за рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 грудня 2008 року по справі 2-1440/08 з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «Приват Банк» за кредитним договором № Д-07-02-83 МК від 04 травня 2007 року було стягнено 217 106,06 гривень.

За кредитним договором № Д 07-02-83 МК від 04.05.2007 року ОСОБА_3Л 04.05.2007 року отримала кредит у розмірі 50 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення 03.05.2012 року, проте взяті на себе зобов'язання остання не виконала.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції правомірно керувався положеннями ст.526, 527, 530 ЦК України, відповідно до яких грошові зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк та відповідно до умов договору.

ОСОБА_8 та ОСОБА_5 зобов'язувалися за договором поруки виконувати вимоги кредитного договору, які взяла на себе ОСОБА_3 (а.с. 15 - 18, 22,23).

Також судом першої інстанції встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку на якому розміщена будівля ( а.с.19).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Виходячи із вищенаведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд правомірно задовольнив позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» зазначивши розмір вимог, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, спосіб реалізації та початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення вказано всі необхідні відомості, передбачені наведеними статтями.

Не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог банка про виселення відповідачів порушено ст. 39 Закону України «Про іпотеку», ч. 3 ст. 109 ЖК України, оскільки не додержана процедура виселення.

Відповідно до ст. ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про виселення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що згідно з частиною 4 статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У відповідності ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши спір, повно та всебічно дослідив й оцінив обставини справи, надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ « Приват Банк».

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга апелянта підлягає відхиленню, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: