Постанова № 32281685, 12.06.2013, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2106/13-а

Провадження № 2-а/553/61/2013

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12.06.2013м. м. ПолтаваЛенінський районний суд м. Полтави у складі:

Головуючого судді - Тимчука Р.І.,

При секретарі - Васильєвій Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Полтави, третіх осіб - Державна судова адміністрація України, Апеляційний суд Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював на посаді судді Апеляційного суду Полтавської області з 09 квітня 2002 року по 04 листопада 2010 року, а з 5 листопада 2010 року, відповідно до постанови Верховної Ради України від 7 жовтня 2010 року звільнений з посади у відставку.

Після виходу у відставку йому призначено довічне грошове утримання в розмірі 90% виходячи із заробітної плати(грошового забезпечення) яку він мав на момент звільнення.

З 1січня 2013 року заробітна плата ( грошове забезпечення) працюючого судді становить 22448 грн. 90 коп.( посадовий оклад -12617 грн. 00 коп. + надбавка за вислугу років - 9831 грн. 90 коп.).

Посилаючись на вимоги частини третьої статті 44 Закону України "Про статус суддів", який діяв на момент спірних правовідносин, позивач звернувся до відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Полтави із заявою про перерахування йому довічного грошового утримання виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Оскільки відповідач відмовив у перерахуванні довічного грошового утримання позивач звернувся із цією заявою до суду і просить визнати дій протиправними та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо перерахування довічного грошового утримання. При постановленні судового рішення просить встановити судовий контроль, передбачений статтею 267 КАС України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву і просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а справу розглянути без його участі.

Відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Полтави в судове засідання не з»явився, попередньо подавши до суду заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1 в якому просили справу розглядати без їх участі.

Треті особи в судове засідання не з'явилися попередньо не повідомивши суд про причини своєї неяки.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Полтави безпідставно відмовив позивачу ОСОБА_1 у перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання, посилаючись на частину четверту статті 138 Закону України ?Про судоустрій і статус суддів?, згідно якої перерахунок довічного грошового утримання передбачено лише для суддів Конституційного суду.

Згідно частини першої статті 123 Закону України "Про судоустрій України", який діяв в період проходження служби позивача, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до Закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.

У відповідності до частини третьої статті 44 Закону України "Про статус суддів", який діяв на момент спірних правовідносин, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту до виходу у відставку.

Постановою Верховної Ради України ?Про доповнення Постанови Верховної Ради України ?Про порядок введення в дію Закону України ?Про статус суддів? від 24 лютого 1994 року(№4016-ХІІ), яка діяла до 01 січня 2011 року, передбачено, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Однією із гарантій соціального захисту до виходу позивача у відставку є виплата йому довічного щомісячного грошового утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати, тобто грошової суми, яка змінювалась у відсотковому відношенні до суми заробітної плати, а у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №18-рп/2011, правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними.

У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у Рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошує, що частина третя Статті 22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Складовою цих гарантій відповідно до частини першої статті 130 цього Закону є обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів.

Пунктом 6.1 Європейської Хартії про закон ?Про статус суддів? від 10 липня 1998 року передбачено, що судді, які виконують професійно свої суддівські функції, мають право на винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішень і в роботі взагалі, щоб ніщо не могло вплинути на їх незалежність та неупередженість; статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді(пункт 6.4).

Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 сформулював правову позицію, згідно з якою норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, встановлені статтею 44 Закону України ?Про статус суддів?, не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям передбачених цим Законом пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від грошових доходів суддів і тим самим не можуть знижуватися гарантії їх незалежності(абзац другий пункту 7 мотивувальної частини).

Більше того, позивач ОСОБА_1 звільнений у відставку в той період, коли діяли всі вище зазначені норми щодо захисту соціальних гарантій судді, в тому числі і у відставці.

В рішенні від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 Конституційний Суд України, враховуючи попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішенням від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, зазначив, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості(абзац п'ятий пункту 2.2 мотивувальної частини рішення).

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними, є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня. Умови і порядок виплати цього утримання встановлюються Законом України ?Про статус судді?. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005(справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

Суддям, які вийшли у відставку, призначається пенсія на умовах, передбачених Законом України ?Про державну службу?, що визначено статтею 43 Закону України ?Про статус суддів?. Відповідно до частини четвертої цієї статті судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або щомісячне довічне грошове утримання. При цьому розмір такого утримання не обмежений. Частини друга, п'ята статті 37 Закону України ?Про державну службу? визначили, що пенсія державним службовцям встановлюється без обмеження її граничного розміру.

Положення Європейської хартії про закон про статус суддів від 10 липня 1998 року передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу на пенсію з посади судді та які виконували професійні обов'язки судді протягом визначеного строку, повинні отримувати виплати після виходу на пенсію, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня їх останньої заробітної плати на посаді судді(пункт 6.4).

За викладених обставин відмова відповідача від перерахування мені щомісячного довічного грошового утримання є протиправною і такою, що суперечить Закону.

Таким чином, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на Законі і їх слід задовольнити частково.

Згідно частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат(частина друга статті 267 КАС).

У відповідності до пункту вісімнадцятого статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється Пенсійний фонд України та його органи.

На підставі статтей 126, 130 Конституції України, статтей 43, 44 Закону України "Про статус суддів? 1992 року, Постанови Верховної Ради України ?Про доповнення Постанови Верховної Ради України ?Про порядок введення в дію Закону України ?Про статус суддів? статті 123 Закону України "Про судоустрій України" 2002 року, керуючись статтей 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Полтави, третіх осіб - Державна судова адміністрація України, Апеляційний суд Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі міста Полтави щодо відмови в перерахуванні щомісячного довічного грошового утримання - неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі міста Полтави здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 і визначити такий спосіб виконання судового рішення: щомісячно, починаючи з 1 січня 2013 року, при зміні грошового утримання працюючого судді Апеляційного суду Полтавської області здійснювати перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і виплачувати судді Чернову Сергію Івановичу щомісячне довічне грошове у розмірі 90 відсотків від суми грошового утримання працюючого судді.

Встановити строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві до суду звіту про виконання постанови, яка вимагає вчинення певних дій, в строк один місяць з моменту проголошення постанови.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Копію постанови направити начальнику Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві - для виконання.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Р. І. Тимчук