Постанова № 32281500, 08.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. Справа№ 910/8152/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Чілібі В.В., представник за довіреністю № 141/16 від 11.01.2013;

від відповідача - Фрідмо Л.М., представник за довіреністю № 59 від 18.03.2013,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна Лтд" на ухвалу господарського суду міста Києва про забезпечення позову від 25.04.2013 у справі № 910/8152/13 (суддя Босий В.П.) за позовом публічного акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат" до товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна Лтд" про стягнення 3 268 556 грн. 90 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький оліяжиркомбінат" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна Лтд" про стягнення штрафу в сумі 3 268 556 грн. 90 коп.

Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти в межах суми боргу, які знаходяться на існуючих поточних рахунках відповідача, а також на все майно відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2013 по справі № 910/8152/13 накладено арешт на належні товариству з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна Лтд" грошові кошти в межах суми 3 268 556 грн. 90 коп., які знаходяться на банківських рахунках відповідача; в іншій частині вимог за заявою відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що такі заходи запобігатимуть утрудненню чи унеможливленню виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Не погодившись з ухвалою про забезпечення позову, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2013 по справі № 910/8152/13 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що місцевим господарським судом не встановлено та не наведено наявність обставин, передбачених ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, які є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

В засіданні апеляційного суду 08.07.2013 року представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача надав пояснення, якими заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Умовою застосування заходів забезпечення позову законодавцем в статті 66 Господарського процесуального кодексу України визначено утруднення чи неможливість виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні положення містяться у Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006р. №01-8/2776.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як зазначалося вище, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Виходячи зі змісту позовної заяви, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 3 268 556 грн. 90 коп.

за неналежне виконання умов Договору переробки від 23.03.2012 № 23-03-12/229.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти боржника в межах суми боргу у розмірі 3 268 556 грн. 90 коп., пов'язано з предметом позовних вимог, є співмірним та адекватним заходом із заявленими позивачем вимогами.

Колегія суддів погоджується з тим, що вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а у разі задоволення позову забезпечить можливість уникнення труднощів при виконанні рішення суду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у заяві про вжиття заходів забезпечення позову зазначив конкретні обставини, які підтверджують, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Так, невиконання відповідачем умов Договору переробки від 23.03.2012 № 23-03-12/229 в частині недопостачання позивачу сировини свідчить про відсутність в необхідному обсязі у відповідача коштів та майна необхідних для виконання зобов'язань за договором.

В свою чергу, зменшення обсягів поставок сировини відповідачем свідчить про зменшення кількості його майна.

Отже, існує достатньо обґрунтоване припущення, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду.

Слід також зазначити, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти боржника повністю відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається, а отже місцевим господарським судом заяву позивача задоволено частково цілком правомірно.

Апелянт також посилається на те, що оскаржуваною ухвалою накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках відповідача не в межах загальної суми заборгованості в розмірі 3 268 556 грн. 90 коп., а на кожний рахунок в зазначеній сумі.

Отже, грошові кошти відповідача арештовано на суму яка значно перевищує суму позову.

Крім цього, відповідач зазначає про те, що виконавчою службою виконується в примусовому порядку оскаржувана ухвала та держаним виконавцем накладено арешт на грошові кошти відповідача в розмірі понад 10 000 млн. грн.

Наведені доводи є необґрунтованими з наступних підстав.

Так, в резолютивній частині оскаржуваної ухвали чітко вказано, що арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна Лтд" накладено в межах суми боргу у розмірі 3 268 556 грн. 90 коп.

Тлумачення резолютивної частини ухвали, як накладення арешту на кошти, що містяться на вказаних рахунках у сумі по 3 268 556 грн. 90 коп. на кожному з рахунків є неправильним.

У випадку, накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти відповідача розмір яких перевищує 3 268 556 грн. 90 коп., відповідач не позбавлений права на оскарження таких дій відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізував докази в обґрунтування заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову та правомірно дійшов висновку, що застосування такого заходу до забезпечення позову як накладення арешту на кошти відповідача повністю узгоджується з принципами розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом не встановлено та не наведено наявність обставин, передбачених ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, які є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

Отже, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Комодітіз Україна Лтд" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2013 у справі № 910/8152/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/8152/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.