Рішення № 32281042, 05.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2013 р. Справа № 911/2299/13

За позовом Дочірнього підприємства „Управління баштових кранів „Відкритого акціонерного товариства „Будмеханізація"

до Приватного акціонерного товариства „Агробудмеханізація"

про стягнення 7 044,60грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Онопрієнко О.П. (дов. № 1 від 16.01.2013р.);

від відповідача Крисюк М.М. (дов. № 374/1 від 09.06.2013р.).

Обставини справи:

Дочірнє підприємство „Управління баштових кранів „Відкритого акціонерного товариства „Будмеханізація" (далі - позивач) звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства „Агробудмеханізація" (далі - відповідач) про стягнення 57 030,60грн. заборгованості, з яких: 49 986грн. боргу за надані згідно договору № 67/12/134/03-2012 від 23.10.2012р. послуги, 1 705грн. пені, 4 998,60грн. штрафу та 341грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 67/12/134/03-2012 від 23.10.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2013р. порушено провадження у справі № 911/2299/13, розгляд справи призначено на 05.07.2013р.

05.07.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 406 від 04.07.2013р. (вх. № 14696 від 05.07.2013р.), згідно якого зазначив про сплату ним 26.06.2013р. позивачеві суми основного боргу у розмірі 49 986грн. та визнав позовну вимогу про стягнення 4 998,60грн. штрафу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, який прийнято судом.

05.07.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог № 271 від 05.07.2013р. (вх. № 14707 від 05.07.2013р.), згідно якої останній, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 1 705грн. пені, 4 998,60грн. штрафу та 341грн. 3 % річних, оскільки після порушення провадження у справі (12.06.2013р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 49 986грн. Вказана заява прийнята судом.

Абзацами четвертим та п'ятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

У судовому засіданні 05.07.2013р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, представник відповідача заперечив проти зменшених позовних вимог в частині стягнення 4 998,60грн. штрафу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2012р. між Приватним акціонерним товариством „Агробудмеханізація" (Замовник) та Дочірнім підприємством „Управління баштових кранів „Відкритого акціонерного товариства „Будмеханізація" (Виконавець) укладено договір № 67/12/134/03-2012, згідно якого виконавець зобов'язався надати послуги по виконанню будівельно-монтажних робіт (далі - послуги) на будівельному об'єкті: „Будівництво громадсько-спортивного комплексу з благоустроєм та озелененням прилеглої території на житловому масиві Вигурівщина-Троєщина 11-й мікрорайон, будівельні ділянки, 72, 73, 74 у Деснянському районі м. Києва баштовими кранами КБ-674, а замовник - організувати надання послуг на будівельному об'єкті та провести оплату наданих виконавцем послуг .

Виконавець щомісячно не пізніше останнього дня звітного місяця надає замовнику довідку про виконані роботи та витрати (форми № КБ-3, далі - довідка), оформлену по договірних цінах, згідно п. 4.1. договору. Оплата наданих виконавцем послуг проводиться на підставі довідок. Замовник щомісячно в термін до десятого числа, проводить оплату наданих виконавцем послуг за попередній місяць (п.п. 5.1., 5.3., 5.5. договору).

Згідно п. 7.1. договору термін дії договору з моменту його підписання до повного виконання сторонами умов та обов'язків по договору.

На виконання п. 1.1. договору № 67/12/134/03-2012 від 23.10.2012р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 241 626грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 15-18), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач свій обов'язок, передбачений договором, з оплати наданих згідно договору послуг, виконав повністю, сплативши до порушення провадження у справі (12.06.2013р.) 191 640грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 19-21) та 49 986грн. після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 2313 від 26.06.2013р. (а.с. 28), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору № 67/12/134/03-2012 від 23.10.2012р. послуги на момент судового розгляду справи відсутній (241 626грн. - 191 640грн. - 49 986грн.), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 19-21, 28).

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 32-33), є вимоги про стягнення 1 705грн. пені, 4 998,60грн. штрафу та 341грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач на виконання п. 1.1. договору № 67/12/134/03-2012 від 23.10.2012р. надав відповідачу послуги на загальну суму 241 626грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 15-18), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору; відповідач свій обов'язок, передбачений договором, з оплати наданих згідно договору послуг, виконав повністю, сплативши до порушення провадження у справі (12.06.2013р.) 191 640грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 19-21) та 49 986грн. після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 2313 від 26.06.2013р. (а.с. 28), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за надані згідно договору № 67/12/134/03-2012 від 23.10.2012р. послуги на момент судового розгляду справи відсутній (241 626грн. - 191 640грн. - 49 986грн.), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 19-21, 28).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 1140 від 01.01.2009р., позивачем за період з 10.03.2013р. по 31.05.2013р. нарахована пеня в сумі 1 705грн. на суму боргу 49 986грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В разі порушення замовником строків оплати за договором більше ніж на один місяць, останній сплачує на користь виконавця штраф у розмірі 10 % від суми невиконаного зобов'язання та неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний прострочений день оплати (п. 6.5. договору).

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 7), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 10.03.2013р. по 31.05.2013р. на суму боргу 49 986грн., становить 1 705грн. Відтак, вимога про стягнення 1 705грн. пені підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 998,60грн. штрафу у розмірі 10 % від суми невиконаного зобов'язання на підставі п. 6.5. договору за порушення строків оплати.

Суд встановив, що зазначений в п. 6.5. договору 10 процентів від суми простроченого платежу за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не оплатив надані позивачем послуги протягом більше ніж 1 місяць з моменту виникнення обов'язку з оплати наданих послуг, штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 6.5. договору) у загальному розмірі 4 998,60грн. (10 % від 49 986грн. (вартість неоплачених послуг понад 1 місяць)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 998,60грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

Твердження представника відповідача про неможливість одночасного стягнення пені та штрафу як таке, що суперечить ст. 61 Конституції України, не приймаються судом як безпідставні, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 67/12/134/03-2012 від 23.10.2012р., позивачем за період з 10.03.2013р. по 31.05.2013р. нараховано 341грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку 3 % річних (а.с. 7), арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 10.03.2013р. по 31.05.2013р. складає 341грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 341грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1 705грн. пені, 4 998,60грн. штрафу та 341грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Агробудмеханізація" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 76-А; код ЄДРПОУ 13708491) на користь Дочірнього підприємства „Управління баштових кранів „Відкритого акціонерного товариства „Будмеханізація" (04209, м. Київ, Оболонський р-н., вул. Лебединська, буд. 2; код ЄДРПОУ 04012856) 1 705 (одну тисячу сімсот п'ять гривень) 00 коп. пені, 4 998 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім гривень) 60 коп. штрафу, 341 (триста сорок одну гривню) 00 коп. 3 % річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять гривень) 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 08.07.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко