Ухвала суду № 32281018, 04.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-3/4964-2012 04.07.13

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор»

на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного

управління юстиції у м. Києві

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор»

до Аграрного фонду

про стягнення 88 656,77 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явились

Від відповідача не з'явились

Від ВДВС Лисенко О.В. - по дов. № б/н від 14.01.2013

СУТЬ СПОРУ :

Рішенням Господарського суду міста Києва № 5011-3/4964-2012 від 26.06.2012 частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з Аграрного фонду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор» 71 140,65 грн. основного боргу, 7 612,05 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 4 560,80 грн., 1 666,27 грн. витрат по сплаті судового збору.

16.07.2012, в зв'язку з набранням рішенням законної сили, Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

17.06.2013 позивач звернувся до господарського суду зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/4964-2012 від 16.07.2012;

- визнати неправомірною бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві по розгляду скарги ТОВ «Райз-Цукор» від 01.03.2013 на бездіяльність державного виконавця;

- скасувати постанову головного державного виконавця Лисенко О.В. Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 18.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачеві;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві здійснити примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/4964-2012 та сплатити позивачу 84 979,77 грн., присуджених за ним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/4964-2012 від 20.06.2013 скаргу призначено до розгляду на 04.07.2013.

Позивач (скаржник) в судове засідання 04.07.2013 не з'явився.

Відповідач в судове засідання 04.07.2013 не з'явився, письмові пояснення з приводу викладених в скарзі позивача обставин не подав.

ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві у поданих в судовому засіданні 04.07.2013 поясненнях зазначає наступне. На підставі наказу суду № 5011-3/4964-2012 від 16.07.2012 23.08.2012 відкрито виконавче провадження з терміном для самостійного виконання до 29.08.2012. До вказаного терміну рішення суду не виконано, тому, керуючись ст. 33 «Про виконавче провадження» дане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження. Останнє виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження 02.04.2013, тому керуючись п. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого провадження, тому строк виконання вищевказаного наказу державним виконавцем не порушено. Також у запереченнях зазначає, що в ході примусових виконавчих дій за зведеним виконавчим провадженням неодноразово виставлялись платіжні вимоги до банків для примусового списання коштів з рахунків боржника, які відкриті, згідно відповіді ДПС України, в ГУ ДКСУ у м. Києві та Держказначейській службі України в м. Києві, але платіжні вимоги повертались без виконання посилаючись на механізм, встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету міністрів України № 845 від 03.08.2011 (далі - Порядок). на підставі відповіді Державної податкової служби України рахунки боржника відкриті в Держказначейській службі України. При винесенні постанови про арешт коштів боржника за зведеним виконавчим провадженням, яка направлялась до ГУДКСУ у м. Києві, Держказначейської служби України, АТ «Укрексімбанк» (кошти відсутні, відповідно до відповіді АТ «Укрексімбанк») казначейської службою відмовлено в прийнятті даної постанови, з тих же підстав, що й повернення без виконання платіжних вимог. Крім того та майно боржника, а саме на всі автотранспортні засоби винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідно до п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключено органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Згідно з п. 24 Порядку стягувані на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п. 6 цього Порядку. З огляду на викладене 18.05.2013 на підставі ст. 47 п. 9 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві з метою подальшого пред'явлення до органів державної казначейської служби. Враховуючи викладене просить в задоволенні скарги відмовити повністю.

Згідно з ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника органу ДВС, Господарський суд міста Києва, встановив:

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Частиною 1 п. 1 статті 19 Закону визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема судових наказів.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з відповідною заявою до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 21.08.2012.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

23.08.2012 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Лисенко О.В. винесено постанову ВП № 33960225 про відкриття виконавчого провадження, згідно якої відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/4964-2012 від 16.07.2012 про стягнення з Аграрного фонду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор» боргу в розмірі 84 979,77 грн.

Даною постановою встановлено боржнику строк для добровільного виконання - до 29.08.2012.

Також у постанові зазначено про те, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк його виконання відбудеться в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Відповідно до п. 1 ст. 33 Закону у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

29.11.2012 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Лисенко О.В. винесено постанову (у справі № 1736/23) в якій зазначено, що при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/4964-2012 від 16.07.2012 встановлено, що боржник в наданий для добровільного виконання строк рішення судом не виконано, тому на підставі ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено виконавче провадження № 1736/23 приєднати до зведеного виконавчого провадження про стягнення з Аграрного фонду на користь юридичних та фізичних осіб - № 593/23.

Скаржник в обґрунтування скарги посилається на те, що в порушення вимог п. 2 ст. 30 Закону з часу винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.08.2012 державним виконавцем не проведено жодних виконавчих дій для стягнення суми боргу.

Пункт 2 ст. 30 Закону встановлює, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Разом з цим, вказана норма встановлює, що строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Як свідчать матеріали справи останнє виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження № 593/23 - 02.04.2013.

Оскільки, виконавче провадження з примусового виконання наказу суду № 5011-3/4964-2012 від 16.07.2012 було приєднано до зведеного виконавчого провадження № 593/23, строк для проведення виконавчих дій не є порушеним.

Закон визначає, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 6 Закону встановлює, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

Наявні копії виконавчого провадження свідчать, що виконавчі дії з примусового виконання наказу суду № 5011-3/4964-2012 від 16.07.2012 до 22.01.2013 державним виконавцем не здійснювались.

Так, отримавши 18.01.2013 від Державної податкової служби України відповідь про наявність рахунків боржника у Державній казначейській службі України державний виконавець надав Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві пакет документів разом з платіжною вимогою № 292/23 від 22.01.2013, яка останнім 11.02.2013 була повернута без виконання.

В подальшому лише 11.03.2013 державним виконавцем прийнято постанову № 292/23 про арешт коштів боржника та постанову № 292/23 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постанова № 292/23 від 11.03.2013 про арешт коштів боржника була надіслана до Державної казначейської служби України та повернута останнім без виконання.

Отже, не відповідають дійсності твердження скаржника, що державною виконавчою службою не було вчинено жодних дій для стягнення суми боргу.

Однак, суд вважає, що все ж таки державний виконавець мав здійснювати виконавчі дії в менш тривалий час.

З огляду на викладене суд приходить до висновку що вимоги скаржника щодо визнання неправомірною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/4964-2012 від 16.07.2012 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Позивач звертався до начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві зі скаргою № 24 від 01.03.2013 (надіслана рекомендованою кореспонденцією 06.03.2013 та отримана органом ДВС 11.03.2013, що підтверджується поштовою квитанцією № 57/19484.8 та повідомленням про вручення поштового відправлення), в якій просив провести перевірку додержання державним виконавцем чинного законодавства щодо вчинення виконавчих дій та зобов'язати державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Лисенко О.В. усунути допущені порушення чинного законодавства та неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону.

В поданій до суду скарзі позивач вказує на те, що ним не було отримано ні постанови про результати розгляду скарги начальником ні відповіді на неї.

Однак, як вбачається з копії матеріалів виконавчого провадження, наданого державним виконавцем, в них міститься відповідь начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Гоцій Б.І. за № 455/23 від 03.04.2013, в якій повідомляється, що відповідно до наказу № 5011-3/4964-2012 від 16.07.2011 відкрито виконавче провадження з терміном для самостійного виконання до 29.08.2012. Боржником самостійно рішення суду не виконано, тому на даний час проводяться примусові виконавчі дії щодо стягнення боргу за даним виконавчим документом шляхом направлення запитів до відповідних служб. При цьому зазначено, що подана позивачем скарга не відповідає вимогам ст. 82 Закону, а тому розглянута як звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Доказів надіслання вказаної відповіді начальника на адресу позивача надані копії матеріалів виконавчого провадження не містять.

Разом з цим, викладене не свідчить про бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Таким чином, вимоги скарги щодо визнання неправомірною бездіяльність начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві по розгляду скарги ТОВ «Райз-Цукор» від 01.03.2013 на бездіяльність державного виконавця не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

18.05.2013 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві Лисенко О.В. при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/4964-2012 від 16.07.2012 винесено постанову ВП № 33960225 про повернення виконавчого документа стягувачеві з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 наказ суду не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби та має виконуватись органами державної казначейської служби у спосіб. Передбачений чинним законодавством.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Пункт 2 ст. 3 Закону встановлює, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно з п. 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова ВП № 33960225 від 18.05.2013 про повернення виконавчого документа стягувачеві винесена державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві правомірно, тому вимоги скаржника в частині її скасування задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, а також те, що виконання наказу Господарського суду міста Києва № 5011-3/4964-2012 від 16.07.2012 у відповідності до Порядку має здійснюватись органом Казначейства, вимоги скаржника про зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві здійснити примусове виконання даного наказу задоволенню також не підлягають.

Разом з цим, суд відзначає наступне

Пунктом 6 Порядку передбачено, що строки пред'явлення виконавчих документів перериваються в разі пред'явлення їх до виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішень про стягнення коштів в установленому порядку.

Стаття 23 Закону встановлює, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє (п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор» є не обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор» на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова