Постанова № 32280526, 27.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року 810/2891/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гайдая В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

6 червня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (ФОП ОСОБА_3) із позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 24 травня 2013 року №0001381702.

Зазначав, що твердження податкового органу про нікчемність правочину, яке стало підставою прийняття оскаржуваного рішення, не відповідає реальності і товарності угоди із товариством «РТК-Групп». Підкреслював, що було виконано усі умови податкового законодавства, правомірно сформовано податковий кредит, наявні усі необхідні документи для операцій відповідного виду, а висновки Інспекції пов'язані з діяльністю іншої юридичної особи та не враховують індивідуального характеру відповідальності позивача.

Посилаючись на невідповідність Акта перевірки реальним обставинам здійснення ним господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, у частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість, просив визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, стверджував, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття такого рішення та стягнення штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення у повному обсязі, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта № 587/17-10/НОМЕР_1 від 25 квітня 2013 року, у період з 12 квітня по 18 квітня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, відповідачем порушено вимоги пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 20916,67 грн. по декларації за липень 2011 року.

На підставі згаданого Акта, 24 травня 2013 року Інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення №0001381702 та визначено грошове зобов'язання за основним платежем 20916,67 грн. і штрафні санкції у сумі 5229,17 грн.

Як видно зі змісту Акта, йдеться про нікчемність угоди як безтоварної, стверджується ненадання відповідачем необхідних документів, що, за висновками податкового органу, підтверджує нереальність операцій.

Як вбачається із самого Акта та наказу №233 (а.с.106), перевірка призначена 11 квітня 2013 року та наступного дня розпочата. Повідомлення про проведення перевірки позивач отримав лише 27 квітня 2013 року (а.с.106 зв.), тобто після її завершення.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, суд звертає увагу, що надіслання рекомендованим листом відповідного наказу вимагає доказів (повідомлення) про його вручення адресату.

Оскільки докази належного повідомлення позивача про перевірку до початку її проведення - відсутні, то висновки про ненадання певних документів є надуманими. До того ж, підстав для початку її проведення, за таких обставин, - не було.

Так, приводом для перевірки та підставою для твердження про нікчемність угод є опосередковані дані, зокрема Акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 29.122012 року № 426/22-7/33634708 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «РТК Групп», також ДПІ зазначено відсутність товарно-транспортної накладної та сертифікатів якості.

Проте врахування зазначеного як єдиних доказів безтоварності є передчасним та помилковим.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований Васильківською районною державною адміністрацією 27 січня 2004 року (а.с.57-59), перебуває на податковому обліку у Васильківській ДПІ. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основним видом його діяльності є посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту (а.с.59).

У ході судового розгляду встановлено, що у лютому 2011 року між позивачем та ТОВ «РТК-Групп» укладено договір поставки № 2302/1 від 23 лютого 2011 року (а.с.48-50), за яким Постачальник (ТОВ «РТК-Групп») зобов'язується передати Покупцю (ФОП ОСОБА_3) товар (товари), згідно рахунків-фактури, що є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами договору. Передача товару від Постачальника Покупцеві здійснюється за видатково-прибутковою накладною та оформленою Покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару. Передача товару від Постачальника Покупцеві здійснюється на складі Постачальника, також Постачальник може здійснювати доставку товару в пункт поставки, вказаний Покупцем.

За умовами згаданого договору ФОП ОСОБА_3 придбав обприскувач ОРВ-2000, комп'ютер та регулятор тиску з електроклапанною групою. Оскільки продукцію одержував безпосередньо ОСОБА_3, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не оформлювалися.

На підтвердження факту одержання вказаних товарів позивачем надано такі документи:

- рахунок-фактура № СФ-0606 від 6 червня 2011 року (ПДВ 11583,33грн. - а.с.51), видаткова накладна №РН-170 від 6 червня 2011 року (а.с.53), податкова накладна №24 від 6 червня 2011 року (а.с.56);

- рахунок-фактура № СФ-1006 від 8 червня 2011 року (ПДВ 9333,33 грн. - а.с.52), видаткова накладна №РН-179 від 8 червня 2011 року (а.с.54), податкова накладна №33 від 8 червня 2011 року (а.с.55).

Також позивачем надано копії банківської виписки по особовим рахунком за 8 червня та 10 червня 2011 року на підтвердження оплати в повному обсязі за отримані товари (а.с.65).

На підтвердження оприбуткування придбаних товарів, позивачем надано витяг із Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, яки провадять незалежну професійну діяльність, за №19379 із відображенням видаткових накладних та вартості придбаних у ТОВ «РТК Групп» товарно-матеріальних цінностей (а.с.68-72).

З метою засвідчення наявності складських приміщень позивачем подано завірену копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 1 квітня 2010 року Серії САВ №742482, до якого входить: нежитлова будівля (майстерня), А, 192,9 кв. м.; нежитлова будівля (будинок механізатора з ганком), Б, І, 39,4 кв. м.; нежитлова будівля (тракторна майстерня із асфальтованою площадкою), В,В1, ІІ, 400,6 кв. м.; нежитлова будівля (будинок у тракторній бригаді з прибудовою), Г,г, 128,2 кв. м.; критий тік у тракторній майстерні Д, вказаний комплекс розташований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.93-94).

Під час судового розгляду судом з'ясовано, що товари отримані позивачем у ТОВ «РТК-Групп» на даний час не реалізовані і знаходяться на території комплексу, який належить ФОП ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

На підтвердження транспортування придбаних товарів позивачем самостійно, як-то передбачено у договорі, ним надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу CITROEN BERLINGO (фургон малотоннажний) реєстраційний номер НОМЕР_2 13.09.2007 року, що належить ОСОБА_3 (а.с.95). Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що, враховуючи габарити та властивість бути розібраними (обприскувач), транспортування таких товарів вказаним автомобілем є можливим. Таке твердження податковим органом не спростоване.

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочинів належними доказами не спростовується.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд констатує, що за визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

До того ж, за приписами пункту 73.5 статті 75 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього орендованих складів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені у цьому акті, суперечать приписам пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинення цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та їх виконання між ФОП ОСОБА_3 та його контрагентом, такі операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку, встановлено їх безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту - податковим органом не подано.

Судом з'ясовано, що ФОП ОСОБА_3 перед підписанням згаданого договору поставки, з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинив низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «РТК-Групп», зокрема отримав копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість (а.с.79-80).

За недоведеності відповідачем того, що товари контрагентом не постачались висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту є безпідставними. Крім того, суд знову наголошує на порушенні порядку повідомлення позивача про проведення перевірки і, як наслідок, недотримання порядку її проведення.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів відсутності здійснення господарської операції та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 260 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби №0001381702 від 24 травня 2013 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судовий збір у сумі 260 (двісті шістдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 липня 2013 р.