Рішення № 32279979, 08.07.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/6039/13-ц

Справа № 2/243/2335/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Кузнецова Р.В.

при секретарі - Денисенко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона є дружиною ОСОБА_2, який в період з 05 листопада 1997 року по 01 квітня 1998 року у відповідача. Однак, з жовтня 1996 року ВАТ «Содовий завод» припинило виплачувати працівникам заробітну плату, й її чоловік неодноразово звертався до відповідача за отримання невиплаченої заробітної плати, але кожний раз отримував відмову щодо цього через відсутність коштів.

Вказала, що її чоловік продовжував працювати на підприємстві до 01 квітня 1998 року, проте наказом № 139 від 01 квітня 1998 року його звільнено з роботи. Станом на момент звільнення заборгованість по заробітній платі складала 419 грн. 41 коп.

Зазначила, що її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Райгородок Слов'янського району Донецької області. Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, до складу якого ввійшла заборгованість з заробітної плати, яку вона прийняла у встановленому законом порядку.

Тому, просить суд стягнути з ВАТ «Содовий завод» заборгованість з заробітної плати у розмірі 419 грн. 41 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 1685 грн. 98 коп., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 17759 грн., а також моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 00 коп.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, проте надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій підтримала заявлені нею вимоги, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача, будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказі, а на підставі ст. ст. 224, 225, 226 ЦПК України, суд в праві постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо належності часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1

У судовому засіданні із достовірністю встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працював у відповідача у період з 05 листопада 1997 року по 01 квітня 1998 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 6).

Як вбачається з довідки № 2-392 від 28 травня 2013 року розмір заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2 складає 419 грн. 41 коп. (а.с. 8).

Однак, за життя ОСОБА_2, відповідач не провів із ним остаточний розрахунок з виплатою усіх належним йому сум. Так, згідно копії Свідоцтва про смерть серії 1-НО № 185390 виданого 10 квітня 2007 року Виконкомом Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області, ОСОБА_2 помер 10 квітня 2007 року у с. Райгородок Слов'янського району Донецької області (а.с. 13). Після смерті ОСОБА_2 спадщину, яка складається з заборгованості з заробітної сплати прийняла дружина спадкодавця - ОСОБА_1, що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 10 січня 2013 року Державним нотаріусом Другої слов'янської державної нотаріальної контори (а.с. 15) та копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 12411690 від 10 січня 2008 року (а.с. 16).

Факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2, підтверджується Довідкою № 2-57/717, виданої 19 червня 2013 року Виконавчим комітетом Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області (а.с. 14).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

На підставі ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП встановлено, що в разі звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Якщо, працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Крім того, частиною 2 статті 116 КЗпП України, в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму

Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до вказаної статті, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти - порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника. Слід зазначити, що вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Водночас не можна вважати, що вину власника виключає лише непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Усяке явище, яке перешкоджає власникові належне виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.

Як встановлено у судовому засіданні, сума заборгованості відповідача по виплаті усіх належних сум при звільненні становить 419 грн. 41 коп.

Тож вказана сума підлягає стягненню у повному обсязі з відповідача, оскільки ним було порушено строк розрахунку зі звільненим працівником, що є прямим порушенням ст. 116 КЗпП України.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП врегульовано питання відповідальності власника або уповноваженої ним органу у разі невиплати звільненому працівникові сум строки зазначені у попередній статті, а саме: «В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.»

Окрім зазначеного, з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з часу звільнення по дату звернення до суду із даними позовними вимогами. З моменту звільнення і до терміну зазначеного вище терміну спливло 3762,5 робочих днів. За таких обставин сума, що підлягає стягненню з відповідача складає 17759 грн. 00 коп., виходячи з наступного розрахунку:

96 грн. 71 коп. (сума середньої заробітної плати) Ч 2 місяці : 20,5 робочі дні = 4 грн. 72 коп. - середньоденна заробітна плата;

11 робочих днів + 20,5 робочих днів Ч 8 місяців = 175 робочі днів у 1998 році

20,5 робочі днів Ч 12 місяців Ч 14 років = 3444 робочі дні у період з 1999 року по 2012 рік

20,5 робочі дні Ч 7 місяці = 143,5 робочі дні у 2013 році

175 робочих днів + 3444 робочі дні + 143,5 робочі дні = 3762,5 робочі дні

4 грн. 72 коп. Ч 3762,5 робочі дні = 17759 грн. 00 коп.

Тож, у даній частині вимог позов ОСОБА_1 є обґрунтованим й з відповідача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 17759 грн. 00 коп.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати» підприємства, установи та організації всіх форм господарювання, які своєчасно не виплатили своїм працівникам заробітну плату за 1998-2000 роки, зобов'язані під час виплати цієї заборгованої заробітної плати нараховувати та виплачувати працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 1427 від 20 грудня 1997 року (із відповідними змінами та доповненнями).

У зв'язку з наведеним відповідач повинен виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку з працівником при звільненні, з 01 травня 1998 року у розмірі 1685 грн. 98 коп., огляду на наступних розрахунок:

419 грн. 71 коп. Ч 401,7 % /100 % = 1685 грн. 98 коп.

У відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Основу законодавства про оплату праці являє собою Закону України «Про оплату праці», який регламентує, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 12 вказаного Закону закріплено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо, - є іншими нормами і гарантіями оплати праці.

Тобто, аналізуючи вказане положення, слід зазначити, що в даному випадку застосуванню підлягає ч. 2 вказаної статті, яка встановлює, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Крім того, слід зауважити, що початком перебігу строку, регламентованого ст. 233 КЗпП України, є дата, якою особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх законних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику здійснюється у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року N 4, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, зважаючи на те, що в дійсності позивач зазнала душевних страждань, які безпосередньо пов'язані із порушенням її права на отримання належних їй виплат у встановлені законодавством строки, вона змушений витрачати свій час та кошти для захисту свого порушеного права, суд приходить до висновку що позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки заявлений розмір моральної шкоди обґрунтований й відповідає ступеню зазнаних працівником моральних страждань, а отже з ВАТ «Содовий завод» підлягає стягненню сума моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Крім того, з відповідача належить стягнути судовий збір на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 47, 115, 116, 117, 233, КЗпП України, Постановою Пленуму ВС України від 06 листопада 1992 року, № 9, з послідуючими змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, ст.ст. 3,10, 58, 60, 88, 212- 215 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», р/р 26004307660166 у відділенні ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, ЗКПО 00204895, який розташовано за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки с. Райгородок Словянського району Донецької області, ІПН: НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 419 (чотириста дев'ятнадцять) гривень 41 копійка, суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 17759 (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 00 копійок, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 1685 (одна тисяча шістсот вісімдесят п'ять) гривень 98 копійок та моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, а всього 24864 (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят чотири) гривні 39 копійок.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», р/р 26004307660166 у відділенні ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, ЗКПО 00204895, який розташовано за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, на користь держави, судовий збір у розмірі 248 (двісті сорок вісім) гривень 64 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути, подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Р.В. Кузнецов