Ухвала суду № 32279977, 03.07.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/2112/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Луньова Т.М. Провадження № 22-ц/773/1050/13 Категорія:19 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 року місто Луцьк Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Киці С.І., Данилюк В.А.,

при секретарі - Семенюк О.А.,

з участю: представника позивача - Пляса С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф /Україна/» (далі ТзОВ «Дікергофф /Україна», позивач) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2013 року по даній справі позов ТзОВ «Дікергофф /Україна» задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 (І.Н.НОМЕР_1) на користь ТзОВ «Дікергофф /Україна/» (код ЄДРПОУ 31029255 м. Київ, вул. Червонопрапорна, 26, п/р 26000000412000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь» МФО 300379) як із солідарного боржника за договором поруки № б/н від 02 квітня 2010 року заборгованість за договором поставки №015-4/П від 01 вересня 2004 року в сумі 119943,01 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення із-за порушення норм матеріального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові товариства відмовити.

Судом першої інстанції установлено, що основний боржник ОСОБА_4 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по оплаті коштів за поставлений товар, а тому суд стягнув з відповідача ОСОБА_2 як з поручителя на користь позивача заборгованість за договором поставки.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу відповідача заперечив і просив скаргу відхилити, відповідач в судове не з'явився, хоча у встановленому порядку був повідомлений про час та місце судового розгляду, а тому суд розглянув справу у його відсутності.

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Із матеріалів справи убачається, що 01 вересня 2004 року між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір поставки № 015/П, за умовами якого позивач як постачальник зобов'язався передати у власність ОСОБА_4 бетон в кількості та на умовах, визначених договором поставки, а ОСОБА_4 як покупець зобов'язалася прийняти бетон і оплатити його вартість. Згідно пункту 5.2 договору поставки ОСОБА_4 зобов'язувалася сплачувати вартість кожної партії бетону шляхом 100% передплати (а.с.83-89).

Із наявних в матеріалах справи ксерокопій накладних (т. 2 а.с. 30-34) та акту звірки з контрагентом від 17 квітня 2013 року (т. 2 а.с. 35-37), оригінали яких досліджувались судом першої інстанції, убачається, що за зазначеним договором поставки у ОСОБА_4 перед позивачем існує заборгованість в розмірі 119943,01 грн.

Також судом установлено, що 02 квітня 2010 року позивач та відповідач ОСОБА_2 уклали договір поруки, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) за належне виконання зобов'язань фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за договором поставки №015-4/П, укладеним між позивачем та ОСОБА_4 01 вересня 2004 року (т. 1 а.с. 90-91).

Згідно пункту 1.3 договору поруки поручитель ОСОБА_2 засвідчив, що він ознайомлений з договором поставки і згоден з його умовами. Крім того, поручитель визнав належно оформленою, підписаною та погодився з первинною документацією (накладні, довіреності суворої звітності та ін.), на основі якої станом на дату підписання цього договору, існуюча заборгованість боржника перед кредитором становила 119943,01 грн.

Крім того, згідно з пунктом 3.1. договору поруки у разі невиконання боржником зобов'язань у відповідності до умов договору поставки боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому відповідно до пункту 3.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором в обсязі 119943,01 грн. (т.1 а.с.90).

Статті 553, 554 ЦК України передбачають, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В судовому засіданні установлено, що 15 листопада 2010 року за № 339 та 06 грудня 2010 року за № 398 відповідачу ОСОБА_2 були надіслані вимоги про оплату заборгованості за поставлений товар (т.1 а.с. 92-94). Проте, відповідач як поручитель не провів оплату за поставлений товар.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що боржник фізична особа-підприємець ОСОБА_4 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по оплаті за поставлений товар відповідно до укладеного договору поставки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача по даній справі як з поручителя заборгованість в розмірі 119943,01 грн., за яку відповідач зобов'язувався відповідати за договором поруки.

Доводи апеляційної скарги щодо пропущення позивачем строку позовної давності не заслуговують на увагу колегії суддів, виходячи з наступного.

За змістом частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Із матеріалів справи убачається, що 12 березня 2011 року позивач подав даний позов в Дарницький районний суду м. Києва за місцем проживання відповідача, який останній зазначив у договорі поруки. Однак, 10 грудня 2012 року дана справа була направлена за підсудністю до Ковельського міськрайонного суду Волинської області, оскільки було встановлено місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 у с. Любимів Ковельського району Волинської області. За таких обставин, відповідно до норм чинного цивільного законодавства строк позовної давності позивачем не пропущений.

Інші доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням відповідачем норм чинного законодавства та обставин справи і не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не впливають на правильність рішення суду, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий

Судді