Рішення № 32279670, 29.05.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/1456/13 29.05.2013 29.05.2013 29.05.2013

Провадження №22-ц/784/1436/13 Головуючий у 1-й інстанції Бобровський І.М.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Рішення

Іменем України

29 травня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б.,Кутової Т.З.,

при секретарі Белевері В.А.,

за участю:

- представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 грудня 2011 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі - ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4

про

звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У липні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Банк зазначав, що 11 вересня 2007 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 44 000 доларів США з виплатою 11,04 % річних за користування кредитними коштами строком дії до 10 вересня 2017 року.

В забезпечення виконання вказаних кредитних зобов'язань ОСОБА_3 11 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, предметом якого є належна відповідачам на праві спільної сумісної власності трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .

Станом на 15 червня 2011 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становила 54 798,60 доларів США.

Посилаючись на наведене, Банк просив суд в рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Банк також просив суд виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані і проживають у вказаній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку.

Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 грудня 2011 року позов Банку задоволено частково.

Постановлено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Банком з укладанням від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договору купівлі - продажу будь -яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У грудні 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з заявою про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 січня 2012 року залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на суму 44 000 доларів США з виплатою 11,04% річних за користування кредитними коштами і строком дії до 10 вересня 2017 року.

В забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 11 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір іпотеки. Предметом іпотеки за цим договором є належна відповідачам на праві спільної сумісної власності трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 умови договору кредиту належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно наданого Банком розрахунку станом на 15 червня 2011 року становила 54 798,60 доларів США, з них: 36 554,62 дол.США - заборгованість за кредитом; 9581,09 дол.США - заборгованість за процентами; 1 360,50 дол.США - заборгованість по комісії; 4 663,06 дол.США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами, а також 31,37 дол. США - штраф (фіксована частина) та 2 607,96 дол. США - штраф ( процентна складова).

У разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

У відповідності до п. 2.3.7 кредитного договору та п. 16.7.2 договору іпотеки Банк має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

В матеріалах справи міститься лист Банку від 01 червня 2011 року, згідно з яким до звернення в суд з позовом Банк належним чином повідомив боржника та іпотекодавців про вимогу щодо усунення порушення умов кредитного договору і погашення заборгованості, а також можливого звернення на предмет іпотеки (а.с.13).

Встановивши наведені обставини, суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог Банку про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1, в рахунок погашення 54798,60 доларів США заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_3

Відповідно до положень п. 22 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пунктами 16.7.1,16.7.2, 16.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно п. 27 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку за вибором іпотекодержателя може здійснюватися будь-яким із способів:

- шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавців;

- шляхом продажу предмету іпотеки будь - якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону, для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

За таких обставин, з урахуванням наведених норм, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу вказаного предмету іпотеки Банком з укладанням договору купівлі - продажу з будь - якою особою покупцем.

Разом з тим, статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Не зважаючи на це, при ухваленні рішення, судом першої інстанції не зроблені висновки щодо визначення порядку звернення стягнення на заставлене майно, зокрема не встановлена ціна предмету іпотеки, загальний розмір вимог та всі його складові.

Тому відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення в цій частині слід змінити.

Керуючись ст. ст..303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 грудня 2011 року змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції: звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в рахунок погашення 54798,60 доларів США заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2007 року № NKUCGA 00000148, яка складається із: 36 554,62 дол.США - заборгованість за кредитом; 9581,09 дол.США - заборгованість за процентами; 1 360,50 дол.США - заборгованість по комісії; 4 663,06 дол.США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами, а також 31,37 дол. США - штраф (фіксована частина) та 2 607,96 дол. США - штраф ( процентна складова) шляхом її продажу з укладанням ПАТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержателем від свого імені договору купівлі - продажу на підставі іпотечного договору від 11 вересня 2007 року,

посвідченого приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_7, між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 з іншою особою - покупцем з отримання витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та встановити початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом ).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді