Рішення № 32279478, 04.07.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/32/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2013 Справа № 908/1660/13

За позовом: Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області (71001, Запорізька область, смт. Куйбишеве, вул. Леніна, 29) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах:

Позивач: Запорізька обласна державна адміністрація (69107, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 164)

до відповідачів: 1.Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області (71001, Запорізька область, смт. Куйбишеве, вул. Леніна, 54 )

2.Державне підприємство "Пологівське лісомисливське господарство" (70606, Запорізька область, м. Пологи, вул. Східна, 11)

про: - визнання протиправним та скасування розпорядження голови Куйбишевської районної державної адміністрації № 262 від 08.06.2010 р.;

- визнання недійсними Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою: серія ЯЯ № 116334 від 27.07.2010 р. (площею 865,2304 га), серія ЯЯ № 116333 від 27.07.2010 р. (площею 9,7696 га);

- зобов'язання ДП "Пологівське лісомисливське господарство" повернути земельні ділянки;

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від прокурора - Редька М.В. (службове посвідчення № 013472);

Попович А.О. (службове посвідчення № 013454);

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача-1 - не з'явився; (Коломієць В.А. (дов. № 01-16/0175 від 26.02.2013 р.); Тупікова Т.В. (дов. № 01-16/0261 від 26.03.2013р.); Тіцький А.А. (дов. № 01-16/0456 від 27.05.2013 р.) - у засіданні 27.05.2013р.);

Від відповідача-2 - Носик В.І. (директор, службове посвідчення № 001);

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Куйбишевської районної державної адміністрації № 262 від 08.06.2010 р. "Про передачу земельної ділянки в постійне користування ДП "Пологівське лісомисливське господарство"; визнання недійсними Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою: серія ЯЯ № 116334 від 27.07.2010 р. (площею 865,2304 га), серія ЯЯ №116333 від 27.07.2010р. (площею 9,7696 га); зобов'язання ДП "Пологівське лісомисливське господарство" повернути земельні ділянки.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.05.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1660/13, справі присвоєно номер провадження 20/32/13, справу призначено до розгляду на 27.05.2013 р. Ухвалою від 27.05.2013р. суд в порядку ст.24 ГПК України залучив Державне підприємство "Пологівське лісомисливське господарство" до участі у справі в якості іншого відповідача й одночасно виключено його з числа третіх осіб, розгляд справи розпочати заново та відкладено розгляд справи на 04.07.2013р.

04.07.2013р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано наступним. Оскаржуваним розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації № 262 від 08.06.2010 р. «Про передачу земельної ділянки в постійне користування Державному підприємству «Пологівське лісомисливське господарство» затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у постійне користування земельну ділянку площею 875,00 га для потреб лісового господарства на території Куйбишевської селищної ради («Кам`янська лісова дача»). Згідно з ст.31 Лісового кодексу України повноваження у сфері лісових відносин щодо надання у власність та постійне користування земельних лісових ділянок для ведення лісового господарства належить відповідним обласним державним адміністраціям на їх територіях. Таким чином, голова Куйбишевської районної державної адміністрації передав у постійне користування земельну ділянку для ведення лісового господарства, не маючи на те повноважень. Оскільки вказане розпорядження суперечить нормам ст.122 Земельного кодексу України, ст.ст.31, 32 Лісового кодексу України, спричиняє істотну шкоду інтересам держави, згідно з ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст.152, 155 Земельного кодексу України, ст.21 ЦК України є підставою для визнання його протиправним та скасуванню. Незаконне розпорядження стало підставою для видачі ДП «Пологівське лісомисливське господарство» 2 Державних актів: серія ЯЯ №116334, ЯЯ №116333 на право постійного користування земельною ділянкою, які підлягають визнанню недійсними. Крім того, на підставі ч.2 ст.393 ЦК України за наслідками визнання недійсними Державних актів прокурор просить зобов'язати ДП «Пологівське лісомисливське господарство» повернути земельну ділянку Запорізькій обласній державній адміністрації.

Представник позивача у судові засідання не з'являвся, про місце та час судового засідання повідомлений своєчасно належним чином. Заяви про відмови від позову не надійшло. Судове засідання 27.05.2013р. було відкладено за письмовим клопотанням позивача у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання уповноваженого представника. 03.07.2013р. від позивача судом також отримано клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначено, що Запорізькою облдержадміністрацією в порядку ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» готується відповідне розпорядження про скасування розпорядження голови Куйбишевської районної державної адміністрації від 08.06.2010р. №262, після його скасування предмет спору фактично буде відсутнім. Клопотання судом відхилено як необґрунтоване, оскільки скасування розпорядження позивачем можливе лише на майбутнє, судом же вирішується спір про визнання спірного розпорядження протиправним та скасування з моменту його прийняття, до того ж предметом розгляду судом є й дві інші позовні вимоги.

Відповідач-1 - Куйбишевська РДА у своєму відзиві зазначила, що визнає позовні вимоги частково, виходячи з наступного. До прийняття спірного розпорядження та видачі Державних актів на право постійного користування спірна земельна ділянка, розташована на території Куйбишевської селищної ради, знаходилась у користуванні ДП «Пологівське лісомисливське господарство» згідно з п.5 Перехідних положень Лісового кодексу України на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. 01.04.2009р. від останнього до райдержадміністрації надійшла заява про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право постійного користування цією змеленою ділянкою, площею 875,00 га. На підставі цього звернення, керуючись п.3 ст.123 Земельного кодексу України було видано розпорядження голови Куйбишевської райдержадміністрації від 23.04.2009р. №158, яким надано дозвіл на розробку технічної документації. Розпорядженням голови від 08.06.2010р. №262 затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою, чим не перевищено своїх повноважень. Передавати земельну ділянку для ведення лісового господарства у постійне користування райдержадміністрація за мету фактично не мала у зв'язку з тим, що остання вже належала ДП «Пологівське лісомисливське господарство» на праві постійного користування на підставі планово-картографічних матеріалів. Другий пункт розпорядження щодо передачі земельної ділянки відповідач-1 визнав помилковим та таким, що є поза компетенцією районної державної адміністрації. У зв'язку з цим, просить суд задовольнити позов частково, прийняти рішення про приведення розпорядження голови Куйбишевської РДА від 08.06.2010р. №262 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування Державному підприємству «Пологівське лісомисливське господарство» у відповідність, а саме: внесення змін до його назви та скасування пункту 2.

Відповідач-2 позов не визнав із наступних підстав. Куйбишевське лісництво було створене працівниками лісового господарства у 1886 році та знаходилось в користуванні лісогосподарських підприємств. Пологівська лісомеліоративна станція була організована в 1969 році згідно Ради міністрів УРСР від 16.05.1967р. №320 і наказу Міністерства лісового господарства УРСР №325 від 17.12.1968р. на базі Куйбишевського лісництва, прийнятого від Мелітопольського лісгоспзагу та Оріхівської виробничої дільниці, прийнятої від Запорізького лісгоспзагу. Згідно з п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами Державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 1990, 2000 років. Приймаючи розпорядження №158 від 23.04.2009р. та №262 від 08.06.2010р., райдержадміністрація фактично мала на меті надати ДП «Пологівське лісомисливське господарство» можливість оформити право постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства без передавання їх у постійне користування, у зв'язку з тим, що останнє вже мало це право на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування і таке право у встановленому порядку не припинилось. Таким чином, землі Куйбишевського лісництва є землями державного лісового фонду, що належать ДП «Пологівське лісомисливське господарство». Підставою для набуття права постійного користування земельними ділянками є матеріали лісовпорядкування, а не оспорюване розпорядження. На підставі оскаржуваного розпорядження відбулись події та факти, а саме: затвердження виготовленої технічної документації, виготовлення та видача власнику правовстановлюючих документів. Отже, на даний момент розпорядження є виконаним і не може бути скасовано. На підставі викладеного, просить у позові прокурора відмовити. Відповідач зазначив, що вважає за можливе привести розпорядження від 08.06.2010р. №262 у відповідність шляхом внесення зміни до його назви, виклавши його наступним чином: «Про оформлення Державному підприємству «Пологівське лісомисливське господарство» права постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства за рахунок земель лісового фонду, право користування ними посвідчено матеріалами лісовпорядкування 2000 року» та виключити п.2 оскаржуваного розпорядження.

В судове засідання 04.07.2013р. представники позивача та відповідача-1 не з'явилися. Суд визнав можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні. Слід зазначити, що після розгляду спору по суті 04.07.2013р., під час підготовки мотивувальної частини рішення, 05.07.2013р. від відповідача-1 судом отримано електронне повідомлення про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки уповноважених представників, яке судом не розглядалося, оскільки було відсутнє до моменту виходу суду в нарадчу кімнату для підготовки вступної та резолютивної частини рішення.

У судовому засіданні 04.07.2013р.оглянуті оригінали планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, зокрема, проект організації і розвитку лісового господарства Пологівської ЛМС Запорізької області (1990р.), план лісонасаджень Куйбишевського лісництва Пологівської ДЛМГ (лісовпорядкування 1999р.)

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Пологівське лісомисливське господарство» (відповідач-2) звернулося до голови Куйбишевської районної державної адміністрації (відповідач-1) із заявою вих..№143 від 31.03.2009р. про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована на території Куйбишевської селищної ради району (Кам`янська лісова дача) загальною площею 875 га.

Розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області від 23.04.2009р. №158 надано дозвіл ДП «Пологівське лісомисливське господарство» на розробку технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб лісового господарства на території Куйбишевського району (Кам`янська лісова дача) загальною площею - 875,00 га.

Розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області від 08.06.2010р. №262 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право постійного користування на земельну ділянку ДП «Пологівське лісомисливське господарство» на території Куйбишевської селищної ради (Кам`янська лісова дача) загальною площею 875,00 га та передано останньому вказану земельну ділянку у постійне користування для потреб лісового господарства; доручено дирекції ДП «Пологівське лісомисливське господарство» замовити виготовлення Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою.

На підставі зазначеного розпорядження ДП «Пологівське лісомисливське господарство» видано два Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою: серія ЯЯ №116334 площею 865,2304 га (кадастровий номер 2322755100:06:004:0001) та серія №116333 площею 9,7696 га (кадастровий номер 2322755100:06:001:0234) (всього загальною площею 875,00 га), для потреб лісового господарства. Згідно з актами земельні ділянки розташовані на території Куйбишевської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області за межами населеного пункту. Акти 27.07.2010р. зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів за №031027100003 та №031027100002.

Куйбишевський міжрайонний прокурор Запорізької області звернувся до господарського суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області від 08.06.2010р. №262 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування державному підприємству «Пологівське лісомисливське господарство»; визнання недійсним вищевказаних Державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, що видані на підставі даного розпорядження. За наслідками визнання недійсними Державних актів прокурор просить зобов'язати ДП «Пологівське лісомисливське господарство» повернути земельну ділянку Запорізькій обласній державній адміністрації.

Позов мотивовано тим, що голова районної державної адміністрації, прийнявши оспорюване розпорядження, вийшов за межі наданої компетенції, оскільки органом, уповноваженим державою розпоряджатися спірною земельною ділянкою є Запорізька обласна державна адміністрація - позивач, спірні акти суперечать законодавству та порушують права позивача.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Згідно з п.п.1.2.4, 1.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» за змістом статей 13,14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123,124, 127, 128 Земельного кодексу України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявленням власника землі і реалізуються відповідні права у цивільно-правових відносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади.

За приписами ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д)застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч.3 ст.78, ч.1 ст.84 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Як визначено ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України, яка діяла в редакції на момент видання спірного розпорядження, право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

За приписами статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1, 2 статті 18 Земельного кодексу України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Вичерпний перелік категорій, на які поділяються землі України за основним цільовим призначенням, наведено у ч.1 ст.19 Земельного Кодексу

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.20 цього Кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 1 Лісового кодексу України визначено, що земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ст.5 цього Кодексу до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.55, ч.1 ст.56 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст.ст. 7,8 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Судом встановлено, що згідно з матеріалів справи, зокрема, технічної документації із землеустрою, листа №06-12-01/165 від 25.03.2013р. Відділу Держземагентства у Куйбишевському районі Запорізької області спірна земельна ділянка перебуває у державній власності та віднесена до земель лісогосподарського призначення.

Статтею 16 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами

здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно з ст. 17 цього Кодексу у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1, п.«а» ч.2 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

У статті 57 Земельного кодексу України також встановлено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Відповідність чи невідповідність рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства (його редакції), яке діяло на момент видачі спірного акта.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній з 30.04.2010р. по 23.07.2010р., яка діяла на момент прийняття спірного розпорядження від 08.06.2010р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції на час видачі прийняття спірного акта) було встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

У статті 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

Згідно з ч.3 ст.122 цього Кодексу районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б)ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Повноваження районних державних адміністрацій, в тому числі щодо розпорядження лісовими земельними ділянками у сфері лісових відносин, визначені у ст.32 Лісового кодексу України Кодексу. Так, згідно п.п.3, 4 ч.1 цієї норми, районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території: - передають у власність, надають у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними; - приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Отже, районні державні адміністрації наділено повноваженнями щодо надання у постійне користування земельних лісових ділянок: по-перше, для нелісогосподарських потреб, по-друге, у межах сіл, селищ, міст районного значення. В той час як, оспорюване розпорядження голови Куйбишевської районної державної адміністрації №262 від 08.06.12010р. стосується затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у постійне користування земельної ділянки для потреб лісового господарства та території Куйбишевської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області за межами населеного пункту.

За змістом частини 4 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Згідно з п.4 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

За таких обставин, оспорюване розпорядження від 08.06.2010р. №262 прийнято головою Куйбишевської районної державної адміністрації всупереч наведеним вище приписам законодавства, з перевищенням повноважень, із порушенням права позивача, оскільки саме до повноважень обласної державної адміністрації віднесено надання у постійне користування земель лісогосподарського призначення.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Згідно з ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси юридичної особи.

Позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування спірного розпорядження №262. Вирішуючи спір в цій частині, суд бере до уваги, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, поняття "недійсний", "нечинний", "незаконний" в даному контексті є синонімами. Вимоги про визнання акта державного органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам визнання його незаконним та про визнання його недійсним. Тому суд задовольняє позовні вимоги про визнання протиправним (незаконним) та скасування розпорядження голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області від 08.06.2010р. №262 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування державному підприємству «Пологівське лісомисливське господарство».

Із змісту заперечень відповідачів слідує, що вони погоджуються з тим, що у районної державної адміністрації були відсутні повноваження щодо передачі спірних земельних ділянок у постійне користування для лісогосподарських потреб, проте, вказують, що оскільки земельні ділянки вже належали на праві постійного користування ДП «Пологівське ЛМГ» на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, оспорюваним розпорядженням лише надано можливість оформити це право шляхом затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування, чим не перевищено наданих повноважень. Заперечення спростовуються наступним.

Відповідно до п.5 розділу VІІІ Перехідних положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно з п.п.1,2 ст.46, ч.1 ст.48 Лісового кодексу України лісовпорядкування, зокрема, передбачає: відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду України і визначення внутрігосподарської організації; виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів. У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування.

Відповідно до змісту ст.ст.49, 50 Лісового кодексу України на території України ведеться державний лісовий кадастр. Державний лісовий кадастр ведеться на основі державного земельного кадастру. Державний лісовий кадастр призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян достовірною та об'єктивною інформацією щодо природного, господарського стану та правового режиму використання лісового фонду України.

Згідно з ч.1 ст.52 Кодексу документація державного лісового кадастру ведеться органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства на основі державного земельного кадастру, матеріалів лісовпорядкування, інвентаризації, обстежень та обліку лісів окремо по власниках лісів і постійних лісокористувачах на підставі: матеріалів лісовпорядкування; рішень про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій.

Відповідачем-2 надано суду для огляду матеріали лісовпорядкування, копії витягів з якого долучено до матеріалів справи. Так, відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької обласної Ради народних депутатів від 25.09.1984р. №315 територію об'єкта Кам`янської лісової дачі, площею 800 га (державний лісовий фонд Куйбишевського лісництва на 5 км на схід від смт.Куйбишево, квартали №№1-28, 30-35, 37-39) передано під охорону Пологівської лісомеліоративної станції Мінлісгоспу, що передана до її відання згідно з рішенням облвиконкому від 08.12.1976р. №484, видано паспорт пам'ятки природи з планом землекористування державного ландшафтного заказника місцевого значення. Відповідно до затвердженого 27.11.1985р. Положення про державний ландшафтний заказник, територія Кам`янської лісової дачі залишена у землекористуванні Пологівської ЛМС. Згідно з п.5 Положення межі державного заказника переносяться в натурі з встановлення граничних стовпів, типових охоронних знаків та наносяться на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Згідно наказу Держкомлісгоспу №41 від 16.04.99р. Пологівський держлісгосп реорганізовано у Пологівське державне лісомисливське господарство. Наказом Державного комітету лісового господарства України від 15.04.2005р. №283 Пологівське державне лісомисливське господарство перейменовано у Державне підприємство «Пологівське лісомисливське господарство» (відповідач-2).

Таким чином, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які маються у відповідача-2, надають йому право користуватися раніше наданою земельною ділянкою до одержання в установленому порядку державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, однак не звільняють від встановленого приписами законодавства обов'язку оформити в установленому порядку державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, і не спростовують висновку суду щодо прийняття спірного розпорядження відповідачем -1 всупереч закону і з перевищенням повноважень.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про землеустрій» (в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №1702-VI від 05.11.2009, що діяла з 10.12.2009 по 31.07.2010) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає: а) пояснювальну записку; б)технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; в) копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; г) матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; ґ) рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; д) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; е) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; є) кадастровий план земельної ділянки; ж) перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Отже, технічна документація із землеустрою включає в тому числі рішення про надання земельної ділянки у користування уповноваженого органу, який вирішує питання в межах своєї компетенції. Затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку за відсутності відповідного позитивного рішення про передачу неможливе, тому в будь-якому разі буде суперечити законодавству, що регулює дані відносини.

Посилання відповідачів на часткове задоволення позову шляхом прийняття судом рішення про приведення розпорядження від 08.06.2010р. №262 у відповідність до законодавства, а саме: внесення змін до його назви та виключення пункту 2 є необґрунтованими, по-перше, у зв'язку з вищевикладеними судом обставинами; по-друге, суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог; внесення змін до розпорядження не відповідає встановленим способам судового захисту, суперечить принципам здійснення правосуддя, виходячи з положень ст.6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Відповідні правомочності можуть здійснюватися органом, що видав відповідний акт, оскільки, зокрема, п. «б» ст.6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено право органу виконавчої влади привести у відповідність із законодавством прийняті ним рішення з питань регулювання земельних відносин.

За змістом ст.125, ч.3 ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Як встановлено судом, на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації, яке визнано незаконним і таким, що підлягає скасуванню, було видано два Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою: серія ЯЯ №116334 від 27.07.2010р. на земельну ділянку площею 865,2304 га (кадастровий номер 2322755100:06:004:0001) та серія №116333 від 27.07.2010р. на ділянку площею 9,7696 га (кадастровий номер 2322755100:06:001:0234), які, відповідно, також підлягають визнанню недійсними з підстав, наведених вище, оскільки позовні вимоги в цій частині є похідними.

Прокурором також заявлена позовна вимога про застосування правових наслідків визнання недійсними державних актів шляхом зобов'язання ДП «Пологівське лісомисливське господарство» повернути вищезазначені земельні ділянки Запорізькій обласній державній адміністрації

Згідно з ч.2 ст.393 ЦК України, на яку посилається прокурор в обгрунтування вимог в цій частині, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Як встановлено судом, спірні земельні ділянки перебувають у користуванні ДП «Пологівське лісомисливське господарство» на іншій правовій підставі, а саме: згідно з п.5 розділу VІІІ Перехідних положень Лісового кодексу України на основі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які підтверджують це право.

Згідно з ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Законом не визначено правових наслідків визнання недійсними Державних актів на право постійного користування, в тому числі у вигляді зобов'язання повернути земельні ділянки. Як зазначено вище, до видання спірних актів відповідачем - 1, ДП «Пологівське лісомисливське господарство» користувалося і користується на цей час земельною ділянкою на відповідній правовій підставі. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки суперечать приписам законодавства і можуть привести до порушення прав відповідача-2.

На підставі викладеного, позов задовольняється частково.

Згідно з ст.49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача-1, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. При цьому суд бере до уваги, що відповідно до п.2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Керуючись ст.ст.22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Куйбишевської районної державної адміністрації №262 від 08.06.2010р. «Про передачу земельної ділянки в постійне користування державному підприємству «Пологівське лісомисливське господарство».

Визнати недійсним Державний акт серія ЯЯ № 116334 від 27.07.2010р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 865,2304 га, яка розташована: Запорізька область, Куйбишевський район, Куйбишевська селищна рада, за межами населеного пункту, для потреб лісового господарства (зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №031027100003) та визнати недійсним Державний акт ЯЯ № 116333 від 27.07.2010 р. на право постійного користування земельною ділянкою площею 9,7696 га, яка розташована: Запорізька область, Куйбишевський район, Куйбишевська селищна рада, за межами населеного пункту, для потреб лісового господарства (зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №031027100002).

Стягнути з Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області

(71001, Запорізька область, смт. Куйбишеве, вул. Леніна, 54, код ЄДРПОУ 02126308) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м.Запоріжжі (Орджонікідзевський район), код класифікації доходів бюджету 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, р№31215206783007, код ЄДРПОУ 38025409) суму 2 294 грн. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення складено у повному обсязі 09.07.2013р.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.91,93 ГПК України шляхом подання через місцевий господарський суд апеляційної скарги.