Ухвала суду № 32279228, 11.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р.Справа № 1570/3212/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

при секретарі - Єршовій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського підприємства «ВЕККА» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року Сільськогосподарське підприємство «ВЕККА» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ) до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Комінтернівському районі ДПС) про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0002822301 від 10 травня 2012 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем на суму 1 142 317 грн., за штрафними санкціями на суму 405 565,50 грн., на загальну суму 1 547 882,50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що викладені в акті перевірки висновки ДПІ у Комінтернівському районі щодо наявності порушень ч.1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228, ст. 712, ст. 655, ст. 662, ст. 664 Цивільного кодексу України, ст. 188, п. 98.3 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на законність і обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 10 травня 2012 року №0002822301, прийняте відносно СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 547 882,50 грн., в тому числі за основним платежем - на суму 1 142 317 грн., за штрафними санкціями - на суму 405 565,50 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 25 вересня 2012 року ДПІ у Комінтернівському районі подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

ДПІ у Комінтерновському районі посилалась на те, що підприємством було завищено суму податкового кредиту по операціям щодо придбання мясної продукції у ТОВ «Варра Трейд» та ТОВ «Компанія ТПВ».

Апелянт зазначав, що за результатами інформації ДПІ у Приморському районі м.Одеса ТОВ «Варра Трейд», ТОВ «Компанія ТПВ» за адресою реєстрації не знаходяться, не мають складських та виробничих приміщень, транспортних засобів, трудових ресурсів, а тому вказане свідчить про нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Варра Трейд» та ТОВ «Компанія ТПВ» з контрагентами, фінансово-господарські взаємовідносини між цими контрагентами, є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. У зв'язку з викладеним було правомірно збільшено податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року, та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог СП «ВЕККА».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

За правилами ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини справи, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, що з 09 квітня 2012 року по 13 квітня 2012 року ДПІ у Комінтернівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ, з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Варра Трейд», за періоди: березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року та з ТОВ «Компанія ТПВ», за періоди: жовтень, листопад 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23 квітня 2012 року №218/22/30820151.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Комінтернівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2012 року №0002822301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 1 547 882,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1 142 317 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 405 565,50 грн.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ ст.ст. 203, 215, 228, 655, 662, 664, 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого правочини, що полягали в укладанні угод між СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ з ТОВ «Варра Трейд» та ТОВ «Компанія ТПВ» мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону; ст. 188, ч.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 1 142 317 грн., в тому числі в березні 2011 року в сумі 469 50,94 грн., в квітні 2011 року - в сумі 245 479,22 грн., в червні 2011 року - в сумі 38 758,48 грн., в липні 2011 року - в сумі 271 188,56 грн., в серпні 2011 року - в сумі 201 052,54 грн., у вересні 2011 року - в сумі 137 146,07 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 10 тарвня 2012 року №0002822301, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів /послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або призвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, з наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки позивач здійснював господарські операції з придбання мясної продукції у контрагентів ТОВ «Варра Трейд» та ТОВ «Компанія ТПВ».

За рахунок здійснення вказаних операцій СП «Векка» сформувало податковий кредит.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок ДПІ у Комінтерновському щодо завищення позивачем податкового кредиту по операціям з вказаними контрагентами за перевіряємий період, зважаючи на наступне.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи -згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість позивачем до складу податкового кредиту віднесені наступні суми ПДВ, сплачені ним ТОВ «Варра Трейд»: у березні 2011 року - 46 950,94 грн. , у квітні 2011 року - 245 479,22 грн., у червні 2011 року - 31 022,44 грн., у липні 2011 року - 271 188,56 грн. , у серпні 2011 року - 201 052,54 грн., у вересні 2011 року - 129 305,09 грн.

08 липня 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Варра Трейд» (постачальник) було укладено договір поставки, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю по його заявкам, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продовольчі товари в асортименті, які в подальшому іменуються товар. Повне найменування товару, його опис та характеристика, кількість, ціна одиниці, вартість та інші параметри містяться у накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов вказаного договору протягом березня-вересня 2011 року здійснювалась поставка м'ясної продукції, що підтверджується відповідними видатковими накладними .

По факту поставки постачальником ТОВ «Варра Трейд», який є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість від 17 серпня 2009 року №100240556 серії НБ №230556 були виписані податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Поставка вказаного товару підтверджується також наданими до суду товарно-транспортними накладними, дата доставки товару та його обсяги за якими збігається із даними, визначеними в інших вище наведених первинних документах , поясненнями водія ОСОБА_2 у сукупності з критично оціненим судом першої інстанції висновком службової записки виконуючого обов'язки заступника начальника ВПМ ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 19 квітня 2012 року №51/11/07, стосовно меньшої кількості перевезеної даним водієм мясної продукції.

Фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Варра Трейд» підтверджується також ветеринарними свідоцтвами, експертнимиі висновками випробувального центру облдержлабраторії ветмедицини, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно відповідних партій м'ясної продукції, яка поставлялась ТОВ «Варра Трейд» на підставі згаданого договору.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до діючого законодавства, ветеринарні документи видаються лише за результатами безпосереднього огляду товару та використовуються, зокрема, при транспортуванні та реалізації продуктів тваринного походження, у зв'язку з чим сам по собі факт їх отримання свідчить про пред'явлення відповідного товару для огляду, підтвердження наміру заявника здійснити його перевезення, а наявність його у позивача - про факт передачі відповідного документа від постачальника продукції.

Надання позивачем таких документів як рапорти з обвалки м'яса - підтверджуює оприбуткування та використання позивачем придбаного товару .

Факт оплати товару, що поставлявся ТОВ «Варра Трейд», підтверджується платіжними дорученнями та випискою по рахунку СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ, відкритому у філії АБ «Південний» в м. Одесі.

Що стосується господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Компанія ТПВ», то судом першої інстанції встановлено, що згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість позивачем до складу податкового кредиту віднесені наступні суми ПДВ, сплачені ним ТОВ «Компанія ТПВ»: у жовтні 2011 року - 72 435,63 грн., у листопаді 2011 року - 137 146,07 грн.

14 жовтня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія ТПВ» (постачальник) було укладено договір поставки №282, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю за його заявками, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продовольчі товари в асортименті, які в подальшому іменуються товар. Повне найменування товару, його опис та характеристика, кількість, ціна одиниці, вартість та інші параметри містяться у накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов вказаного договору протягом жовтня-листопада 2011 року здійснювалась поставка м'ясної продукції, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

По факту поставки постачальником ТОВ «Компанія ТПВ», яке є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість від 26 квітня 2011 року №100334937 серії НБ №318011 (143), були виписані податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Поставка вказаного товару підтверджується також наданими до суду товарно-транспортними накладними, дата доставки товару та його обсяги за якими збігається із даними, визначеними в інших вище перелічених первинних документах.

З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення товару здійснював водій ОСОБА_2, як й у вище дослідженому випадку по взаємовідносинах з ТОВ «Варра Трейд», з приводу чого суд першої інстанції дотримався аналогічної думки вищевикладеній позиції суду щодо надання оцінки службовій записці виконуючого обов'язки заступника начальника ВПМ ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 19 квітня 2012 року №51/11/07 та пояснень ОСОБА_2

Фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія ТПВ» підтверджується також ветеринарними свідоцтвами, експертними висновками випробувального центру облдержлабраторії ветмедицини, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно відповідних партій м'ясної продукції, яка поставлялась ТОВ «Компанія ТПВ» на підставі згаданого договору .

Рапортамии з обвалки м'яса підтверджується оприбуткування та використання позивачем придбаного товару.

Факт оплати товару, що поставлявся ТОВ «Варра Трейд», підтверджується платіжними дорученнями та випискою по рахунку СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ, відкритому у філії АБ «Південний» в м. Одесі.

Дослідивши подані СП «Векка» первинні документи, колегія суддів приходить до висновку, що вони оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Поряд з цим, з акта перевірки від 23 квітня 2012 року №218/22/30820151 вбачається, що протиправність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Варра Трейд» та ТОВ «Компанія ТПВ» пов'язується відповідачем із висновками актів про неможливість проведення перевірок відповідних підприємств (т. 2 а.с. 155-179), згідно з якими підприємства не знаходяться за місцезнаходженням, не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме, складських та виробничих приміщень, основних фондів, технічного персоналу, транспортних засобів тощо, у зв'язку з чим укладені ними правочини є нікчемними в силу положень ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228, ст. 712, ст. 655, ст. 662, ст. 664 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Зважаючи на зазначене та враховуючи, що позивачем було належним чином підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами з ТОВ «Компанія ТПВ», ТОВ «Варра Трейд», їх товарність, колегія суду апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що позивачем було завищено податковий кредит по податку на додану вартість.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 10 равня 2012 року №0002822301, яким СП «ВЕККА» у вигляді ТОВ збільшено суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 547 882,50 грн., в тому числі за основним платежем - на суму 1 142 317 грн., за штрафними санкціями - на суму 405 565,50 грн. прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв