Постанова № 32279190, 04.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 р. Справа №805/7979/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09:40

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКА ІНДУСТРІАЛЬНА СПІЛКА», м. Донецьк

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, зобов'язання визнати податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік як податкову звітність,-

за участю представників сторін:

від позивача: Саєнко О.В. - за дов. від 28 березня 2013 року

від відповідача: Радченко А.В. - за дов. від 15 лютого 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКА ІНДУСТРІАЛЬНА СПІЛКА» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, зобов'язання визнати податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік як податкову звітність.

Під час судового розгляду справи позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби щодо неприйняття податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, зобов'язати визнати податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік як податкову звітність.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем незаконно не прийнято та не визнано податкову звітність з податку на прибуток як податкову декларацію за 2012 рік.

Зазначає, що ним 08.02.2013р., засобами електронного зв'язку було надано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток, яка була прийнята відповідачем на районному рівні, що підтверджується електронною квитанцією № 2. Однак, відповідачем направлено на його адресу лист від 11.02.2013р. № 3657/10/15-17/5, в якому вказано, що податкова декларація за 2012 рік не визнана податковим органом як податкова звітність, оскільки надана з порушенням п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України в частині дотримання встановленого порядку заповнення найменування органу державної податкової служби.

Вказує, що в податковій декларації за 2012 рік з податку на прибуток ним було вказано найменування органу державної податкової служби «СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС». Однак, воно було визнано відповідачем помилковим.

Посилається на п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України згідно з яким прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби, вважає, що закон пов'язує невизнання податкової звітності, яка надіслана засобами електронного зв'язку тільки у разі порушення вимог ст. 48 Кодексу, яка позивачем порушена не була.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позов.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, про що надав письмові пояснення, в яких вказав, що відповідно до п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Однак, на порушення вказаної статті, в декларації позивача з податку на прибуток за 2012 рік невірно вказано назву податкового органу до якого подано декларацію, про що листом інспекції від 11.02.2013р. № 3657/10/1517/5 було правомірно повідомлено позивача.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКА ІНДУСТРІАЛЬНА СПІЛКА» зареєстроване як юридична особа, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включене до ЄДРПОУ за номером 24812777 (арк. справи 25).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Предметом доказування в цій справі є правомірність неприйняття відповідачем спірної податкової декларації, як податкової звітності з податку на прибуток за 2012 рік.

Судом встановлено, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік. Декларацію подано до податкового органу 08.02.2013р. в 13:11:44 год., про що виписано квитанцію № 2, реєстраційний номер документа 9086999042 з відміткою «документ прийнято на районному рівні» (арк. справи 10 - 13).

Однак, листом від 11.02.2013р. № 3657/10/15-17/5 Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби повідомила платника податків про те, що ним порушено п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: найменування органу податкової служби, до якого подається податкова декларація вказано невірно «СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС», в той час, коли назва податкового органу, до якого подається декларація має назву «Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби» (арк. справи 8 - 9).

Позивачем було подано до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків скаргу на дії відповідача від 22.02.2013р. № 34 (арк. справи 49 - 51). Рішенням Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 05.03.2013р. № 4015/10/14-23 скаргу платника податків залишено без розгляду.

Позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України від 22.03.2013р. № 47 (арк. справи 47), рішенням Міністерства доходів і зборів від 16.04.2013р. № 742/6/99-99-18-06-05-15 скаргу залишено без задоволення, рішення від 05.03.2013р. - залишено без змін (арк. справи 47 - 48).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 48.1, 48.2 ст. 48 Кодексу, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п. 48.3 ст. 48 Кодексу, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п. 48.7 ст. 48 Кодексу податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Кодексу у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. У разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

За приписами п. 49.15 ст. 49 Кодексу податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Позивач посилається на Методичні рекомендації (далі - Наказ № 516) щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджені наказом Державної податкової служби України № 516 від 14.06.2012р.

Згідно з п. 4.14 Наказу № 516 у разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв'язку), заповненої з порушеннями пп. 48.3 - 48.4 ст. 48 Кодексу, такий орган ДПС зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (Додаток 6 до Методичних рекомендацій). У разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Кодексу).

Податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік було отримано податковим органом 08.02.2013р., лист щодо відмови в прийнятті податкової декларації від 11.02.2013р. було отримано підприємством 14.02.2013р. (арк. справи 8 - 10) Тобто, податкове законодавство в частині дотримання строків направлення відмови в прийнятті податкової декларації відповідачем порушено не було.

Стосовно застосування вказаних Методичних рекомендацій до спірних відносин, суд зазначає наступне.

Згідно з Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року № 1577, Міністерство юстиції відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, дає роз'яснення законодавства громадянам, державним органам, підприємствам, установам та організаціям з питань, що належать до його компетенції і пов'язані з роботою управлінь юстиції, з питань організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України, експертного забезпечення правосуддя, організації роботи нотаріату та органів реєстрації актів громадянського стану.

Методичні рекомендації за своєю правовою природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і відповідно до підпункту "е" пункту 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731, на державну реєстрацію не подаються.

Суд зауважує, що згідно з п. 49.8 ст. 49 Кодексу, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 Кодексу, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.

Як зазначено в п. 49.10 ст. 49 Кодексу, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно з ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Так, згідно із п. 9. ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011р. № 3166-VI порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р. № 1074, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади.

Постановою КМ України від 21.09.2011р. № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» передбачено утворення як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції. Встановлено, що зазначені органи державної податкової служби, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з цією постановою.

Права та обов'язки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку перейшли за вказаною постановою № 981, відповідно, до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби.

При цьому, скорочена назва податкового органу з вказанням загальновідомої абревіатури є «СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС», тобто, так, як було зазначено позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік.

Про вказане свідчить й Положення про спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками у м. Донецьку Державної податкової служби, затверджене наказом Державної податкової служби України від 13.06.2012р. № 514 (арк. справи 73 - 79). У вказаному Положенні до відповідача також застосовується скорочена абревіатура - СДПІ.

Суд зазначає, що за приписами п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, в податковій декларації повинно бути зазначено найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність.

При цьому, вказана норма не припускає двозначного тлумачення та не вказує, чи повинна бути зазначена повна або скорочена назва такого податкового органу.

Податковий кодекс не визначає підставою для неприйняття податкової декларації невірне вказання назви податкового органу, до якого подається податкова звітність. Такою підставою для неприйняття податкової звітності є тільки невказання назви відповідача.

Тобто, зазначений у вказаній правовій нормі перелік обставин є вичерпним та розширеного тлумачення не припускає.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що спірна податкова декларація по податку на прибуток була не визнана податковою звітністю законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКА ІНДУСТРІАЛЬНА СПІЛКА» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби щодо неприйняття податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, зобов'язання визнати податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік як податкову звітність - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби щодо неприйняття податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік.

Зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби визнати податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік як податкову звітність.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКА ІНДУСТРІАЛЬНА СПІЛКА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 липня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 09 липня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.