Постанова № 32278849, 27.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2013 року № 826/6061/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Влада-Метал-Сервіс»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП«Влада-Метал-Сервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України та винесено податкові повідомлення-рішення № 0000272220 та № 0000282220 від 15.01.13р.

Встановлені порушення, як вважає позивач, не відповідають дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, відповідно до вимог ст.ст.35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Влада-Метал-Сервіс» питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Матрікс» за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з ТОВ «Збутпроект-1» за період з 01.01.2011р. по 31.06.2012р. За результатами перевірки складено акт від 24.12.2012р. за № 6049/22-222-35976766 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в розмірі 121 609,00грн., в тому числі : за 4-й квартал 2011р. на суму 51 849,00грн. та 1-й квартал 2012року в сумі 69 760,00грн. та порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість на суму 111 524,00грн., в тому числі за листопад 2011р. на суму 45 086,00грн. та за лютий 2012р. на суму 66 438,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0000272220 від 15.01.13р. яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 152 011,00грн. в тому числі за основним платежем - 121 609,00 грн. та штрафні санкції - 30 402,00 грн.;

№ 0000282220 від 15.01.13р. яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 139 405,грн. в тому числі за основним платежем - 139 405,00грн. та штрафні санкції - 0 грн.

Позивач не погоджується із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість слугували висновки, щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат, коштів сплачених при взаємовідносинах з ПП«Матрікс» та ТОВ «Збутпроект-1», оскільки правочини, укладені позивачем з ПП«Матрікс» та ТОВ «Збутпроект-1», укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

Представником позивача зазначено, що податковим органом зроблено хибний висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ПП«Матрікс» та ТОВ «Збутпроект-1», при цьому реальність настання наслідків за правочинами укладеними з такими контрагентами на переконання позивача у повній мірі підтверджуються наданою як суду так і до перевірки первинною документацією.

Відповідно до наданої позивачем підтверджуючої документації, судом встановлено, що, між позивачем та ТОВ «Збутпроект-1» укладено договір № 1210-11 від 12.11.11р.

Умовами вказаного договору встановлено, ТОВ «Збутпроект-1» зобов'язувалось здійснити поставку товару, а саме кабельнопровідникову продукцію, заготовки оптичного скла та інші матеріла, кількість і вартість яких визначається накладною на кожну одиницю товару, на кожну поставку окремо (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору № 1210-11 від 12.11.11р. ТОВ «Збутпроект-1» зобов'язувалось поставляти товар за власний рахунок, за адресою : м. Київ, вул. Визволителів, 5/7.

В підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем до матеріалів справи додано копії : - накладної № 301102 від 30.11.1р., відповідно до змісту якої позивачем від ТОВ «Збутпроект-1» прийнято товар на загальну суму 225 429,40грн. в тому числі ПДВ на суму 45 075,88грн.; - податкової накладної № 266 від 22.11.2011р. на загальну суму 180 599,58грн. в тому числі ПДВ на суму 30 099,93грн.; - податкової накладної № 285 від 30.11.2011р. на загальну суму 89 915,70грн. в тому числі ПДВ на суму 14 985,95грн.; - податкової накладної № 75 від 20.01.2012р. на загальну суму 55 075,69грн. в тому числі ПДВ на суму 9 179,28грн.; - податкової накладної № 76 від 23.01.2012р. на загальну суму 56 061,72грн. в тому числі ПДВ на суму 9 343,62грн.; - податкової накладної № 77 від 24.01.2012р. на загальну суму 51 559,20грн. в тому числі ПДВ на суму 8 593,28грн.; - податкової накладної № 78 від 25.01.2012р. на загальну суму 48 523,86грн. в тому числі ПДВ на суму 8 087,31грн.; - рахунку на оплату замовлення № 69 від 20.01.12р. та видаткової накладної № 141 від 20.01.12р. на загальну суму 55 075,69грн. в тому числі ПДВ на суму 9 179,28грн.; - рахунку на оплату замовлення № 68 від 23.01.12р. та видаткової накладної № 140 від 23.01.12р. на загальну суму 56 061,72грн. в тому числі ПДВ на суму 9 343,62грн.; - рахунку на оплату замовлення №70 від 24.01.12р. та видаткової накладної № 139 від 24.01.12р. на загальну суму 51 559,20грн. в тому числі ПДВ на суму 8 593,20грн.; - рахунку на оплату замовлення № 71 від 25.01.12р. та видаткової накладної № 138 від 25.01.12р. на загальну суму 48 523,86грн. в тому числі ПДВ на суму 8 087,31грн.

Крім того судом встановлено, що між позивачем та ПП «Матрікс» укладено договір №03-12 від 10.01.2012р.

Умовами вказаного договору встановлено, ПП «Матрікс» зобов'язувалось здійснити поставку товару, а саме круг титан ВТ в асортименті та інші матеріла, кількість і вартість яких визначається накладною на кожну одиницю товару, на кожну поставку окремо (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору № 1210-11 від 12.11.11р. ПП «Матрікс» зобов'язувалось поставляти товар за власний рахунок, за адресою : м. Київ, вул. Визволителів, 5/7.

В підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем до матеріалів справи додано копії податкових накладних : № 1 від 01.02.2012р., № 2 від 02.02.2012р., № 3 від 03.02.2012р., № 4 від 06.02.2012р. ; копії рахунків на оплату по замовленням : № 7 від 06.02.2012р., №8 від 01.02.2012р., № 9 від 02.02.2012р., № 10 від 03.02.2012р., та копії видаткових накладних : № 10 від 09.02.2012р., № 11 від 09.02.2012р. , № 12 від 09.02.2012р., 3 13 від 09.02.2012р.

З налізу наведеної документації, наданої позивачем в підтвердження реальності настання наслідків за правочинами укладеними як з ТОВ «Збутпроект-1» так і з ПП «Матрікс» вбачається, що визначена у податкових накладних кількість та вартість товарів яка поставлялась ТОВ «Збутпроект-1» та ПП «Матрікс» не відповідає обсягам визначеним у видаткових накладних та рахунках на оплату.

Не зважаючи на вимоги суду, позивачем не надано жодної документації в підтвердження поставлення товару ТОВ «Збутпроект-1» та ПП «Матрікс» до позивача за визначеною у договорі адресою, не надано сертифікатів якості товарів, та не надано належне документальне підтвердження подальшого використання у своїй господарській діяльності отриманого від ТОВ «Збутпроект-1» та ПП«Матрікс» товару. Більш того представник позивача у судових засіданнях не зміг пояснити яким саме чином було укладено договори із даними котнрагентами, та як здійснювалась поставка товару від ПП «Матрікс» та ТОВ «Збутпроект-1».

Крім того, із змісту Акту від 14.06.2012р. № 1353/22-521-31989368 про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання ПП «Матрікс» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків покупцями за лютий 2012року, складеного співробітниками ДПІ у Дніпровському м. Києва ДПС судом встановлено, що ПП«Матрікс» відсутнє за податковою адресою. У товариства відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, зокрема відсутні транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів, відсутні укладені договори оренди офісних приміщень та інших приміщень.

Зазначені обставини не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

З наданих позивачем суду документів, не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ПП«Матрікс» та ТОВ «Збутпроект-1» щодо виконання укладених договорів. Оскільки у ПП«Матрікс» та ТОВ «Збутпроект-1» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А отже, операції ПП«Матрікс» та ТОВ «Збутпроект-1» не є господарською діяльність підприємства, в розумінні п.1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договори укладені з ПП«Матрікс» та ТОВ «Збутпроект-1», податкові накладні та рахунки оплати по замовленням.

Разом з тим, надані позивачем документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій ПП«Матрікс» та ТОВ«Збутпроект-1».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ПП«Матрікс» та ТОВ «Збутпроект-1» носять реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість та податку на прибуток, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, позивач, ПП«Матрікс» та ТОВ «Збутпроект-1» не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Влада-Метал-Сервіс» відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук