Рішення № 32278325, 02.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5023/10687/11(н.р.5023/2153/11)-5011-7/364-2012 02.07.13

За первісним

позовом Державного підприємства «Укрриба»;

до Фізичної особи - підприємця Нездолій Лідії Іванівни;

треті особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача 1. Публічне акціонерне товариство «Печенізьке рибоводне господарство»;

2. Державне агентство рибного господарства України;

3. Фонд державного майна України;

про стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення майна;

за зустрічним

позовом Фізичної особи - підприємця Нездолій Лідії Іванівни;

до Державного підприємства «Укрриба»;

про визнання відсутнім права та визнання недійсним повідомлення.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники за первісним позовом:

Від позивача: Гереєва І. В., представник, довіреність №11-13/158 від 28.12.2012 р.;

Від відповідача: Волошенюк В. П., представник, довіреність № 3975 від 21.11.2011 р.;

Від третьої особи1: не з'явилися;

Від третьої особи2: Гриценко В. Д., представник, довіреність №171-Д від 08.01.2013 р.;

Від третьої особи3: не з'явилися.

Представники за зустрічним позовом:

Від позивача: Волошенюк В. П., представник, довіреність № 3975 від 21.11.2011 р.;

Від відповідача: Гереєва І. В., представник, довіреність №11-13/158 від 28.12.2012 р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.05.2011 року у справі №5023/2153/11 припинено провадження у справі в частині первісних позовних вимог про розірвання договору №27/10 «Зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», укладеного між ДП «Укрриба» та ФОП Нездолій Л. І. 22.09.2010 року; первісний позов задоволено частково: стягнуто з ФОП Нездолій Л. І. на користь ДП «Укрриба» 40 987,91 грн. заборгованості, 494,88 грн. державного мита і 223,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; зобов'язано ФОП Нездолій Л. І. повернути ДП «Укрриба» передане за договором №27/10 «Зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», укладеного між ДП «Укрриба» та ФОП Нездолій Л. І. 22.09.2010 року нерухоме майно; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 року рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2011 року у справі №5023/2153/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2011 року рішення Господарського суду Харківської області від 24.05.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2011 року у справі №5023/2153/11 скасовано; справу направлено до Господарського суду Харківської області для виконання приписів статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області передано матеріали справи №5023/10687/11 (н.р.№5023/2153/11) до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2012 року у справі №5023/10687/11 (н. р. 5023/2153/11)-5011-7/364-2012 первісний позов задоволено частково: стягнуто з ФОП Нездолій Л. І. на користь ДБ «Укрриба» 40 987,91 грн. заборгованості, 409,87 грн. державного мита і 223,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; зобов'язано ФОП Нездолій Л. І. повернути Державному підприємству «Укрриба» майно, передане за договором №27/10 «Зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба» від 22.09.2010 року; припинено провадження у справі в частині первісних позовних вимог про розірвання договору №27/10 від 22.09.2010 року, укладеного між ДП «Укрриба» та ФОП Нездолій Л. І.; в решті первісних позовних вимог відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено; припинено провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору №27/10 від 22.09.2010 року, укладеного між ДП «Укрриба» та ФОП Нездолій Л. І.

На виконання вищевказаного рішення 14.05.2012 року видано накази.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року рішення Господарського суду міста Києва у справі №5023/10687/11 (н. р. 5023/2153/11)-5011-7/364-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 11.12.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року у справі №5023/10687/11 (н. р. 5023/2153/11)-5011-7/364-2012 скасовано; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року №04-1/1180 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ», справа №5023/10687/11(н. р. 5023/2153/11)-5011-7/364-2012 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

24.12.2012 року на запит Київського апеляційного господарського суду справа №5023/10687/11(н. р. 5023/2153/11)-5011-7/364-2012 була надіслана до суду апеляційної інстанції.

Справа №5023/10687/11(н. р. 5023/2153/11)-5011-7/364-2012 повернулася з Київського апеляційного господарського суду 16.01.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2013 року призначено розгляд справи на 07.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2013 року відкладено розгляд справи до 26.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2013 року відкладено розгляд справи до 14.03.2013 року.

В судовому засіданні 14.03.2013 року було оголошено перерву до 28.03.2013 року.

В судовому засіданні 28.03.2013 року було оголошено перерву до 23.04.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року залучено до участі у справі третю особу 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом, відкладено розгляд справи до 14.05.2013 року.

В судовому засіданні 14.05.2013 року було оголошено перерву до 28.05.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року справу №5023/10687/11(н.р.5023/2153/11)-5011-7/364-2012 передано для розгляду судді Борисенко І. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2013 року розгляд справи призначено на 13.06.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року справу №5023/10687/11(н.р.5023/2153/11)-5011-7/364-2012 передано для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2013 року призначено розгляд справи на 13.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року відкладено розгляд справи до 02.07.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач за первісним позовом у поданій до господарського суду позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором від 22.09.2010 року №27/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», в сумі 33 987,91 грн.; розірвати договір від 22.09.2010 року №27/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба»; зобов'язати відповідача повернути передане нерухоме державне майно ДП «Укрриба»; стягнути з відповідача судові витрати з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У заяві про збільшення позовних вимог позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 43 321,24 грн. заборгованості.

У заяві про збільшення позовних вимог від 27.05.2013 року позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 33 987,91 грн. боргу станом на 22.03.2011 року та 9 333,33 грн. боргу станом на 30.04.2011 року.

В постанові пленуму Вищого господарського суду Україна №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник позивача за первісним позовом подав клопотання про припинення провадження в частині первісних позовних вимог щодо розірвання договору №27/10 від 22.09.2012 року в зв'язку з відмовою від них.

Відповідач за первісним позовом у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- сторонами 22 вересня 2010 року було укладено договір зберігання за №27/10, за умовами якого передбачено право відповідача (зберігача) користуватися переданим йому майном на платній основі;

- договір встановлює право зберігача користуватися переданим йому майном на платній основі та вносити плату за користування майном, згідно з п. 2.2. вказаного договору;

- договір №27/10 від 22.09.2010 року не містить терміну (дати) початку користування відповідачем майном і, відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України, зберігач (відповідач) має право реалізовувати право користування майном вільно;

- ДП «Укрриба» не надало доказів того, що ФОП Нездолій Л. І. приступила до користування майном, реалізуючи своє право передбачене п. 3.1. договору №27/10 від 22.09.2010 року;

- ДП «Укрриба» не надало підтверджуючих документів щодо дати, з якої почалося користування майном, період користування майном, тощо;

- позивач набуває право на отримання оплати за користування майном лише у випадку, якщо таке право реалізується зберігачем;

- відповідач на дату звернення до суду з позовною заявою не реалізував право, надане п. 3.1. договору №27/10 від 22.09.2010 року, про що відповідно позивач та орган управління позивача (Державний комітет рибного господарства України) є обізнаним згідно з повідомленням від 16.03.2011 року;

- ДП «Укрриба» не зверталося на адресу ФОП Нездолій Л. І. в порядку, передбаченому договором щодо зміни (розірвання чи припинення) договору з наведенням доказів істотного порушення договору другою стороною

- правовою метою укладання спірного договору для відповідача було та є отримання права користування державним нерухомим майном, гідротехнічними спорудами, необхідними для здійснення відповідачем власної господарської діяльності по розведенню риби, а для позивача - надання відповідачеві за плату права користування цим державним нерухомим майном;

- для підтвердження виконання договору позивач повинен надати суду докази виконання договору, а саме належні докази, які містять інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування у справі.

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом була належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи, однак не надала суду письмові пояснення по суті спору.

Державне агентство рибного господарства України у своєму поясненні зазначило, що відповідно до підпунктів 4.1. та 4.1.1. статуту Державного підприємства «Укрриба», підприємство має право за погодженням із органом управління від свого імені укладати угоди (контракти, договори) з юридичними і фізичними особами, як вітчизняними так і іноземними; поряд з цим Держрибагентство України вважає, що договір укладений на виконання положень підпунктів 2.1. та 2.2. статуту в цілому, відсутність погодження договору Держкомрибгоспом України не може вплинути на його дійсність; на час укладення договору Держкомрибгоспом України не встановлювалися додаткові обмеження правомочності ДП «Укрриба» розпоряджатися майном, переданим на зберігання за договором, окрім тих, які встановлені статутом та нормами законодавства України.

Фонд державного майна України у своєму поясненні на позовну заяву зазначив, посилаючись на спільний наказ Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна «Про передачу гідротехнічних споруд» від 06.05.2003 року №126/752, указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 року №1085 та спільний наказ Міністерства аграрної політики України та Державного комітету рибного господарства України від 05.02.2007 року №70/2, що питання, які пов'язані з укладанням та виконанням договору зберігання від 22.09.2010 року №27/10 з правом користування майна (гідротехнічних споруд), яке обліковується на балансі ДП «Укрриба», укладеного між позивачем і відповідачем, належить до компетенції уповноваженого органу управління - Державного агентства рибного господарства України.

У поданій до господарського суду зустрічній позовній заяві позивач просить суд визнати у Державного підприємства «Укрриба» відсутність права на розірвання договору зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба» за №27/10 від 22 вересня 2010 року; визнати недійсним повідомлення про розірвання договору Державного підприємства «Укрриба» за №11-12/281 від 05 квітня 2011 року; стягнути з відповідача за зустрічним позовом 85,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у зустрічній позовній заяві.

Позивачем за зустрічним позовом 24.05.2011 року подавалася заява про збільшення позовних вимог, однак вимоги, викладеній в цій заяві не розглядаються господарським судом, адже заява подана після початку розгляду справи по суті і не подавалася позивачем за зустрічним позовом під час нового розгляду справи.

У своєму відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом просить суд відмовити у її задоволенні у зв'язку з тим, що в зустрічному позові позивач посилається на обставину, що ДП «Укрриба» не надало доказів того, що ФОП Нездолій Л. І. приступила до користування майном, не надало підтверджуючих документів щодо дати, з якою почалося користування майном, період користування майном, тощо; зазначена обставина не відповідає дійсності, оскільки у первісному позові позивач надав суду акт прийому-передачі нерухомого державного майна до договору зберігання з правом користування від 22.09.2010 року №27/10, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання з правом користування нерухоме державне майно, яке розташоване за адресою: Харківська обл., Печенізький район, смт. Печеніги; з метою виконання умов договору відповідач за зустрічним позовом направив на адресу позивача за зустрічним позовом лист про взаєморозрахунки шляхом взаємозаліку сум коштів, виставлених позивачу за зустрічним позовом у рахунках по використанню гідроспоруд; листом від 08.02.2011 року №02/02 позивач за зустрічним позовом погодився на запропонований відповідачем за зустрічним позовом варіант щодо взаємозаліку, чим фактично підтвердив факт використання майна.

22.03.2012 року на адресу господарського суду надійшла заява позивача за зустрічним позовом, у якій він просить суд вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба» за №27/10, укладений між Державним підприємством «Укрриба» та Фізичною особою - підприємцем Нездолій Лідією Іванівною. Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що станом на дату укладання між позивачем та відповідачем договору №27/10, ДП «Укрриба» мало право передавати гідротехнічні споруди, що були та є об'єктами права державної власності, лише за погодженням Державного комітету рибного господарства України (Державного агентства рибного господарства України), однак доказів отримання такого погодження не надано.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи 2 за первісним позовом, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

22.09.2010 року між Державним підприємством «Укрриба» (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Нездолій Лідією Іванівною (зберігач) було укладено договір №27/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», відповідно до умов якого замовник передав, а зберігач прийняв на зберігання з правом користування, згідно з актом приймання-передачі (додаток №1), яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», розташоване за адресою: Харківська обл., Печенізький район, смт. Печеніги.

Відповідно до п. 2.2. договору, за користування майном зберігач вносить плату в розмірі, визначеному протоколом узгодження ціни, представленого в додатку №2 до цього договору, що складає 7 000,00 грн., в тому числі ПДВ, яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 2.4. договору, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором і актами цивільного законодавства, для збереження майна та зберігати його на протязі строку дії договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що зберігач має право користуватися переданим йому на зберігання майном на платній основі.

У п. 4.1. договору зазначено, що за відповідальне зберігання переданого згідно з актом нерухомого державного майна замовник зобов'язується щомісячно оплачувати 10,00 грн. з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

В разі відсутності оплати за користування нерухомим державним майном протягом шести місяців, замовник в односторонньому порядку припиняє дію цього договору та письмово повідомляє про це зберігача. У цьому випадку договір вважається припиненим з моменту отримання повідомлення зберігачем (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 22 вересня 2030 року.

Додатком №1 до договору слугує акт приймання-передачі державного нерухомого майна згідно договору зберігання з правом користування від 22.09.2010 року, відповідно до якого замовник передав, а зберігач прийняв на зберігання з правом користування нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди ставків), яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба» та розташоване за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги, а саме: Виросний пруд №1 (інвент. № 477), Виросний пруд №2 (інвент. № 320), Виросний пруд №2А (інвент. № 321), Виросний №3 (інвент. № 322), Виросний пруд №4 (інвент. № 323), Виросний №6 (інвент. № 324), Виросний пруд №7 (інвент. № 325), Виросний пруд №8 (інвент. № 326), Виросний пруд №8А (інвент. № 327), Виросний пруд №9 (інвент. № 328), Виросний пруд №10 (інвент. № 329), Виросний пруд №11 (інвент. № 330), Виросний пруд №12 (інвент. № 331), Виросний пруд №13 (інвент. № 332), Нерестовий пруд рибоп.№1 (інвент. № 333), Нерестовий пруд рибоп.№2 (інвент. № 334), Нерестовий пруд рибоп.№3 (інвент. № 335), Нерестовий пруд рибоп.№4 (інвент. № 336), Нерестовий пруд рибоп.№5 (інвент. № 337), Нерестовий пруд №6 (інвент. № 338), Нерестовий пруд №7 (інвент. № 339), Нерестовий пруд №8 (інвент. № 340), Нерестовий пруд №9 (інвент. № 341), Нерестовий пруд №10 (інвент. № 342), Нерестовий пруд №11 (інвент. № 343), Нерестовий пруд №12 (інвент. № 344), Нерестовий пруд №13 (інвент. № 345), Нерестовий пруд №14 (інвент. № 346), Нерестовий пруд №15 (інвент. № 347), Нерестовий пруд №16 (інвент. № 348), Нерестовий пруд №17 (інвент. № 349), Нерестовий пруд №18 (інвент. № 350), Нерестовий пруд №19 (інвент. № 351), Нерестовий пруд №20 (інвент. № 352), Нерестовий пруд №21 (інвент. № 353), Нерестовий пруд №22 (інвент. № 354), Нерестовий пруд №23 (інвент. № 355), Нерестовий пруд №24 (інвент. № 356), Нерестовий пруд №25 (інвент. № 357), Нерестовий пруд №26 (інвент. № 358), Нерестовий пруд №27 (інвент. № 359), Нерестовий пруд №28 (інвент. № 360), Нерестовий пруд №29 (інвент. № 361), Нерестовий пруд №30 (інвент. № 362), Нерестовий пруд №31 (інвент. № 363), Нерестовий пруд №32 (інвент. № 364), Нерестовий пруд №33 (інвент. № 365), Нерестовий пруд №34 (інвент. № 366), Нерестовий пруд №35 (інвент. № 367), Нерестовий пруд №36 (інвент. № 368), Нерестовий пруд №37 (інвент. № 369), Нерестовий пруд №38 (інвент. № 370), Нерестовий пруд №39 (інвент. № 371), Нерестовий пруд №40 (інвент. № 372), Нерестовий пруд №41 (інвент. № 373), Нерестовий пруд №42 (інвент. № 374), Нерестовий пруд №43 (інвент. № 375), Нерестовий пруд №44 (інвент. № 376), Нерестовий пруд №45 (інвент. № 377), Нерестовий пруд №46 (інвент. № 378), Нерестовий пруд №47 (інвент. № 379), Нерестовий пруд №48 (інвент. № 380), Нерестовий пруд №49 (інвент. № 381), Нерестовий пруд №50 (інвент. № 382), Нерестовий пруд №51 (інвент. № 383), Нерестовий пруд №52 (інвент. № 384), Садок-зимувальний №1 (інвент. № 413), Садок-зимувальний №2 (інвент. № 414), Садок-зимувальний №3 (інвент. № 415), Садок-зимувальний №4 (інвент. № 416), Садок-зимувальний №5 (інвент. № 417), Садок-зимувальний №7 (інвент. № 418), Садок-зимувальний №9 (інвент. № 419), Садок-зимувальний №10 (інвент. № 419а), Садок-зимувальний №11 (інвент. № 420), Садок-зимувальний №12 (інвент. № 420а), Самоточний трубопровід (інвент. № 78, Коридор для пропуска паводка (інвент. № 001), Перехідний водопровід ж/б (інвент. № 006), Причал бункера (інвент. № 040), Причал бункера (інвент. № 041а), Причал бункера (інвент. № 042а), Причал бункера (інвент. № 043а), Причал бункера (інвент. № 044), Огороджу вальна дамба(земляна) (інвент. № 019), Подводний канал ж/б (інвент. № 002), Споруда гідротехн. на прудах (інвент. № 099), Трубопровід і гідроспоруд, на прудах (інвент. № 097), Ел.насосна станція (інвент. № 117), Водопровідна мережа на прудах (інвент. № 100), Насосна станція на прудах (інвент. № 108), Насосне силове обладнання (інвент. № 101), Літньо-маточний пруд №1 (інвент. № 332-1лм), Літньо-маточний пруд №2 (інвент. № 332-2лм), Зимувальний пруд №1 (інвент. № 332-3), Зимувальний пруд №2 (інвент. № 332-23), Зимувальний пруд №4 (інвент. № 332-43), Зимувальний пруд №5 (інвент. № 332-53), Зимувальний пруд №6 (інвент. № 332-63), Зимувальний пруд №7 (інвент. № 332-73), Зимувальний пруд №8 (інвент. № 332-83), Зимувальний пруд №9 (інвент. № 332-93), Зимувальний пруд №10 (інвент. № 332-103), Карантинний пруд №1 (інвент. № 332-1к), Карантинний пруд №2 (інвент. № 332-2к), Карантинний пруд №3 (інвент. № 332-3к), Коридор пропуска паводка (інвент. № 74), Огороджувальна дамба(земляна) (інвент. № 300), Огороджувальна дамба(земляна) (інвент. № 408), Огороджувальна дамба(земляна) (інвент. № 409), Огороджувальна дамба(земляна) (інвент. № 410), Огороджувальна дамба(земляна) (інвент. № 411), Огороджувальна дамба(земляна) (інвент. № 412), Перехідний водопровід (інвент. № 071), Подводящий канал ж/б (інвент. № 073), Нагульний пруд №1 (інвент. № 004), Нагульний пруд №2 (інвент. № 030), Нагульний пруд №3 (інвент. № 031), Нагульний пруд №4 (інвент. № 032), Нагульний пруд №5 (інвент. № 033), Нагульний пруд №6 (інвент. № 034), Нагульний пруд №7 (інвент. № 035), Зимувальний пруд №1 (інвент. № 332-13), Садок зимувальний №6 (інвент. № 417а), Садок зимувальний №8 (інвент. № 418а). Балансова вартість нерухомого державного майна складає 5 183 271,00 (п'ять мільйонів сто вісімдесят три тисячі сімдесят дві гривні 00 копійок).

У постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2012 року, якою справу передано на новий розгляд, зазначено, що під час нового розгляду судам необхідно розглянути по суті заяву відповідача про вихід за межі позовних вимог, надати правову оцінку договору та додержання в момент його вчинення вимог закону. При цьому необхідно мати на увазі, що приписами статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Згідно з частиною 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як вбачається з приписів статей 759, 936, 944 Цивільного кодексу України, на відміну від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем, а тим більше, не передбачає права зберігача на передавання майна у користування іншим особам.

Відповідно до п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 «Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» у разі, коли орендодавцем є ФДМУ чи його регіональне відділення орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Державний комітет рибного господарства України, утворений Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови № 1523 від 02.11.2006 як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом міністрів України через Міністра аграрної політики.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 42 від 24.01.2007 «Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України» Держкомрибгосп забезпечує проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів.

Державне підприємство «Укрриба» засноване на державній власності та створене з метою забезпечення ефективності використання та організації нагляду, контролю за технічною експлуатацією гідротехнічних споруд водних об'єктів рибницьких господарств і підпорядковане Державному комітету рибного господарства України.

22.09.2010 року між Державним підприємством «Укрриба» (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Нездолій Лідією Іванівною (зберігач) було укладено договір №27/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба», відповідно до умов якого замовник передав, а зберігач прийняв на зберігання з правом користування, згідно з актом приймання-передачі (додаток №1), яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», розташоване за адресою: Харківська обл., Печенізький район, смт. Печеніги.

Відповідно до п. 2.2. договору, за користування майном зберігач вносить плату в розмірі, визначеному протоколом узгодження ціни, представленого в додатку №2 до цього договору, що складає 7 000,00 грн., в тому числі ПДВ, яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 2.4. договору, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором і актами цивільного законодавства, для збереження майна та зберігати його на протязі строку дії договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що зберігач має право користуватися переданим йому на зберігання майном на платній основі.

У п. 4.1. договору зазначено, що за відповідальне зберігання переданого згідно з актом нерухомого державного майна замовник зобов'язується щомісячно оплачувати 10,00 грн. з врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Факт передачі державного майна (гідротехнічні споруди ставків) на зберігання з правом користування підтверджується актом приймання-передачі, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її у схоронності.

Статтею 944 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажедавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншим особам.

Виходячи із змісту наведеної статті право зберігача користуватись майном переданим йому за договором зберігання виникає в разі надання відповідної згоди поклажодавцем.

Згідно п. 3.1. договору, зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном.

Отже, за договором, волевиявленням сторін було передбачено право зберігача на користування майном переданим на зберігання, що по суті є згодою поклажодавця, про яку йде мова у статті 944 Цивільного кодексу України.

Таким чином, умова договору щодо права зберігача користуватись переданими на зберігання гідротехнічними спорудами, є елементом договору зберігання, наявність якої в договорі не змінює правової природи такого договору.

Крім того, господарський суд вважає за можливе погодитися із доводами позивача за первісним позовом про те, що годротехнічні споруди є специфічними виробничими спорудами рибницьких ставків, які потребують їх сезонного використання через нерозривний процесс циркуляції місцевих талих та річкових вод. Гідротехнічні споруди можуть зберігати свої властивості та якості тільки в результаті їх постійного циклічного використання. У разі, коли гідротехнічні споруди рибницьких ставів не експлуатауються відповідно до Правил експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств, стави не заповнюються водою до належного рівня, відбувається їх швидке заростання трав'яною та жорсткою рослинністю, замулення, порушується водообмін, що в свою чергу призводить до руйнування гідроспоруд, порушення екосистеми прилеглої території. Тому, використання гідротехнічних споруд зберігачем майна є необхідною умовою даного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення та підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

При цьому, відповідно до вимог п.п. г п. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», приватизації не підлягають гідротехнічні захисні споруди.

Отже, об'єкти, які є предметом спірного договору, відносяться до захисних гідротехнічних споруд та мають загальнодержавне значення, а тому не підлягають приватизації та передачі в оренду. В свою чергу і будь-яких повноважень щодо надання згоди про передачу цього майна в оренду Фонд державного майна України або його регіональні відділення не мають.

Чинне законодавство встановлює заборону на передачу об'єктів в оренду, тому інтереси Фонду державного майна України не порушуються при укладенні договору зберігання.

Згідно з Положенням про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом ФДМ України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року №908/68, одним із способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року №1482.

Відповідно до п. 2.4.1. Положення №908/68 від 19.05.1999 року, такий спосіб управління державним майном як передача його в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передусім застосовується у випадках, за яких майно не підлягає приватизації та не може бути передано в оренду.

Відповідно до плану приватизації, спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України №126/752 від 6 травня 2003 року «Про передачу гідротехнічних споруд», статуту ДП «Укрриба», гідротехнічні споруди, які є предметом оспорюваного договору, були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України та в подальшому передані на баланс ДП «Укрриба».

ДП «Укрриба» є державним комерційним підприємством.

Відповідно до частини 2 статті 74 Господарського кодексу України, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГПК України та іншими законами.

Отже, між сторонами дійсно укладено договір зберігання з правом зберігача користуватися майном поклажодавця і за всіма ознаками спірний договір відповідає вимогам законодавства про зберігання майна.

Що стосується заяви позивача за зустрічним позовом про вихід за межі позовних вимог, то господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

22.03.2012 року на адресу господарського суду надійшла заява позивача за зустрічним позовом, у якій він просить суд вийти за межі позовних вимог та ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба» за №27/10, укладений між Державним підприємством «Укрриба» та Фізичною особою - підприємцем Нездолій Лідією Іванівною. Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що станом на дату укладання між позивачем та відповідачем договору №27/10, ДП «Укрриба» мало право передавати гідротехнічні споруди, що були та є об'єктами права державної власності, лише за погодженням Державного комітету рибного господарства України (Державного агентства рибного господарства України), однак доказів отримання такого погодження не надано.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право:

1) визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству;

2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

В даному випадку господарський суд для захисту прав і законних інтересів позивача вважає за можливе реалізувати своє право, надане статтею 83 Господарського процесуального кодексу України і вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 215 Цивільного кодексу встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмету і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

За своєю правовою природою оспорюваний договір є договором зберігання, а відтак між сторонами виникли відносини, які регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.2. договору, за користування майном зберігач вносить плату в розмірі, визначеному протоколом узгодження ціни, представленого в додатку №2 до цього договору, що складає 7 000,00 грн., в тому числі ПДВ, яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що зберігач має право користуватися переданим йому на зберігання майном на платній основі.

Що стосується надання Держкорибгоспом України дозволу ДП «Укрриба» на укладення договору, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.1.1. статуту Державного підприємства «Укрриба», затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України від 02.11.2009 року №490, для досягнення мети своєї діяльності і захисту інтересів підприємство має право за погодженням із органом управління від свого імені укладати угоди (договори, контракти) з юридичними і фізичними особами, як вітчизняними так й іноземними.

Тобто, в даному випадку при укладенні договору зберігання, позивач за первісним позовом повинен був отримати не дозвіл на укладення договору, а погодження. Погодження може виражатися шляхом незаперечення органом управління факту необхідності укладення договору.

Письмового погодження в матеріалах справи не міститься, однак у своєму поясненні Держкорибгосп України зазначив, що договір укладений на виконання положень підпунктів 2.1. та 2.2. статуту позивача за первісним позовом і відсутність саме письмового погодження не може вплинути на його дійсність. Отже, орган управління фактично не заперечує необхідність укладення договору, а тому відсутність письмового погодження не може вважатися необхідною умовою для визнання договору недійсним.

Відповідно до плану приватизації, спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України №126/752 від 6 травня 2003 року «Про передачу гідротехнічних споруд», статуту ДП «Укрриба», гідротехнічні споруди, які є предметом оспорюваного договору, були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України та в подальшому передані на баланс ДП «Укрриба».

ДП «Укрриба» є державним комерційним підприємством.

Відповідно до частини 2 статті 74 Господарського кодексу України, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГПК України та іншими законами.

Заявник не надав суду доказів обмеження правомочності розпорядження майном Державним підприємством «Укрриба».

Крім того, Державне агентство рибного господарства України у своєму поясненні зазначило, що на час укладення договору Держкомрибгоспом України не встановлювалося додаткових обмежень правомочності ДП «Укрриба» розпоряджатися майном, переданим на зберігання за договором.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 4 статті 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на вищевикладене, а також те, що між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору зберігання, у господарського суду немає правових підстав для визнання договору №27/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба» від 22.09.2010 року.

Первісний позов.

Позивач за первісним позовом у поданій до господарського суду позовній заяві просить з врахуванням зави про збільшення розміру позовних вимог стягнути з відповідача 43 321,24 грн. заборгованості за договором №27/10; розірвати договір від 22.09.2010 року №27/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі ДП «Укрриба»; зобов'язати ФОП Нездолій Л. І. повернути передане нерухоме державне майно ДП «Укрриба».

Згідно п. 6.4. договору, дія цього договору може бути припинена або договір може бути змінено після настання умов, передбачених п. 5.3. цього договору.

Відповідно до п. 5.3. договору, в разі відсутності оплати за користування нерухомим державним майном протягом шести місяців, замовник в односторонньому порядку припиняє дію цього договору та письмово повідомляє про це зберігача. У цьому випадку договір вважається припиненим з моменту отримання повідомлення зберігачем.

Зважаючи на підтвердження матеріалами справи відсутності оплати за користування нерухомим державним майном протягом шести місяців, листом від 05.04.2011 року № 11-12/218 позивач повідомляв відповідачу за первісним позовом про розірвання та припинення з моменту отримання цього повідомлення дії договору від 22.09.2010 року №27/10.

Зважаючи на наявність такого листа, у своєму клопотанні вих. №11-09/44, яке надійшло на адресу суду 27.05.2013 року, позивач за первісним позовом відмовився від позовних вимог щодо розірвання договору та зобов'язання повернути майно.

Відмова від позову не суперечить вимогам закону, права іншої сторони при цьому не порушені.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Господарський суд, виходячи зі змісту вимог статті 78 ГПК України, роз'яснив процесуальні наслідки прийняття відмови від позову, що полягають у припиненні судом провадження у справі та неможливості звернення в майбутньому до господарського суду з цим же позовом.

Згідно з п. 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Отже, господарський суд припиняє провадження у справі в частині розірвання договору та зобов'язання відповідача за первісним позовом повернути майно, однак сплачене державне мито за подання таких позовних вимог не підлягає поверненню на користь позивача за первісним позовом.

Виходячи з вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що договірні відносини діяли між сторонами договору з 22.09.2010 року по день отримання повідомлення відповідачем про розірвання договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Як видно із матеріалів справи, станом на 01.01.2011 року заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом становила 20 000,00 грн. Згідно умов договору плата за користування майном нараховувалася за січень і лютий у розмірі 7 000,00 грн. за місяць. Відповідачем за первісним позовом за вказаний термін було сплачено лише 12.09 грн. Отже, розмір заборгованості станом на 01.03.2011 року вже становив 33 987,91 грн. Після цього відповідач продовжував і наділі користуватися майном аж до моменту отримання повідомлення про розірвання договору. У своєму зустрічному позові ФОП Нездолій Л. І. зазначила, що вказане повідомлення отримано нею 11.04.2011 року. За березень 2011 року нараховано що 7 000,00 грн. плати за договором, за одинадцять днів квітня плата становить 2 566,67 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом становить 43 554,58 грн. Господарський суд з врахуванням того, що він не може виходити за межі позовних вимог, вважає за можливе вимогу позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості задовольнити повністю у розмірі 43 321,24 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом.

Зустрічний позов.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання у Державного підприємства «Укрриба» відсутнім права на розірвання договору №27/10 від 22.09.2010 року та про визнання недійсним повідомлення № 11-12/218 від 05.04.2011 року про розірвання Договору № 27/10 від 22.09.2010, суд зазначає наступне.

Господарським судам підвідомчі справи визначені в ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, коли склад учасників спору відповідає ст. 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер, що підтверджується позицією Верховного суду України в постановах від 11.05.2004 року № 25/389 та від 29.10.2002 року.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Судом встановлено, що серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права, як визнання недійсним повідомлення про розірвання договору чи визнання .

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним повідомлення про розірвання Договору Державного підприємства «Укрриба» за № 11-12/281 від 05.04.2011 року, не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про визнання у Державного підприємства «Укрриба» відсутнім права на розірвання договору №27/10 від 22.09.2010 року, то необхідно зазначити, що відповідно до п. 5.3. договору, в разі відсутності оплати за користування нерухомим державним майном протягом шести місяців, замовник в односторонньому порядку припиняє дію цього договору та письмово повідомляє про це зберігача. У цьому випадку договір вважається припиненим з моменту отримання повідомлення зберігачем.

Зважаючи на підтвердження матеріалами справи відсутності оплати за користування нерухомим державним майном протягом шести місяців, листом від 05.04.2011 року № 11-12/218 позивач повідомляв відповідачу за первісним позовом про розірвання та припинення з моменту отримання цього повідомлення дії договору від 22.09.2010 року №27/10.

Господарський суд вважає, що у позивача за первісним позовом наявне право на розірвання договору, як це передбачено пунктом 5.3. договору, підписаного представниками обох сторін і, відповідно в цій частині зустрічний позов також не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Нездолій Лідії Іванівни (інд. 04212, м. Київ, вул. Зої Гайдай, 3, кв. 340, ідентифікаційний номер 1702818403) на користь Державного підприємства «Укрриба» (інд. 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код ЄДРПОУ 25592421) 43 321 (сорок три тисячі триста двадцять одна) грн. 24 коп. заборгованості, 263 (двісті шістдесят три) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита, 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В решті позовних вимог, а саме в частині розірвання договору №27/10 зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), які обліковуються на балансі Державного підприємства «Укрриба» та зобов'язання ФОП Нездолій Л. І. повернути передане нерухоме державне майно Державному підприємству «Укрриба», провадження у справі припинити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Укрриба» (інд. 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А, код ЄДРПОУ 25592421) 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. сплаченого судового збору. Видати наказ.

5. В задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. МандриченкоДата складання рішення 09.07.2013 р.