Ухвала суду № 32277736, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2013 р. м. Київ К/9991/51954/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.Всуддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової службина постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012у справі № 2а-2852/11/0970за позовомІвано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловостідоДержавної податкової інспекції у м. Івано-Франківськупровизнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ № 2718 від 29.08.2011.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості № 2718 від 29.08.2011.

Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та у позові відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- 12.04.2011 відповідачем направлено позивачу запит за № 8841/10/23-247/5692 про надання письмових пояснень з приводу фінансово-господарських відносин з ТОВ «Хлібекспорт» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, який позивачем отримано 15.04.2011, про, що свідчить штамп вхідної кореспонденції;

- 26.04.2011 року позивачем надано відповідь за №01-1/239 на вказаний запит відповідача, у якій надано відповіді на питання, поставлені в запиті, а також долучено підтверджуючу документацію на 22 аркушах;

- 29.08.2011 начальником ДПІ в м. Івано-Франківську на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України винесено наказ за № 2718 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікер-горілчаної промисловості (код ЄДРПОУ 00375409)».

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що станом на 29.08.2011 у відповідача були відсутні підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, передбачені пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, у зв'язку з чим наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати наказ відповідача, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, у відповідності до якої кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частин 1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного суду України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.1 та п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного суду України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії або бездіяльність за будь-яких обставин повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права, свободи або інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то при розгляді даного спору про визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача судам слід встановити, чи є оскаржуваний наказ відповідача таким, що породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків і впливає на його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а також чи буде задоволення таких позовних вимог мати своїм правовим наслідком безпосередній захист порушених прав позивача.

При цьому судам слід врахувати, що особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 Податкового кодексу України, у відповідності до якої:

- документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79);

- документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79);

- присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п.79.3 ст.79).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що судами попередніх інстанцій встановлено, що відповіддю від 26.04.2011 в десятиденний термін (з моменту отримання позивачем запиту) позивачем надано відповідачу інформацію щодо поставлених в листі ДПІ в м. Івано-Франківську питань разом з копіями наявних документів на 22 аркушах.

Однак, при цьому судами попередніх інстанцій не було встановлено, копії яких саме документів (на 22 аркушах) були долучені позивачем в якості додатку до листа від 26.04.2011 № 01-1/239, направленого відповідачу, а також не були перевірені доводи відповідача про надання позивачем інформації та копій документів не у повному обсязі.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний