Ухвала суду № 32277578, 27.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2013 р. м. Київ К/9991/45893/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Мосійчук І.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 27.06.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська промислова металургійна компанія" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012

у справі № 2а-533/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська промислова

металургійна компанія"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції

м. Харкова Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська промислова металургійна компанія" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000012330 від 03.01.2012.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем з 25.10.2011 по 14.11.2011 відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства період з 01.04.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011 та складено акт №6294/233/32567107 в 21.11.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000012330 від 03.01.2012, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій приватної власності загальному розмірі 312700, 50 грн.: основний платіж 300636 грн., штрафні (фінансові) санкції 12064,5 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1, пп. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.10.2 "г" п.138.10 ст. 138, пп. 138.10.3 "е" г 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток на загальну сум 300636 грн. у тому числі за 1-й квартал 2010 року у сумі 9000 грн., 2-й квартал 2010 року у сумі 3925 грн., 1-й квартал 2011 року у сумі 159156 грн., 2-й квартал 2011 року у сумі 93230 грн.

Позивачем віднесено до складу валових витрат зварювальні роботи на загальну суму без ПДВ 615504, 79 грн., вантажно-розвантажувальні роботи на загальну суму без ПДВ 214117, 5 грн. та інформаційно - консультаційні послуги та загальну суму без ПДВ 390000 грн.

Відповідачем зроблено висновок, що вищезазначені акти не містять інформацію як вони пов'язані з фінансово-господарською діяльністю підприємства, а до перевірки не були надані документи, які підтверджують факт виконання робіт.

Позивачем до витрат була віднесена оплата послуг СПД ФО ОСОБА_3 по розрізанню металопрокату та вантажно-розвантажувальних робіт.

Як свідчать залучені до матеріалів справи документи, порушення позивачем податкового законодавства відповідач також пов'язує з віднесенням до витрат вартості оплачених послуг ТОВ „Аурит" за договором № 12/31-12-10 від 31.12.10 р., предметом якого є надання позивачу комплексу юридичних та інформаційно-консультаційних послуг, які необхідні для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Договором передбачено, що факт надання послуг має бути зафіксований у щомісячних актах прийому-передачі наданих послуг, а позивач зобов'язаний кожного місяця сплачувати на користь ТОВ „Аурит" абонентну плату в розмірі 130000 грн.

Отримання вище зазначених робіт від виконавця послуг підтверджується актами № б/н від 30.04.2011, № б/н від 31.05.2011, № б/н від 30.06.2011, які підписані уповноваженими представниками обох сторін, розрахунки проведені у безготівковій формі на загальну суму 390000 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у пунктах 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договори від 30.11.2006, від 30.11.2007, від 30.11.2008, від 30.11.2009, від 30.11.2010 та від 30.11.2011 з Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 на виконання навантажувально-розвантажувальних, зварювальних робіт та робіт з розрізання металопрокату.

Позивач у повному обсязі розрахувалося за надані виконані роботи з ФО-П ОСОБА_3, що підтверджується відповідними платіжними документами на загальну суму 829621, 99 грн., що повністю відповідає сумі боргу за виконані роботи ТОВ „УПМК" перед ФО-П ОСОБА_3

Згідно із ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В свою чергу, факт надання послуг підтверджується актами виконаних зварювальних робіт № б/н від 31.01.2010, № б/н від 28.02.2010, № б/н від 31.03.2010, № б/н від 30.04.2010, №б/н від 31.05.2010, № б/н від 30.06.2010, № б/н від 31.01.2011, № б/н від 28.02.2011, № б/н від 31.03.2011 та у актах виконаних вантажно-розвантажувальних робіт № б/н від 31.01.2011, № б/н від 28.02.2011, № б/н від 31.03.2011, які підписані уповноваженими представниками обох сторін, які по формі і змісту відповідають вимогам Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Стосовно віднесення до витрат вартості оплачених послуг ТОВ „Аурит" за договором № 12/31-12-10 від 31.12.2010, предметом якого є надання позивачу комплексу юридичних та інформаційно-консультаційних послуг, які необхідні для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт надання послуг має бути зафіксований у щомісячних актах прийому-передачі наданих послуг, а позивач зобов'язаний кожного місяця сплачувати на користь ТОВ „Аурит" абонентську плату в розмірі 130000 грн.

На підтвердження факту отримання від виконавця послуг позивачем до матеріалів справи надані акти № б/н від 30.04.2011, № б/н від 31.05.2011, № б/н від 30.06.2011, які підписані уповноваженими представниками обох сторін, розрахунки проведені у безготівковій формі на загальну суму 390000 грн.

Відповідні послуги були прийняті позивачем за актами приймання-передачі та оплачені.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання рекламних послуг та матеріалів у спірних постачальників.

При проведенні перевірки відповідачем не заперечувався факт оплати позивачем на користь контрагентів ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ „Аурит", що було здійснено шляхом безготівкових розрахунків, а наявні та досліджені під час перевірки документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача.

Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем, в акті перевірки немає.

Доказів отримання позивачем послуг від іншого суб'єкта господарювання, ніж контрагенти у спірних правовідносинах ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ „Аурит" або отримання таких послуг власними силами в акті перевірки не міститься.

Первинні бухгалтерські документи, які долучені до матеріалів справи, були складені від імені ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ „Аурит", підписані уповноваженими представниками сторін та не містять дефектів форми або змісту, які б спричиняли втрату оглянутими документами юридичного статусу первинних документів.

З урахуванням викладеного висновок суду апеляційної інстанції про те що вказані акти прийому-передачі виконаних робіт не відповідають приписам Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути прийняті в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська промислова металургійна компанія" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 у справі № 2а-533/12/2070 задовольнити, судове рішення скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська промислова металургійна компанія" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 у справі № 2а-533/12/2070 скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 у справі № 2а-533/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко