Постанова № 32277375, 04.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Справа № 910/913/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Могил С.К. (головуючий), Борденюк Є.М., . Вовк І.В. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року у справі № 910/913/13 за позовом державного підприємства "Антонов" до державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 845 877,43 грн., пені в сумі 155 641,45 грн., штрафу в сумі 59 211,42 грн. та 3 % річних у сумі 28 922,06 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати послуг за договором від 05.09.2011 року № 07-497-11.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року (суддя Привалова А.І.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 845 877,43 грн., пеню в сумі 65 920,50 грн., штраф у сумі 59 211,42 грн. та 3 % річних у сумі 28 922,06 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року (судді Остапенко О.М., Скрипка І.М., Руденко М.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що 05.09.2011 року між ДП "Антонов" (Виконавець) та ДП "Завод 410 цивільної авіації" (Замовник) було укладено договір № 07-497-11, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується у 2011 році надати Замовникові послуги з навчання 43 індійських фахівців з доопрацювання літака Ан-32, а Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити Виконавцю послуги згідно з Додатком № 1 до договору.

За умовами п. 2.7 договору Виконавець передає Замовнику конспекти лекцій для передачі слухачам під час навчання у друкованому вигляді, у відповідності із затвердженими програмами на англійській мові, а після навчання передасть конспекти і плакати, які використовувалися при навчанні, далі навчальні матеріали, що містять інформацію на англійській мові в електронному вигляді.

Пунктом 3.1. цього договору визначено, що загальна вартість даного договору становить 4 107 473,64 грн., у тому числі ПДВ 684 578,94 грн. Детальна розбивка вартості даного договору наведена в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати на розрахунковий рахунок виконавця, зазначений в розділі ХІІІ договору, у розмірі 100% вартості послуг, зазначено в п. 3.1. договору, згідно з Додатком № 1, на протязі 10 банківських днів з моменту отримання від виконавця рахунку-фактури.

Згідно з п. 5.1. договору послуги надаються у строк до 31.12.2011 року.

За умовами п. 7.2.1. договору у разі порушення замовником строків оплати, вказаних у р. ІV договору, замовник перераховує виконавцю додатково до суми договору пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

22.09.2011 року відповідач отримав виставлений позивачем рахунок-фактуру від 21.09.2011 року № СФ-0000869 на суму 4 107 473,64 грн.

04.10.2011 року сторонами підписано Акт № 1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором від 05.09.2011 року № 07-497-11.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за надані позивачем послуг не розрахувався.

12.06.2012 року сторонами підписано акт заліку взаємних вимог за виконані роботи (надані послуги), внаслідок чого заборгованість відповідача зменшилася до 845 877,43 грн.

27.11.2012 року сторонами підписано акт звірки розрахунків № 0000107, в якому відповідач підтвердив наявність заборгованості в сумі 845 877,43 грн.

Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця до замовника про стягнення заборгованості, пені, штрафу та 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором з оплати виконаних робіт (наданих послуг).

Висновок судів обох інстанцій про задоволення позову в частині стягнення 845 877,43 грн. заборгованості, 65 920,50 грн. пені, 59 211,42 грн. штрафу та 3 % річних у сумі 28 922,06 грн. обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг, а висновок про відмову в решті позову мотивовано відсутністю підстав для застосування ч. 2 ст. 231 ГК України та обмеженням розміру пені за порушення невиконаного грошового зобов'язання подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

За ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судами обох інстанцій встановлено обставини належного виконання зобов'язання позивачем за спірним договором та неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг (робіт) і наявність правових підстав та передбачених договором умов для стягнення з відповідача заборгованості, пені, штрафу та 3 % річних.

Водночас судами вірно застосовано до даних правовідносин положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за яким розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період ,за який сплачується пеня.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих правових норм та умов договору, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 845 877,43 грн., пені в сумі 65 920,50 грн., штрафу в сумі 59 211,42 грн., 3 % річних у сумі 28 922,06 грн., та про відмову в решті позову.

Наведені в касаційній скарзі доводи про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування оскарженого судового рішення.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 1211 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 року - без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року.

Головуючий суддя С.Могил

Судді Є.Борденюк

І.Вовк