Постанова № 32276287, 03.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 липня 2013 р. № 820/3849/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Шут Л.В.,

представник відповідача - Іванової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківський національний університет внутрішніх справ, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому просить суд:

1) визнати дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 25.04.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 13595,52 грн. протиправними;

2) скасувати постанову Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.04.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 13595,52 грн.;

3) визнати дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 25.04.2013 року про відкриття виконавчого провадження за постановою № 16064417, виданою 25.04.2013 року протиправними;

4) скасувати постанову Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.04.2013 року про відкриття виконавчого провадження за постановою № 16064417, виданою 25.04.2013 року;

5) визнати дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 25.04.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн. від 25.04.2013 року протиправними;

6) скасувати постанову Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.04.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн. від 25.04.2013 року;

7) визнати дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 25.04.2013 року про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2013 року за постановою № 16064417, виданою 25.04.2013 року, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн. протиправними;

8) скасувати постанову Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 25.04.2013 року про відкриття виконавчого провадження за постановою № 16064417, виданою 25.04.2013 року, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн.;

9) судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог в позові зазначено, що 08.05.2013 року на адресу позивача надійшли постанови державного виконавця Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції: від 25.04.2013 року про відкриття виконавчого провадження за постановою № 16064417; від 25.04.2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 13595,52 грн.; від 25.04.2013 року про відкриття виконавчого провадження за постановою № 16064417, виданою 25.04.2013 року, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн.; від 25.04.2013 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн. Позивач вважає вищевказані постанови відповідача незаконними з огляду на наступне. На виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2009 року по справі № 27/280-09 Харківським національним університетом внутрішніх справ було надано Головному управлінню Державного казначейства України у Харківській області платіжне доручення № 3460 від 16.12.2009 року про сплату боргу у розмірі 135 955,16 грн., яке було оплачено 21.12.2009 року. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2009 року за наказом Господарського суду Харківської області від 14.10.2009 року по справі № 27/280-09 позивач не отримував, тому, на думку позивача, вказане рішення Господарського суду Харківської області було виконано Харківським національним університетом внутрішніх справ у добровільному порядку, у зв'язку з чим просить визнати дії Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо винесення спірних постанови від 25.04.2013 року протиправними та скасувати їх.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову надав письмові заперечення, в яких зазначив, що державним виконавцем 23.11.2009 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа - наказу Господарського суду Харківської області від 14.10.2009 року по справі № 27/280-09, яка відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана позивачем 07.12.2009 року. 01.04.2013 року на адресу позивача було надіслано вимогу щодо надання відомостей стосовно майна боржника, яке перебуває на балансі, завіреної копії статуту юридичної особи-боржника та пояснень з приводу невиконання рішення суду або підтвердження його виконання. На вказану вимогу позивачем як додаток було надіслано на адресу відповідача платіжне доручення на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 14.10.2009 року по справі № 27/280-09 від 16.12.2009 р., на підставі якого 25.04.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. У зв'язку з тим, що боржником не було виконано виконавчий документ в термін, наданий державним виконавцем для добровільного виконання, відповідачем 25.04.2013 року на підставі вимог Закону України "Про виконавче провадження" було винесено спірні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, які виведені в окреме провадження. Представник відповідача вважає, що дії державного виконавця щодо прийняття вказаних постанов є обґрунтованими та правомірними, вчиненими на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства України. Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Правовідносини з приводу розгляду адміністративним судом справ, предметом яких є рішення, дії, бездіяльність державної виконавчої служби унормовані ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження визначено як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV (в редакції від 16.04.2009 року) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Суд зазначає, що за правилом ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 16.04.2009 року) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, проте державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, що передбачено ч. 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 16.04.2009 року).

Судом встановлено, що 23.11.2009 р. державним виконавцем Комінтернівського ВДВС ХМУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 16064417) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 14.10.2009 року по справі № 27/280-09, виданого 30.10.2009 р. про стягнення з Харківського національного університету внутрішніх справ на користь ФОП ОСОБА_3 суми боргу в розмірі 135 955,16 грн., надано боржнику строк для добровільного виконання вказаного виконавчого документу, а саме: семиденний строк з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та попереджено боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом (а.с. 34). Крім того, зазначено, що вказана постанова може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Згідно копії супровідного листа вих. № 37076/14-27/3, наявного в матеріалах справи, на адресу Харківського національного університету внутрішніх справ була направлена вказана постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2009 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у виконавчому листі, відповідно до якого позивач отримав поштове відправлення 07.12.2009 р. (а.с. 35, 36).

Крім того, з копії витягу «Журналу реєстрації вихідної кореспонденції» (номенклатурна справа: 14-27) за 2009 рік Комінтернівського ВДВС ХМУ вбачається, що «постанова про відкриття ст. ФОП ОСОБА_3» вих. № 37076 відправлена на адресу ХНУВС 30.11.2009 року (а.с. 90-92).

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2009 р. (ВП № 16064417), оскільки доказів зворотнього до суду не надано, а також представником позивача в судовому засіданні не заперечувалось, що уповноважена особа Харківського національного університету внутрішніх справ - Молчанова, яка відповідно до підпису на повідомленні про вручення поштового відправлення, отримала копію зазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження, станом на 07.12.2009 р. перебувала у трудових відносинах з позивачем.

Доказів оскарження даної постанови про відкриття виконавчого провадження представником позивача суду не надано.

Відповідно до частини 6 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 16.04.2009 року), якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

З пояснень представника відповідача та матеріалів справи вбачається, що станом на 29.03.2013 року на адресу Комінтернівського ВДВС ХМУЮ підтвердження виконання боржником зобов'язань не надходило, що представником позивача у судовому засіданні не заперечувалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 19.01.2013 року) у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 19.01.2013 року) передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 19.01.2013 року) державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 19.01.2013 року) боржник зобов'язаний:

утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах;

своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця;

письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Судом встановлено, що 01.04.2013 року на адресу відповідача було надіслано вимогу ВП № 16064417/ДВ-3 щодо надання завірених належним чином: копії статуту підприємства, відомостей щодо майна, яке перебуває на балансі у підприємства, необхідну бухгалтерську документацію та пояснень з приводу невиконання рішення суду або підтвердження його виконання (а.с. 37). Зазначена вимога була отримана позивачем 11.04.2013 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції позивача на копії вимоги (а.с. 14).

У відповідь на зазначену вимогу позивачем була надіслано скаргу на неправомірні дії державного виконавця від 15.04.2013 року, в якій позивач просив зобов'язати головного державного виконавця Комінтернівського ВДВС ХМУЮ Іванову Л.І. відізвати вимогу ВП № 16064417/ДВ-3 та закінчити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 27/280-09, виданого 30.11.2009 року , про стягнення з ХНУВС на користь ФОП ОСОБА_3 суми боргу у розмірі 135 955,16 грн. Додатком до вказаної скарги позивачем було, зокрема, долучено копію платіжного доручення № 3460 від 16 грудня 2009 року (а.с. 38).

З копії платіжного доручення № 3460 від 16 грудня 2009 року судом встановлено, що платіж у розмірі 135 955,16 грн. в рахунок оплати заборгованості за рішенням Господарського суду Харківської області від 14.10.2009 р. по справі № 27/280-09 одержано та сплачено Головним управлінням Державного казначейства України у Харківській області 21.12.2009 року.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що постанову про відкриття спірного виконавчого провадження від 23.11.2009 р. було отримано позивачем 07.12.2009 р., строк для добровільного виконання рішення суду був встановлений - 7 днів з дня одержання зазначеної постанови, суд приходить до висновку, що позивачем не було виконано виконавчий документ у строк, наданий для добровільного виконання.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 19.01.2013 року) встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, відповідно до ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 19.01.2013 року) витрати органів державної виконавчої служби на організацію та проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Оскільки боржником не було виконано виконавчий документ у строк, наданий для добровільного виконання, 25.04.2013 р. державним виконавцем було винесено: постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 13595,52 грн. (а.с. 7) та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн. (а.с. 9), які відповідно до супровідних листів від 25.04.2013 р. були надіслані на адресу позивача за адресою, зазначеною у виконавчому документі (а.с. 45, 49).

Отже, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 25.04.2013 р. та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн. у виконавчому провадженні № 16064417 є обґрунтованими та правомірними.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 19.01.2013 року) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч.1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 19.01.2013 року) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, судом встановлено, що державним виконавцем на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" 25.04.2013 р. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 16064417), якою, зокрема, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій виведено в окреме провадження (а.с. 39).

Крім того ,судом встановлено, що державним виконавцем 25.04.2013 р., керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", було винесено:

- постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 37769736) щодо примусового виконання постанови № 16064417, виданої 25.04.2013 р. Комінтернівським ВДВС ХМУЮ, про стягнення з боржника - Харківського національного університету внутрішніх справ виконавчого збору у розмірі 13595,52 грн.;

- постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 37769009) щодо примусового виконання постанови № 16064417, виданої 25.04.2013 р. Комінтернівським ВДВС ХМУЮ, про стягнення з боржника - Харківського національного університету внутрішніх справ витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 34,55 грн. (а.с. 49 зворот, 45 зворот).

Частиною 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 19.01.2013 року) встановлено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Пунктом 7 частини 2 статті 17 Закону № 606-XIV встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Отже, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, є виконавчими документами.

Згідно положень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003 року, виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово.

Аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок, що законодавець пов'язує винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не з повним фактичним виконанням рішення і стягненням суми боргу, а саме з фактом невиконання боржником рішення у наданий добровільний строк.

Крім того, відповідно до п. 3.7.4. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

На підстави вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні спірних постанов діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак, достатніх та обґрунтованих підстав для їх скасування та визнання дій Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції протиправними, судом не встановлено.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняти (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Харківського національного університету внутрішніх справ до Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування рішення - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 09.07.2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко