Постанова № 32275723, 01.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 р. Справа № 804/7787/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі Степаненко В.В. Новченко Є.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до приватного підприємства «Місія» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось до суду з позовними вимогами до приватного підприємства «Місія» про стягнення заборгованості у розмірі 398,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» відповідач має заборгованість по коштах Фонду у сумі 398,92 грн.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак рекомендована кореспонденція, яка направлялась на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду у зв'язку з неврученням. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців приватне підприємство «Місія» зареєстровано у якості юридичної особи.

Статтею 22 Закону України від 18.01.2008 року № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Страхувальники - юридичні та фізичні особи набувають статусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду.

Судом встановлено, що відповідач обліковується як страхувальник в Жовтневій районній виконавчій дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 08.01.2002 року.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 27 Закону України від 18.01.2008 року № 2240-ІІІ (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов'язок страхувальника нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Фонду, невиконання якого відповідно до статі 30 Закону № 2240 тягне відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «Місія» подало за місцем своєї реєстрації «Звіт про нараховані внески, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності» за 2010 рік, в якому зазначило наявність заборгованості по коштах Фонду у розмірі 398,92 грн.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI.

Відповідно до пункту 3 розділу VIII Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, вважаються платниками єдиного внеску. Водночас, пунктом 7 передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно пункту 6 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строк, вважається недоїмкою.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою суми заборгованості відповідачу направлено лист-вимогу про сплату боргу №03-23/804 від 15.06.2011 року, який було повернуто у зв'язку із неврученням, та лист-вимогу №02-24-417-16 від 28.02.2013 року, який отримано 09.03.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до вимог статті 13 Закону України № 2240 виконавча дирекція Фонду, серед іншого, забезпечує збір та акумуляцію внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; здійснює оперативне розпорядження страховими коштами Фонду в межах затвердженого бюджету Фонду; здійснює матеріальне забезпечення та надає соціальні послуги за цим Законом; здійснює контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечує цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; представляє інтереси страховика в судових та інших органах.

Статтею 30 Закону України № 2240 передбачено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до статті 30 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ строк давності щодо стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, не застосовується.

Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Нараховані суми внесків відповідачем в установлені законодавством терміни не сплачено, заборгованість приватного підприємства «Місія» складає 398,92 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення або оскарження станом на день розгляду справи не надано, а судом самостійно на виконання вимоги статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до приватного підприємства «Місія» про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з приватного підприємства «Місія» (49101, м.Дніпропетровськ, пр.Кірова, буд.42, кв.310, код ЄДРПОУ 30669979) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (49000, м.Дніпропетровськ, пр-т Карла Маркса, буд.93) суму недоїмки по сплаті страхових внесків у розмірі 398,92 грн. (триста дев'яносто вісім гривень дев'яносто дві копійки) на р/р 25600232305002 в ПАТ «КБ «Надра», м.Київ, Центр, МФО 380764, код ЄДРПОУ 26049825, одержувач - Жовтнева районна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.В. Степаненко