Постанова № 32275511, 03.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 липня 2013 р. № 820/4003/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представника позивача - Золотухіної О.А.,

представник відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (юридична адреса: 63706, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, МФО 300175, р/р НОМЕР_2 у ВАТ "СЕБ Банк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 5870,00 грн. та пені в розмірі 2,34 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не виконано норматив 1 робоче місця по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2012 рік становить 11 740,00 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2012 році, з урахуванням положень ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 5870,00 грн. У зв'язку з порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу, була нарахована пеня у сумі 2,34 грн. Отже, суб'єкт господарювання у спірних правовідносинах допустив порушення положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування інвалідів не забезпечив, суму адміністративно-господарських санкцій самостійно не сплатив, а відтак, спірна сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку .

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, надав письмові заперечення. Зазначив, що позивачем не доведено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", крім того вказав, що до штату позивача входять водії транспортних засобів категорії «Д», які відповідно до Правил дорожнього руху не можуть бути інвалідами. Отже, на думку відповідача, відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2012 році.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Додатково в обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2012 році, пояснив, що у 2012 році фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було подано до центру зайнятості один звіт про наявність вакансій, відмов у працевлаштування інвалідів з боку відповідача не було, а отже, на думку представника відповідача, ФОП ОСОБА_3 були виконані всі необхідні дії з працевлаштування інвалідів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідач, ФОП ОСОБА_3. в установленому законодавством порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець (код НОМЕР_1).

Судом встановлено, що відповідачем було подано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2012 рік форми № 10-ПІ від 29.03.2013 року, про що є відповідна відмітка про отримання Фондом від 02.04.2013 року, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників складу підприємства у 2012 році становила 10 осіб. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників фактично працюючих на підприємстві становила 0 осіб та кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 0 осіб (а.с.6).

Статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Отже, дослідивши дані звіту відповідача, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконано норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності зі ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Отже, системно аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що на підприємства, установи, організації, громадські організації, фізичні особи, які використовують найману працю, покладено обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Судом встановлено, що у 2012 році відповідачем до Харківського міського центру зайнятості лише у січні 2012 року надавалась інформація (Звіт про наявність вакансій Форми З-ПН від 04.01.2012 року) про наявні вакантні робочі місця для працевлаштування інвалідів, що підтверджується листами Куп'янського міськрайонного центру зайнятості № 02-199 від 14.05.2013 року та № 05-2291 від 26.06.2013 року (а.с. 28, 37) та представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось. Відмов у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача не було.

Викладене свідчить про невиконання ФОП ОСОБА_3 обов'язку щодо належного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, що є порушенням вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Крім того, суд звертає увагу на те, що в листах Куп'янського міськрайонного центру зайнятості зазначено, що протягом січня-грудня 2012 року на обліку Куп'янському міськрайонному центрі зайнятості перебувало 114 осіб з інвалідністю, проте направлення інвалідів на роботу до ФОП ОСОБА_3 не видавались, оскільки заявлена підприємством у вакансії посада водія передбачає значне фізичне навантаження та напруження у роботі, які не відповідають рекомендаціям МСЕК, визначеним в картках індивідуальної реабілітації інвалідів.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не було виконано обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Щодо посилання представника відповідача на те, що у відповідача згідно штатного розкладу працюють лише водії транспортних засобів категорії «Д», тобто робочі місця відповідача не передбачають можливість працевлаштування інвалідів, як на обґрунтування заперечень проти позову, суд зазначає, що це не є підставою для незастосування нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, оскільки відповідно до вищенаведених норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" законодавство України встановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств щодо дотримання закріпленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2012 році, з огляду на те, що за змістом статті 20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачуються (нараховуються, застосовуються) підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 цього Закону, а отже з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. При цьому відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Отже, позивач звернувся до суду в межах строку звернення до адміністративного суду.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 21.02.2011 року (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14405504).

Частиною 2 ст.161 КАС України визначено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Приписи наведеної норми процесуального закону прямо кореспондуються з положеннями ст.244-2 КАС України, відповідно до ч.1 якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно зі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач належними доказами не довів факту вжиття всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів.

Згідно ч.1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Для підприємств, установ, організацій у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно розрахунку суми позову, наданого позивачем, розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2012 рік становить 11 740,0 грн., тому сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2012 році , з урахуванням положень ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 5870,00 грн. (а.с. 5).

Зважаючи на такі обставини, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 5870,00 грн., що дорівнює середньорічній заробітній платі одного працівника за 2012 рік, зазначеній у Звіті.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5870,00 грн. є 17 квітня 2013 року. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2013 року по 17.04.2013 року включно (2 дні) склала 02,34 грн.

Таким чином, всього сума боргу відповідача становить 5872 грн. 34 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 адміністративно-господарських санкцій та пені за несвоєчасну сплату за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2012 році, нормативно та документально обґрунтовані, заборгованість у загальному розмірі 5872 грн. 34 коп. відповідачем станом на час судового розгляду не сплачена, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення суми - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (63706, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов, к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі 5870 грн. 00 коп. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 02 грн. 34 коп. (дві грн. 34 коп.), всього у розмірі 5872 грн. 34 коп. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят дві грн. 34 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 09.07.2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко