Ухвала суду № 32275195, 04.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17989/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д. А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 липня 2013 року м. Київ

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сабля» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0011172230, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Сабля» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0011172230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі наказу від 20.11.2012 №1738, направлення від 20.11.2012 №6990/22-30 та згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України було проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "2332 ФІЛМ" за квітень 2011р., оформлену актом від 03.12.2012 №2049/22-30/33887562, яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства (а. с. 12-20).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0011172230, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 135475,00 грн., в тому числі за основним платежем - 135474,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн. (а.с. 21).

Збільшене податкове зобов'язання відповідачем сформоване на підставі висновку податкового органу про відсутність у позивача в реальності валових витрат, понесених ним у зв'язку з виробництвом рекламного відеоролику з умовною назвою "Стало краще" хронометражем 30 сек.

Так між позивачем та ТОВ "2332 ФІЛМ" укладено договір про виробництво і використання об'єкта права інтелектуальної власності - аудіовізуального твору №18/03/2011 від 18.03.2011.

Згідно даного договору ТОВ "2332 ФІЛМ" зобов'язувалося виконати роботи з виробництва аудіовізуального твору - рекламного відеоролику з умовною назвою "Стало краще" хронометражем 30 секунд з наступною передачею виключних майнових авторських прав на ролик.

Виконання зобов'язань по даному договору підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: виписаного ТОВ "2332 ФІЛМ" і прийнятого позивачем до оплати рахунку-фактури від 17.03.2011 року №СФ-0012 на загальну суму 1382841,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 230473,62 грн.) (а.с. 53), акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.04.2011 №ОУ-0016 на загальну суму 1382841,72 грн. (у т.ч.: вартість робіт - 1152368,10 грн., ПДВ - 230473,62 грн.) (а.с. 54), податкових накладних: від 25.03.2011 №4 на суму 100000 грн. (у т.ч. ПДВ - 16667,67 грн.), від 29.03.2011 №5 на суму 180000 грн. (у т.ч. ПДВ - 30000 грн.), від 31.03.2011 №7 від 290000 грн. (у т.ч. ПДВ - 48333,33 грн.), від 01.04.2011 №2 на суму 80000 грн. (у т.ч. ПДВ - 13333,33 грн.), від 04.04.2011 №3 на суму 732841,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 122140,29 грн.) (а.с. 55-59), банківської виписки (а.с.60-85) про перерахування позивачем коштів в рахунок оплати вартості придбаних робіт.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають необхідні реквізити.

На підтвердження виконання зобов'язань своїм контрагентом позивачем в якості доказу було надано компакт-диск SABLIA IFPIUAK03 CDR UG80 [06045104] (а.с. 88), що містить запис рекламного відеоролику "Стало краще".

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Позивачем було доведено фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ "2332 ФІЛМ" шляхом пред'явлення в якості доказу результату укладеного договору: відеоролику, як товару.

Щодо висновків в Акті перевірки щодо того, що укладений між позивачем та ТОВ "2332 ФІЛМ" правочин в розумінні ст. ст. 203, 215, 216, 228, 236 ЦК України є нікчемним, а отже, недійсним з моменту його вчинення, колегія суддів зауважує наступне.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 було звернуто увагу на наступне: «…вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Докази про визнання нікчемним Договору №18/03/2011 від 18.03.2011 в судовому порядку в матеріалах справи відсутні.

Натомість, висновок про нікчемність правочину зроблено відповідачем виключно на підставі транзитного акта Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 №1807/236/37156804 позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Інтенція" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, за висновками якого відеоролик «Стало краще» створено саме зазначеним суб'єктом згідно Договору № 01/01/2011 від 01.01.2011 року між ним та ТОВ "2332 ФІЛМ", всупереч відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Також колегія суддів погоджується з зауваженням суду першої інстанції про суперечливість висновку відповідача, оскільки, як вбачається з податкових накладних, господарське зобов'язання виконувалося сторонами спірного правочину не тільки у квітні 2011р., а й у березні 2011р., проте за цей звітний період контролюючий орган не заперечує щодо дійсності правочину і правильності формування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сабля» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012 року № 0011172230 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст ухвали виготовлено 09.07.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.