Постанова № 32274424, 08.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2013 р. Справа № 904/1190/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання Євстигнеєвій Т.О.

від позивача: Савич Н.О., представник, довіреність №155 від 11.03.13;

від відповідача: Отрошко Т.В., представник, довіреність № б/н від 08.01.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер", м. Павлоград Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013р. у справі №904/1190/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Тайм", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фабрика дверей "Будмайстер",

м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення 27 551 грн 21 коп

ВСТАНОВИВ:

По справі оголошувалась перерва з 17.06.2013р. по 08.07.2013р.

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін-Тайм" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" 27 551 грн 21 коп заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажу та понесених витрат по справі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013р. у справі №904/1190/13-г (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Тайм" 27551 грн 21 коп заборгованості та 1 720 грн 50 коп витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом були порушені норми ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання. Зазначив, що Позивачем до позову не надані докази надання послуг на суму 228 грн та 13,83 грн. Згідно наданих декларацій Позивач не довів суду факт щодо виконання умов договору з доставки вантажу та той факт, що платником повинен бути саме Відповідач. Стверджує, що надані Позивачем послуги є позадоговірними, акти здачі - прийняття робіт не містять посилань на договір, відповідно до декларацій про прийняття вантажу на кожну послугу з перевезення вантажу оформлювався разовий договір, на деклараціях відсутні підписи замовника. Крім того, Позивачем не надано товарно-транспортних накладних. Вважає, що Позивачем не доведено виникнення заборгованості за перевезення вантажу саме за договором, на який він посилається.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив з огляду на те, що судом не були порушені норми процесуального права щодо фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки відсутні заяви хоча б однієї сторони про таке фіксування. Зазначив, що акти виконаних робіт Відповідачем були підписані без зауважень та заперечень, надання послуг за червень та липень 2012 року підтверджується наданими деклараціями та рахунками. Вважає безпідставними посилання Відповідача на недоведеність факту надання послуг за укладеним договором в силу визнання договору самим Відповідачем. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 13.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" - замовник (надалі - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ін-Тайм" - перевізник (надалі - Позивач) був укладений договір №ПВЛ-877 надання послуг з перевезення вантажу (надалі - Договір) строком дії з моменту підписання сторонами на один рік з умовою пролонгації на той же термін у разі відсутності заяви однієї із сторін за місяць до закінчення дії договору (п. 6.2. Договору). До договору була укладена додаткова угода від 13.04.2011р.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Відповідач надає для перевезення вантажі, а Позивач організовує та забезпечує їх транспортування та видачу вантажоодержувачу на умовах, передбачених цим договором, Правилами пакування вантажів ТОВ „Ін-Тайм" (надалі - Правилами пакування), та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Наказ Мінтрансу від 14.10.1997р. №363 (надалі - Правилами перевезень).

На виконання умов Договору за період з січня по травень 2012р. Позивачем Відповідачу було надано послуги на загальну суму 41369 грн 78 коп, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-прийняття робіт від 31.01.2012р. №ОУ-0002666 на суму 6 828,21 грн, від 29.02.2012р. №ОУ-0006247 на суму 6 670,32 грн, від 31.03.2012р. №ОУ-0009924 на суму 10 944,52 грн, від 30.04.2012р. №ОУ-0013491 на суму 7 547,58 грн та від 31.05.2012р. №ОУ-0017303 на суму 9 379,15 грн.

Крім того, позивачем були надані послуги з перевезення вантажу у червні 2012 року на суму 228,16 грн та у липні 2012 року - на суму 13,83 грн, що не визнається відповідачем. Проте, надання послуг на вказані суми підтверджуються деклараціями про прийняття вантажу №ПВЛ- 002138 від 12.06.2012р., №ПВЛ-002210 від 21.06.2012р. (а.с. 207, 207, т.1) та виставленими рахунками на оплату (а.с.162-166, Т.2), що спростовує позицію скаржника. Заявою від 10.04.2013р. позивач уточнив період, за який утворилася заборгованість, а саме з 12.04.2011р. по 31.07.2012р., не змінюючи при цьому предмет позову (суму боргу), оскільки остання первісно була включена в розрахунок ціни позову.

Пунктом 3.3. Договору (у редакції Додаткової угоди від 13.04.2011р. до Договору) встановлено, що оплата послуг перевізника здійснюється вантажовідправником чи вантажоотримувачем протягом 14-ти днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення за відповідний об'єм наданих послуг.

Відповідач за надані послуги у повному обсязі не розрахувався, заборгованість з урахуванням здійснених оплат становить 27 551,21 грн, підтверджується розрахунком позивача, актами виконаних робіт, виписками з банківського розрахункового рахунку позивача про часткову оплату.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, строк сплати за надані послуги з перевезення вантажу є таким, що настав. На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості Відповідачем не надано. Підписання актів Відповідачем є визнання ним самого факту надання послуг.

Відтак, колегія суддів не погоджується з позицією відповідача про те, що спірні послуги з перевезення вантажу були надані не на підставі укладеного Договору, а на підставі разових договорів, якими є декларації про прийняття вантажу, оскільки:

- по-перше, відповідачем не доведено, що згідно укладеного Договору позивачем були надані будь-які інші послуги з перевезення вантажу;

- по-друге, відповідно до пункту 2.1 Договору прийом вантажу до перевезення від замовника оформлюється декларацією про прийняття вантажу, в якій наводяться відомості про тип та кількість вантажу, пункт призначення, строк доставки, відомості про відправника та одержувача вантажу, платника послуг перевізника;

- тобто умовами укладеного між сторонами Договору передбачено, що надання позивачем послуг з перевезення вантажу має відбуватися на підставі декларацій про прийняття вантажу, відомості про які було включено сторонами у складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), наявність яких передбачена умовами Договору;

- таким чином, за наявності укладеного Договору виключається можливість надання позивачем послуг на перевезення вантажу на підставі разових договорів;

- тим більше, відповідачем надана претензія від 22.02.2012р. №168, яка підписана генеральним директором Слюнковим А.І. та в якій зазначається саме про укладання між сторонами Договору від 13.04.2011р. №ПВЛ-877 надання послуг з перевезення вантажу (т.1, а.с. 75).

Апеляційний суд також не знаходить порушень процесуального права при розгляді цієї справи, на які вказує відповідач, оскільки протоколи судових засідань наявні в матеріалах справи, зауважень на протоколи сторонами не надавалося. В силу положень ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу технічними засобами здійснюється лише за письмовою заявою сторони. Такої заяви від сторін не надходило.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача та підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається. Рішення суду підлягає залишенню в силі, а апеляційна скарга - відхиленню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер", м. Павлоград Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013р. у справі № 904/1190/13-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 09.07.2013р.

Головуючий Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя В.В. Прудніков