Рішення № 32274308, 01.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2013 р. Справа № 914/2368/13

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

до відповідача: Турківської комунальної центральної районної лікарні, с. Завадівка

про стягнення 3 507 грн. 20 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник (довіреність від 30.11.2012 р.);

від відповідача: не з'явився

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Турківської комунальної центральної районної лікарні, с. Завадівка про стягнення 3 507 грн. 20 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 17.06.2013 р. призначив справу до розгляду на 01.07.2013 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 3 349 грн. 00 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано пеню в сумі 128 грн. 99 коп., 3% річних в сумі 25 грн. 87 коп., інфляційні втрати в сумі 3 грн. 34 коп. Таким чином, просив стягнути з відповідача 3 507 грн. 20 коп. та судові витрати, в тому числі, витрати на послуги адвоката в сумі 350 грн. 00 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 17.06.2013 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (поштові повідомлення про вручення долучено до матеріалів справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 01.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.07.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

6 лютого 2013 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Турківською комунальною центральною районною лікарнею (замовник) було укладено договір №05/02-2.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався передати у власність замовнику (відповідачу), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 1.1. договору предметом постачання є вага ТВЕ-0,21-0,001.

Позивач 6 лютого 2013 р. передав у власність відповідачу товар на загальну суму 3 349 грн. 00 коп., що підтверджується накладною №Н-010 від 06.02.2013 р. (належно завірена копія накладної долучена до матеріалів справи).

Пунктом 5.2. договору встановлено, що замовник сплачує вартість товару на протязі 30 днів після передачі товару замовникові згідно з підписаними сторонами накладними.

Позивач за вих. б/н від 13.05.2013 р. звертався до відповідача з вимогою про сплату коштів, в яких вимагав оплатити заборгованість в розмірі 3 349 грн. 00 коп. Відповідач вказану вимогу залишив без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 349 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 8.2. договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань по оплаті товару, замовник сплачує постачальнику пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочки.

Згідно 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 128 грн. 99 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 грн. 34 коп., а також 3% річних в розмірі 25 грн. 87 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 128 грн. 99 коп. пені, 25 грн. 87 коп. 3% річних, 3 грн. 34 коп. інфляційних втрат.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №322, видане 30.04.2004 р., договору №06-06/13-1 про надання адвокатських послуг від 06.06.2013 р., акту про надання послуг від 01.07.2013 р. та копію виписки з банківського рахунку від 27.06.2013 р. про здійснення оплати вартості послуг адвоката.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Турківської комунальної центральної районної лікарні, с. Завадівка, військове містечко, 8А, Турківський район, Львівська область (ідентифікаційний код 01997030) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3 349 грн. 00 коп. основного боргу, 128 грн. 99 коп. пені, 25 грн. 87 коп. 3% річних, 3 грн. 34 коп. інфляційних втрат, 1 720 грн. 50 коп. судового збору, 350 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.