Рішення № 32274293, 04.07.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 рокуСправа № 5013/1532/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1532/12

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор", Кіровоградська область, Новомиргородський район, смт. Капітанівка

про стягнення 92 987,17 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Єгоров В.С., довіреність № 14-30 від 30.01.2013 р.;

від відповідача - Губін Д.А., довіреність № 12/12/12 від 12.12.12.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - ПАТ) подано позовну заяву з вимогою стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" (далі по тексту - ТОВ) 92 987,17 грн. заборгованості, яка складається з 17 917,08 грн. пені, 67 715,91 грн. штрафу, 3 469,21 грн. трьох відсотків річних та 3 884,97 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду від 21.12.2012 року по справі № 5013/1532/12 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Новомиргородський цукор" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість в сумі 92 974,14 грн., з якої: 17 917,07 грн. пені, 67 715,91 грн. штраф, 3 467,81 грн. 3% річних та 3 873,35 грн. інфляційні, а також судовий збір в сумі 1 859,48 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р., вказане рішення господарського суду Кіровоградської області у справі № 5013/1532/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2013 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2013 р. та рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2012 скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "Новомиргородський цукор" пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Реєстром - довідкою про результати автоматичного розподілу справи між суддями від 03.06.2013 року справу № 5013/1532/12 передано на новий розгляд судді Колодій С.Б.

Таким чином, господарським судом розглядаються позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з ТОВ "Новомиргородський цукор" пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2013 року по даній справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.12.2011 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ТОВ "Новомиргородський цукор" укладено договір купівлі-продажу природного газу № 19/12/11-ПР, згідно пункту 6.1 якого оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами у наступному порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки газу; оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивачем у повному обсязі виконано зобов"язання за договором, а саме - передано відповідачу у грудні 2011 року природний газ в обсязі 484,798 куб.м. на загальну суму 1 848 243,90 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 31.12.2011 року. Разом з тим, відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ у наступному порядку: 21.12.2011 року - 440 000,00 грн., 28.12.2011 року - 440 873,70 грн., 24.02.2012 року - 526 496,50 грн., 01.03.2012 року - 440 873,70 грн.. тобто з порушенням строків, встановлених пунктом 6.1 Договору.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У частині 6 цієї ж статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня і штраф визначено також частинами 2 і 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

У п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2011р. №19/12/11-ПР сторони погодили, що за невиконання Покупцем, яким є відповідач, пункту 6.1. Договору (порядок розрахунків), він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Зазначені положення відповідають вимогам законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання, є чинними та не оспорюються сторонами.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Натомість, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось вище, сторонами у договорі погоджено, що остаточний розрахунок за спожитий відповідачем газ здійснюється останнім на підставі акту приймання - передачі газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Тобто, в даній ситуації останнім днем строку для оплати є 14.01.2012р.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Положеннями частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що останній день строку для оплати за поставлений природний газ - 14.01.2012 року був суботою, вихідним днем, відтак останнім днем для здійснення остаточного розрахунку за спожитий газ був перший за ним робочий день - 16.01.2012 року (понеділок), а тому нарахування відповідних санкцій (пені, інфляційних та 3% річних) має здійснюватися з 17.01.2012 року.

Отже, правильним є:

- розрахунок пені на суму боргу 967 370,20 грн. за період з 17.01.2012 року по 24.02.2012 року(38 к.дн.) в розмірі 15 071,63 грн., на суму боргу 440 873,70 грн. за період з 24.02.2012 року по 01.03.2012 року (6 к.дн.) в розмірі 1 084,55 грн., а всього 16 156,18 грн.

- розрахунок 3% річних на суму боргу 967 370,20 грн. за період з 17.01.2012 року по 24.02.2012 року(38 к.дн.) в розмірі 3 014,33 грн., на суму боргу 440 873,70 грн. за період з 24.02.2012 року по 01.03.2012 року (6 к.дн.) в розмірі 216,91 грн., а всього 3 231,24 грн.

При розрахунку індексу інфляції суд враховує інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" в якому зазначено, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Отже, приймаючи до уваги виникнення боргу в сумі 967 370,20 грн. в період з 17.01.2012 року по 24.02.2012 року, в сумі 440 873,70 грн. в період з 24.02.2012 року по 01.03.2012 року, розмір інфляційних втрат становитиме 1 934,74 грн.

За викладених обставин, господарський суд частково задовольняє позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та стягує з відповідача на користь позивача 16 156,18 грн. пені, 3 231,24 грн. 3% річних, 1 934,74 грн. інфляційних втрат. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат відмовляє.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи , що при перегляді рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Новомиргородський цукор" пені, 3% річних та інфляційних витрат дані вимоги задоволено частково, підлягає зменшенню розмір судового збору, що стягується з відповідача на користь позивача до 1 780,76 грн.

25.06.2013 року ТОВ "Новомиргородський цукор" подано клопотання про зменшення розміру пені до 1%.

Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки боржником не доведено наявності підстав для зменшення розміру стягуваної пені.

Відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання (п.3 ст.83 ГПК України), господарський суд повинен об"єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов"язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов"язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов"язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов"язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

Оцінивши докази у їх сукупності, наявність такого виняткового випадку заявником клопотання не доведено.

Керуючись статтями 33,34,44,49,82,84,85,116,117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" (26010, Кіровоградська область, Новомиргородський район, смт. Капітанівка, вул. Постишева, буд. 6, ідентифікаційний код 32119999) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 16 156,18 грн. пені, 3 231,24 грн. 3% річних, 1 934,74 грн. інфляційних втрат та 1 780,76 грн. судового збору.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 09.07.2013 р.

Суддя С. Б. Колодій