Ухвала суду № 32272666, 05.07.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/2257/13-ц Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/920/13 Категорія:56 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Матвійчук Л.В.,

суддів - Осіпука В.В., Мудренко Л.І.,

при секретарі - Лимар Р.С.,

з участю: позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_1,

представника відповідача ПАТ «Креді Агріколь Банк» - Сендецького С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Бондарука Павла Володимировича, публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», третя особа на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватне підприємство «Юстиція» Луцька філія, третя особа на стороні позивачів, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Луцької міської ради, про виключення з акту опису нерухомого майна та визнання незаконними дій державного виконавця, за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на рішення Луцького міськрайонного суду від 24 квітня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 24 квітня 2013 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_1 задоволено.

Виключено з акту опису й арешту 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Визнано незаконними дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Бондарука П.В. по передачі 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 для проведення прилюдних торгів.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Креді Агріколь Банк», покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.04.2008 року між АТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 332/08-і, відповідно до умов якого (п. 1.2. договору) банк надав позичальнику кредит на оплату нерухомого майна - 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.36-38).

Цього ж дня між позивачем ОСОБА_1 та банком було укладено договір іпотеки № 332/08-із Р №819 на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 по вказаному кредитному договору від 25.04.2008 року № 332/08-і (а.с.34-35). Під іпотеку іпотекодавцем було передано належну йому квартиру АДРЕСА_1.

Також для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору між ОСОБА_4 та банком 25.04.2008 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов'язувалась відповідати перед банком у тому ж обсязі що і позичальник у випадку невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.

Як вбачається з рішення Луцького міськрайонного суду від 18.10.2010 року з позивачів на користь банку в солідарному порядку стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 267 785 грн. 50 коп. (а.с.39).

26.04.2011 року державним виконавцем другого відділу ДВС Луцького МУЮ Пирогою С.С. було відкрито виконавчі провадження №№ 26211071, 26211080 з примусового виконання виконавчого листа № 2-7685 від 04.04.2011 року, виданого Луцькиим міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 332/08-і від 25.04.2008 року в розмірі 267 785 грн. 50 коп. та 910 грн. судових витрат (а.с.57).

25.08.2011 року цим же державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, а 28.08.2011 року по виконавчому провадженню № 26211071 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (а.с.5-61)

16.09.2011 року державним виконавцем другого відділу ДВС Луцького МУЮ Пирогою С.С. по виконавчому провадженню № 26211071 винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні (а.с.56).

06.06.2012 року вказаним державним виконавцем по виконавчому провадженню № 26211071 винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження, замінено назву сторони виконавчого провадження з ПАТ «Індустріально-експортний Банк» на ПАТ «Креді Агріколь Банк» (а.с.58).

Як вбачається з листа ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», реалізація арештованої квартири АДРЕСА_1 не здійснена на перших прилюдних торгах 21.08.2012 року у зв'язку з відсутністю купівельного попиту (а.с.30).

10.09.2012 року державним виконавцем другого відділу ДВС Луцького МУЮ Пирогою С.С. складено акт уцінки майна, яким зазначену квартиру уцінено на 25% та встановлено стартову ціну на повторних прилюдних торгах в розмірі 184 500 грн. (а.с.31).

Згідно листа ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», реалізація квартири на других прилюдних торгах не здійснена у зв'язку з відсутністю купівельного попиту (а.с.32).

Актом уцінки державного виконавця від 26.11.2012 року спірну квартиру переоцінено на 40 % та встановлено стартову ціну на повторних прилюдних торгах в розмірі 149 052 грн. (а.с.31).

Згідно наданих позивачем ОСОБА_1 квитанцій, вбачається, що ним після відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду на погашення заборгованості за кредитним договором № 332/08-і від 25.04.2008 року добровільно сплачено 57 502 грн. 67 коп. (а.с.13-28).

Судом також встановлено, що у позивачів на утриманні є неповнолітні діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі, що підтверджується свідоцтвами про народження та копією будинкової книги (а.с.9, 10-11).

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Згідно зі ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 8 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно з частинами 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, які відомості зазначаються у рішенні суду, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Про реалізацію іпотекодержателем своїх прав на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки йдеться також в перших частинах статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку».

В вищеназваних нормах права зазначається як на підставу звернення стягнення на предмет іпотеки саме рішення суду, постановлене за результатами розгляду відповідного позову.

Таким чином, за термінологією законодавчих актів, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки слід вважати рішення суду відповідного змісту, яке ухвалюється за результатами розгляду цього питання в позовному провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи 2-х кімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є предметом договору іпотеки № 332/08-із від 25.04.2008 року, укладеного між ПАТ "Індустріально-експертний банк" та ОСОБА_1 на забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливають із кредитного договору № 332/08-і від 25.04.2008 р.( а.с.34-35).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 15 лютого 2012 року в справі № 6-94 цс11 і яка має преюдиціальне значення, згідно з положеннями ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку» державним виконавцем не може бути звернуто стягнення при виконанні рішення суду про стягнення кредитної заборгованості на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, оскільки на нього накладено заборону відчуження приватним нотаріусом на підставі договору іпотеки, укладеного між банком та позичальником (боржником).

Отже, державний виконавець не вправі був накладати арешт на спірну квартиру, яка є предметом іпотеки при виконанні рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.

Разом з тим, підпунктом 4 ст. 6 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» № 3795-VI, 22.09.2011р. внесено зміни у статтю 49 Закону України «Про іпотеку», яка доповнена реченнями такого змісту: "Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна".

Згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Кредитний договір № 332/08-і між ОСОБА_1 та ПАТ «Індустріально-Експортним Банком», укладений 25 квітня 2008 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг».

А тому висновок суду першої інстанції про неправомірність дій державного виконавця по передачі спірного нерухомого майна на треті прилюдні торги відповідає вимогам Закону.

Крім того, відповідно до Пункту 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Якщо судом не встановлено (змінено) спосіб і порядок виконання, державний виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 47 Закону.

Як встановлено судом, до служби у справах дітей Луцької міської ради не надходило звернень про надання попереднього дозволу на продаж квартири АДРЕСА_1, а тому проведення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані неповнолітні діти порушує права останніх.

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги про те, що при виконанні рішення суду державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" спростовуються вищенаведеним та правовою позицією Верховного суду України, викладеної в Постанові від 15 лютого 2012 року в справі № 6-94 цс11в.

Твердження апелянта про необхідність застосування при примусовому виконанні рішення суду про стягнення боргу за кредитним договором положень ст. ст. 52, 62 Закону України «Про виконавче провадження» щодо реалізації заставленого майна, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказана норма права, так як і Закон України «Про заставу» не регулює правовідносини, пов'язаних з окремим видом застави - іпотекою.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 24 квітня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: