Ухвала суду № 32272147, 06.06.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10385/13-ц

Провадження № 6/755/2529/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Яськовій В.В.

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, справу за заявою ОСОБА_1, позивач Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», особа, яка не брала участі у розгляді справи: ОСОБА_3 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02 серпня 2010 року по справі № 958/10,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02 серпня 2010 року у справі № 958/10.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що отримавши 21 вересня 2012 року із Дніпровського районного суду м. Києва заяву про видачу виконавчого листа на виконання рішення Третейського суду, подану публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» від 11 липня 2012 року, вона як відповідач дізналася про те, що є рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, постановлене 02 серпня 2010 року по справі № 958/10 третейським суддею Мороз О.А., скріплене печаткою і підписом президента Асоціації українських банків Сугоняко О.А. Згідно з вказаним рішенням постановлено стягнути з неї на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 940388,23 гривень заборгованості та 9803,88 витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 1056-313-9 від 04 серпня 2010 року, укладеним між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк». Про існування цього рішення ні вона, ні її чоловіку ОСОБА_1 нічого не знали, оскільки копія позовної заяви з додатками до неї не направлялися, викликів в третейський суд вони не отримували, копій регламенту третейського суду та його рішення по справі № 958/10 їм не було направлено. Рішення третейського суду є незаконним і безпідставним, оскільки воно постановлено з грубим порушенням положень Закону України «Про третейські суди» щодо компетенції третейських судів і підвідомчості їм справ і порядку третейського розгляду, з неправильним застосуванням норм матеріального права - Цивільного кодексу України та незастосуванням норм Сімейного кодексу України. Крім того, вказане рішення постановлено на підставі сфальсифікованих працівниками «Укрсоцбанк» документів - вказаного договору, щодо якого банком не виконано договірних зобов'язань і в якому вона не вчинила підписів, а підписи від її імені виконані іншими особами, та сфальсифікованих документів про видачу їй більше 40 тисяч доларів США. Більше того, вона відмовилася від підписання договору у запропонованій їй редакції, яка передбачала можливість вирішення спорів між банком і позичальником у третейському суді при Асоціації українських банків, оскільки вони з чоловіком розуміли, що «Укрсоцбанк» може бути членом, а то навіть і співзасновником цієї Асоціації, а третейський суд при вказаній Асоціації - це спеціально створений судовий орган для обслуговування і задоволення інтересів банків - учасників Асоціації. Передбачаючи упереджений підхід і необ'єктивність можливого розгляду спору в зазначеному третейському суді, а також не погоджуючись із викладеними в проекту договору умовами надання кредиту, вона відмовилась підписати запропонований проект договору, в зв'язку з чим їй було обіцяно надати інший варіант договору, на умовах винесення яких вона вимагала, в яких будуть відсутні положення щодо вирішення спору в третейському суді, видачі кредиту тільки у доларах США без прив'язки до національної валюти та інші кабальні умови.

В судове засідання заявник, не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з'явилась, подала до суду заперечення, з проханням розглянути справу у її відсутність, відмовити у задоволенні заяви.

Особа, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином, суд про причини неявки не повідомив.

Відповідно ч. 2 ст. 389-4 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали даної справи та матеріали справи третейського суду №766\11, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ст. 5 Закону України «Про третейські суди», спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2010 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків було винесено рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 940388,23 гривень та 9803,88 витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.

Судом встановлено, що рішення третейського суду ухвалено на підставі укладеного 02 серпня 2010 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 105-6-313-8, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит в межах максимального ліміту заборгованості до 123800 доларів США 00 центів, зі сплатою 14 процентів річних та комісій, а остання зобов'язувалася повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За вимог ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В той же час, заявником не було надано суду доказів того, що договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 105-6-313-8 від 04 серпня 2008 року укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 в установленому законом порядку визнаний недійсним, в тому числі повністю або частково, у зв`язку з чим посилання заявника на те, що між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» не укладався відповідний договір є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Спір може бути переданий на розгляд Третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди».

Третейський суддя - фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському суді. (стаття 2 Закону України «Про третейські суди»)

Відповідно до положень статті 14 Закону України «Про третейські суди» сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. Для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про третейські суди» формування складу третейського суду в Постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами. Сторони та призначені чи обрані ними третейські судді при призначенні чи обранні у відповідних випадках третейських суддів або головуючого складу третейського суду повинні забезпечувати додержання вимог цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремою письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Так, згідно зі п. 6.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 105-6-313-8, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеним у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

Отже, зазначений договір містять третейське застереження про вирішення спору між сторонами Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків.

Згідно ст. 34 Закону України «Про третейські суди» учасниками третейського розгляду є сторони (позивач та відповідач - ст. 2 Закону України «Про третейські суди») та їх представники.

Тобто, сторонами та учасниками третейського розгляду у справі відносно зобов'язань за кредитним договором мали бути лише особи, які уклали відповідний кредитний договір, що містять третейське застереження - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Публічне акціонерне товариство - «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1

Згідно з положеннями статей 2 та 5 Закону України «Про третейські суди» третейський суд, як недержавний орган, має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду про передачу спору на розгляд третейського суду і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (в редакції Закону України №2983-VІ від 03.02.2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Згідно з п.п. 22, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Як роз`яснено в п. 3 постанови № 5 Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за наявності у кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності вказаного третейського застереження (окремої третейської угоди) залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК є неприпустимим. Такі заяви підлягають вирішенню і за наявності з цього приводу рішення третейського суду, прийнятого за межами його компетенції. При цьому відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» банк не є споживачем.

Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законом (стаття 17 ЦПК), не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків, розглянувши справу 02 серпня 2010 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії, не вийшов за межі своєї компетенції, розглянув справу в рамках третейської угоди.

Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, серед іншого, якщо третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Під час прийняття позову третейський суд вирішує питання про наявність і дійсність угоди про передання спору на розгляд третейського суду. Відповідач в свою чергу може скористатися такими засобами захисту проти пред'явленого позову, як подання відзиву на позовну заяву або зустрічного позову.

Так, відповідно до ст. 36 Закону України «Про третейські суди» відповідач повинен надати третейському суду письмовий відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про третейські суди» учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.

Питання щодо участі третіх осіб та їх процесуальні права у третейському розгляді вирішуються третейським судом відповідно до регламенту третейського суду або угоди сторін у третейському суді для вирішення конкретного спору. Третя особа бере участь у третейському розгляді добровільно.

Під час розгляду справи третейським судом, з боку учасників процесу не заявлялось клопотань про залучення до розгляду справи інших осіб, права і обов'язки яких вірогідно порушуються в межах розгляду спору, переданого на розгляд третейського суду у відповідності до третейської угоди.

Звертаючись із заявою про скасування рішення третейського суду, заявник ОСОБА_1 посилається на те, що ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за договором кредиту, який укладено між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, третейський суд порушив особисті майнові права чоловіка заявника, оскільки кошти отримані в кредит стали об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Разом з тим, судом не встановлено порушення майнових інтересів ОСОБА_3 як чоловіка ОСОБА_1, внаслідок прийнятого рішення третейського суду, яке було прийнято у спорі, що безпосередньо стосується неналежного виконання договірних зобов'язань однією із зобов'язальних сторін, та виникли на підставі укладеного 04 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 105-6-313-8.

Рішення третейського суду може бути оскаржено стороною у випадках, передбачених Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду зазначено в ст. 389-5 Цивільного процесуального кодексу України, яка кореспондується зі ст. 51 Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до ч. 2 ст. 389-5 Цивільного процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у разі якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять зам межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Як убачається з ч. 4 ст. 389-4 Цивільного процесуального кодексу України суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 389-5 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги зміст заявлених вимог та предмет спору за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, суд вважає, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам закону, рішення третейського суду прийнято у спорі, який безпосередньо стосується невиконання договірних зобов'язань однією із зобов'язальних сторін, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору кредиту, справа, в якій прийнято рішення третейського суду підвідомча третейському суду.

Закон України «Про третейські суди» регулює процедуру, предмет і межі судового контролю. Контроль провадиться виключно у судовому засіданні відповідно до процесуальних вимог закону. ЗУ «Про третейські суди» передбачено, що ініціатором контролю може бути лише одна із сторін третейського розгляду (позивач або відповідач). Державний суд здійснює формально-юридичний контроль, а не перевірку рішень третейського суду по суті. Рішення третейських судів перевіряються не на відповідність нормам матеріального або процесуального права, а лише на дотримання процедурних вимог, які встановлені ЗУ «Про третейські суди»

Таким чином, жодної підстави, яка визначена у ст. 389-5 ЦПК України, для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 02 серпня 2010 року у справі №958/10, при розгляді заяви ОСОБА_1 судом не встановлено.

З огляду на викладене, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 12, 14, 17, 34, 36, 39, 41, 51 Закону України «Про третейські суди», ст.ст. 2, 210, 3891 - 3896 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, позивач Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», особа, яка не брала участі у розгляді справи: ОСОБА_3 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 02 серпня 2010 року по справі № 958/10 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: